Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а/0570/5312/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/5312/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Ярової С.Е., Ройко Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0000341740 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 546,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 60 437,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 109,25 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0000341740 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 546,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 60 437,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 109,25 гривень. В якості підстав скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач у позовній заяві визначив неправомірність висновків акта планової документальної перевірки № 815/17-2-2667916180 від 12.04.2012, на підставі якого прийнято спірне рішення, про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 60 437,00 гривень, яка не підтверджена податковими накладними /т. 1 а.с. 3-5/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували з тих підстав, що за наслідками проведеної перевірки позивача було встановлено розбіжності між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та сумами податкових зобов'язань з цього податку у контрагентів позивача ТОВ «Епика» та ПП «ТФК «Югпоставка». Оскільки позивач сформував податковий кредит по податковим накладним, виписаним вказаними контрагентами, які, в свою чергу, відповідні суми податку на додану вартість до складу своїх податкових зобов'язань не віднесли, то ці податкові накладні вважаються недійсними. З огляду на викладене, вважають, що позивачем було допущено порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість», яке призвело до заниження податкового зобов'язання з цього податку на 60 437,00 гривень.

Також представники відповідача надали суду письмові заперечення проти позову, у яких обґрунтували свої доводи посиланням на норми законодавства /т.1 а.с. 73-74/. Просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована 21.03.2002 Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області /т. 1 а.с. 8/, перебуває на обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції як платник податків з 26.03.2002 /т. 1 а.с. 75/, є платником податку на додану вартість з 01.04.2002 /т. 1 а.с. 9/.

З 19.03.2012 по 06.04.2012 Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проводилась документальна планова перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 12.04.2012 № 815/17-2-2667916180 /т. 1 а.с. 10-33/.

Згідно розділу ІІІ «Висновки» акту перевірки, позивачем допущено порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 60 437,00 гривень, у тому числі: за квітень 2010 року на суму 13618,00 гривень, за травень 2010 року на суму 9 699,00 гривень, за червень 2010 року на суму 16 555,00 гривень, за липень 2010 року на суму 9 825,00 гривень, за серпень 2010 року на суму 10 740,00 гривень /т. 1 а.с. 33/.

Не погодившись із зазначеним висновком акту перевірки, позивач надала відповідачу заперечення на нього /т. 1 а.с. 35-36/, які не були прийняті відповідачем /т. 1 а.с. 37-38/.

25.04.2012 на підставі зазначеного акта перевірки та відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, частини другої пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341740, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 546,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 60 437,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 109,25 гривень /т. 1 а.с. 39/.

Не погодившись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 07.05.2012 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом /т. 1 а.с. 3-5/.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовано тим, що за результатами опрацювання відхилень, встановлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податкові зобов'язання у підприємств-постачальників ТОВ «Епика» за липень, серпень 2010 року, ПП «ТКФ «Югпоставка» за квітень, травень, червень 2010 року складають 0 гривень, тоді як податковий кредит з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 склав 60 437,00 гривень. Таким чином, підприємства ТОВ «Епика» та ПП «ТКФ «Югпоставка» виписали податкові накладні, не задекларувавши податкові зобов'язання за вищевказані періоди. Оскільки у цих підприємств не виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то податкові накладні, видані цими підприємствами позивачу, є недійсними, з огляду на що позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі цих податкових накладних /т. 1 а.с. 26-29/.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Епика» (Постачальником) укладено договір поставки № ЛВ-2906-01 /т. 3 а.с. 1-2/, відповідно до умов якого Постачальник постачає, а Покупець отримує і оплачує Товар згідно замовлення Покупця на окрему партію товару, найменування, кількість, ціна за одиницю і загальна вартість якого зазначається у видатковій накладній (пункт 1.1 договору). Вартість Товару визначається у видатковій накладній на момент постачання Товару (пункт 2.1 договору). Покупець зобов'язаний оплатити 100% вартості Товару протягом 2 днів з моменту постачання (пункт 2.2 договору). Постачання здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця (м. Краматорськ, вул. Об`їзна, 1) - постачання транспортом на за рахунок Постачальника (пункт 2.3 договору). Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною згідно видаткової накладної (пункт 2.4 договору). Розрахунки за поставлений товар здійснюються зустрічною поставкою товару протягом не більш 3 днів з моменту отримання товару Покупцем. Номенклатура можливої зустрічної поставки вказується Покупцем у замовленні, надісланому електронною поштою (пункт 2.5 договору).

Відповідно до умов вказаного договору Покупцем були складені замовлення:

1) на відпуск у липні 2010 року товарно-матеріальних цінностей на суму 58 950,80 гривень (лист оцинкований, плита, шпатлівка та ін.). Оплату товару згідно заявки запропоновано здійснити зустрічною поставкою товару (ДСП шліфована, вапно негашене комове, лазурь тощо) /т. 3 а.с. 3-5/;

2) на відпуск у серпні 2010 року товарно-матеріальних цінностей на суму 64 440,00 гривень (серебрянка огнеупорна, валик, пензель, рукавиці робочі тощо). Оплату товару згідно заявки запропоновано здійснити зустрічною поставкою товару (грунт, барва емаль, білий цемент тощо) /т. 3 а.с. 6-9/.

Фактичне виконання зазначених умов поставки підтверджено: витратними накладними (т. 3 а.с. 11, 15, 53-54, 58-59), товарно-транспортними накладними /т. 3 а.с. 12, 14, 55, 57/, актами заліку однорідних взаємних вимог /т. 3 а.с. 16, 60/.

За наслідками господарських операцій поставки ТОВ «Епика» видало позивачу податкові накладні:

- № 669 від 02.07.2010 на суму 58 950,80 гривень, у тому числі ПДВ 9 825,13 гривень /т. 3 а.с. 10/;

- № 1828 від 04.08.2010 на суму 64 440,00 гривень, у тому числі ПДВ 10 740,00 гривень /т. 3 а.с. 52/.

Зазначені податкові накладні містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення.

В свою чергу, позивачем також були виписані податкову накладні по факту зустрічної поставки товару /т. 3 а.с. 13, 56/.

Придбана позивачем продукція була використана у власній господарській діяльності шляхом подальшого продажу іншим особам, що підтверджено договорами поставки /т. 3 а.с. 131-137/, банківськими виписками, витратними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей /т. 3 а.с. 17-51, 61-150/.

Також, 01.04.2010 між приватним підприємством «ТКФ «Югпоставка» (Постачальником) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Покупцем) укладено договір постачання товару № ЛВ-0104-01 /т. 1 а.с. 142-144/, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору (пункт 1.1 договору). Постачальник перелає у власність Покупця товар відповідно до замовлення Покупця по узгодженій номенклатурі та відповідно до видаткової накладної (пункт 2.1 договору). Постачання здійснюється на умовах СРТ - склад Покупця (м. Краматорськ, вул. Об`їзна, 1) - постачання транспортом на за рахунок Постачальника (пункт 5.1 договору). Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною згідно до видаткової накладної (пункт 6.1 договору). Розрахунки за поставлений товар здійснюються, як правило, зустрічною поставкою товару протягом не більш 3 днів з моменту отримання товару Покупцем. Номенклатура можливої зустрічної поставки вказується Покупцем у замовленні (пункт 7.1 договору).

Відповідно до умов вказаного договору Покупцем були складені замовлення:

1) на відпуск у квітні 2010 року товарно-матеріальних цінностей на суму 81 709,00 гривень (полівінілбутираль гранулірований, електроди, кут перфорований алюмінієвий та ін.). Оплату товару згідно заявки запропоновано здійснити зустрічною поставкою товару (шпаклівка, барва емаль тощо) /т. 1 а.с. 145-148/;

2) на відпуск у травні 2010 року товарно-матеріальних цінностей на суму 58 191,60 гривень (пензель, полівінілбутираль гранулірований, клей ПВА тощо). Оплату товару згідно заявки запропоновано здійснити зустрічною поставкою товару (шпаклівка, емаль алкідна тощо) /т. 1 а.с. 149-151/;

3) на відпуск у червні 2010 року товарно-матеріальних цінностей на суму 99 327,80 гривень (піна монтажна, валик, мастерок, кельма штукатурна тощо). Оплату товару згідно заявки запропоновано здійснити зустрічною поставкою товару (шпаклівка, сівагіпс, сатенгіпс, емаль тощо) /т. 1 а.с. 152-154/.

Фактичне виконання зазначених умов поставки підтверджено: витратними накладними /т. 1 а.с. 157-158, 161; т. 2 а.с. 3, 6, 74-75, 78/, товарно-транспортними накладними /т. 1 а.с. 159, 162; т. 2 а.с. 4, 7, 76, 79/, актами заліку однорідних взаємних вимог /т. 1 а.с. 163; т. 2 а.с. 8, 80/.

За наслідками господарських операцій поставки ПП «ТКФ «Югпоставка» видало позивачу податкові накладні:

- № 010400002 від 01.04.2010 на суму 81 709,00 гривень, у тому числі ПДВ 13 618,18 гривень /т. 1 а.с. 155-156/;

- № 03050000008 від 03.05.2010 на суму 58 191,60 гривень, у тому числі ПДВ 9 698,60 гривень /т. 2 а.с. 1-2/;

- № 010608 від 01.06.2010 на суму 99 327,80 гривень, у тому числі ПДВ 16 554,63 гривні /т. 2 а.с. 72-73/.

Зазначені податкові накладні містять усі передбачені законодавством реквізити та відповідають вимогам щодо їх оформлення.

В свою чергу, позивачем також були виписані податкову накладні по факту зустрічної поставки товару /т. 1 а.с. 160; т. 2 а.с. 5, 72/.

Придбана позивачем продукція була використана у власній господарській діяльності шляхом подальшого продажу іншим особам, що підтверджено договорами поставки /т. 3 а.с. 131-137/, банківськими виписками, витратними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей /т. 1 а.с. 164-222; т. 2 а.с. 9-71, 81-142/.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Епика» та ПП «ТКФ «Югпоставка», позивач включив до реєстрів отриманих податкових накладних відповідних податкових періодів /т. 1 а.с. 76-88/.

Суми податку на додану вартість, зазначені у виданих підприємствами ТОВ «Епика» та ПП «ТКФ «Югпоставка» позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість /т. 1 а.с. 42-64/.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпункту 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» визначено дві підстави для виникнення права на податковий кредит, а саме: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів, в тому числі і податку на додану вартість та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів, в якій зазначено суми податку на додану вартість. Таким чином, з урахуванням вимог пункту 7.1 статті 7 цього Закону, покупець сплачує суму податку на додану вартість у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому впливати на надходження цих сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача у акті перевірки на те, що зазначені податкові накладні вважаються недійсними з тих підстав, що контрагенти позивача не сформували відповідне податкове зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, оскільки жодними нормами законодавства не передбачено таку підставу для визнання недійсними податкових накладних.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може братися до уваги як доказ недійсності податкових накладних, виданих позивачу його контрагентами, оскільки жодними нормами законодавства не це передбачено. Взагалі жодним нормативно-правовим актом не надано право податковому органу визнавати недійсними податкові накладні за наслідками проведеної перевірки платника податків.

Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами. Суд звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше. Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд також не бере до уваги надані відповідачем акти Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську Луганської області Державної податкової служби від 15.05.2012 № 228/23-708-35774063 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ПП «ТКФ «Югпоставка» (код за ЄДРПОУ 35774063) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4 (п.н. НОМЕР_2) за квітень-червень 2010 року» /т. 1 а.с. 99-101/ та від 15.05.2012 № 229/23-708/35773735 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Епика» (код за ЄДРПОУ 35773735) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_4 (п.н. НОМЕР_2) за липень-серпень 2010 року» /т. 1 а.с. 103-105/, оскільки ці акти були складені та отримані відповідачем вже після проведення перевірки позивача. Крім того, зазначені акти не містять інформації щодо декларування або недекларування контрагентами позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість стосовно спірних господарських операцій.

Отже, враховуючи наявність у позивача первинних документів, що були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період та вірно визначено суму податкового кредиту у розмірі 60 437,00 гривень, в зв'язку з чим є протиправним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у зазначеному розмірі та, відповідно, застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що приписами статті 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкового повідомлення-рішення, а не визнання його недійсним, як просить позивач у позовній заяві, у зв'язку із чим суд з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0000341740 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 546,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 60 437,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 109,25 гривень

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 755,46 грн. /т. 1 а.с. 2/.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.04.2012 № 0000341740 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 546,25 гривень, у тому числі за основним платежем - 60 437,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 109,25 гривень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 25.04.2012 № 0000341740 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75 546 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок шість) гривень 25 копійок, у тому числі за основним платежем - 60 437 (шістдесят тисяч чотириста тридцять сім) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 109 (п'ятнадцять тисяч сто дев'ять) гривень 25 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 46 копійок.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 14 червня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 19 червня 2012 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.