Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а/1770/901/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/901/2012

18 травня 2012 року 11год. 05хв. м.Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Баглика В.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

представники позивача: Вавренчук О.М., Кушельник А.А., Кушельник В.Ф.,

представник відповідача: Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛТО" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛТО» (далі - ТзОВ фірма «ОЛТО») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012р. №0000982342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24504,00грн. (24503,00грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 29.02.2012р. №0000992342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24457,00грн. (24456,00грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка проведена упереджено і формально, а висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та пояснили суду, що валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» було сформовано позивачем з дотриманням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.138, ст.139, ст.198 Податкового кодексу. Факт вчинення господарських операцій підтверджується первинними документами, як це передбачено нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". На момент укладення договорів з вказаними контрагентами, відомості про них знаходилися в Єдиному державному реєстрі і такі підприємства були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Підставами для грошових розрахунків між сторонами були фактичні поставки ТМЦ на склад позивача та надання відповідних супровідних первинних документів (рахунок, товарні накладні, податкові накладні). Поставки товарів до позивача здійснювалися постачальниками (контрагентами позивача), а відтак, у позивача відсутній обов'язок мати товарно-транспортні накладні. Товари, придбані позивачем у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» були використані позивачем у своїй господарській діяльності, а саме реалізовані іншим контрагентам. Відтак, податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають до скасування. Просили позов задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівному позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням, а зокрема, зазначив, що ТзОВ фірма «ОЛТО» віднесло до валових витрат та податкового кредиту суми за операціями з контрагентами ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ». Товарно-транспортні накладні до перевірки не надавалися. У ПП «МКМ-сервіс» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між підприємствами. ТОВ «Крафт-ЛВ» не знаходиться за юридичною адресою. Оскільки на ТОВ «Крафт-ЛВ» відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, вбачається, що проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди. Відтак, позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит по безтоварних операціях з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ». Маршрутні листи, довіреності, специфікації та будь-які інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів відправником товару - відсутні. Таким чином, оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Рівному проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ фірма «ОЛТО» (код ЄДРПОУ 23301885) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «МКМ-сервіс» (код 35383180) за період з 01.04.2008р. по 16.06.2011р. та ТОВ «Крафт-ЛВ» (код 37399009) за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., за наслідками якої складено акт від 17.02.2012р. №196/23-100/23301885 (а.а.с.9-36).

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями) та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 24503,00грн., в тому числі: І кв. 2011 року - 12238,00грн., ІІ кв. 2011 року - 12265,00грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 20456,00грн., в тому числі: за січень 2011 року - 9791,00грн. квітень 2011 року - 4450,00грн., травень 2011 року - 6215,00грн.

На підставі акта перевірки від 17.02.2012р. №196/23-100/23301885 ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.02.2012 року №0000982342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24504,00грн. (24503,00грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.37); від 29.02.2012 року № 0000992342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20457,00грн. (20456,00грн. - основний платіж, 1,00грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.а.с.37-38).

Як вбачається з вказаного акта перевірки, податковим органом було встановлено, що ТзОВ фірмою «ОЛТО» безпідставно включено до валових витрат та до податкового кредиту суми за господарськими операціями із контрагентами ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ», які мали нереальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. В ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) документів, що засвідчують транспортування товарів. Маршрутні листи, довіреності, специфікації та будь-які інші документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів відправником товару - відсутні. Укладені позивачем з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» угоди є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ фірма «ОЛТО» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.12.1995р., основними видами діяльності позивача є оптова торгівля іншими проміжними продуктами, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, роздрібна торгівля поза магазинами, інші види оптової торгівлі. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.08.1998р. №24910223 (бланк серії НВ № 249260), ТзОВ фірма «ОЛТО» зареєстроване платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером 233018817160 (а.а.с.40, 181, 185).

У перевіреному податковим органом періоді ТзОВ фірма «ОЛТО» здійснювалися господарські операції з придбання комплектуючих, розхідних матеріалів та іншої продукції у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ».

Так, 11.01.2011р. ТзОВ фірма «ОЛТО» (покупець) з ПП «МКМ-сервіс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1101 (а.а.с.43-44).

20.04.2011р. між ТОВ «Крафт-ЛВ» (продавець) та ТзОВ фірма «ОЛТО» (покупець) укладено договір №2004 (а.а.с.41-42).

Пункти 1.1 вказаних договорів передбачають, що продавець продає, а покупець приймає та оплачує комплектуючі, розхідні матеріали та іншу продукцію. Пункти 3.2 договорів передбачають, що продавець зобов'язаний передати покупцю товар згідно накладної, оформленої належним чином.

За вказаними господарськими операціями ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» для ТзОВ фірми «ОЛТО» було виписано податкові накладні:

- ПП «МКМ-сервіс»: від 21.01.2011р. №121010 на загальну суму 58743,37грн. (в т.ч. ПДВ - 9790,56грн.) (а.а.с.64-65);

- ТОВ «Крафт-ЛВ»: від 25.04.2011р. №124 на суму 10965,48грн. (в т.ч. ПДВ - 1827,58грн.) (а.с.76); від 25.04.2011р. №125 на суму 15732,60грн. (в т.ч. ПДВ - 2622,10грн.) (а.с.77); від 16.05.2011р. №136 на суму 8760,00грн. (в т.ч. ПДВ - 1460,00грн.) (а.с. 78); від 16.05.2011р. №145 на суму 19399,80грн. (в т.ч. ПДВ 3233,30грн.) (а.с.79); від 23.05.2011р. №227 на загальну суму 9130,50грн. (в т.ч. ПДВ - 1521,75грн.) (а.с.80).

Витрати на придбання у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» товарно-матеріальних цінностей в сумі 102276,46 грн. позивачем включено до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений в ціні таких товарів, у сумі 20455,29 грн. - до складу податкового кредиту відповідних періодів. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

В періоді, що перевірявся, порядок сплати податку на прибуток приватних підприємств було врегульовано: в І кв. 2011 року Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. N334/94-ВР (далі - Закон N334/94-ВР), у ІІ кв. 2011 року - Податковим кодексом України (далі - ПК України); порядок сплати податку на додану вартість з 01.01.2011р. регулюється ПК України.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону N334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону N334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону N334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, визначальними факторами для віднесення витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, є зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту спірну суму податку на додану вартість, містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України.

Судом встановлено, що позивачем укладено договори купівлі-продажу з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» (а.а.с.41-44).

Факт укладення вказаних договорів та їх виконання позивачем підтверджуються дослідженими в ході судового розгляду документами: рахунками-фактурами (а.а.с.62, 66-70), видатковими накладними (а.а.с.63, 71-75), податковими накладними (а.а.с.64-65, 76-80), прибутковими накладними (а.а.с.196-201), картками складського обліку (а.а.с.215-237). Придбані товарно-матеріальні цінності були повністю оплачені позивачем, що підтверджується банківськими виписками (а.а.с.81-84).

Придбані у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовані Державному підприємству «Львівський бронетанковий ремонтний завод» згідно з договором від 28.01.2011р. №283 (а.а.с.202-204) та Державному підприємству «Київський ремонтно-механічний завод» згідно з договором від 10.02.2010р. №02/1 (а.а.с.205-207). Обставини щодо використання придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем у своїй господарській діяльності підтверджуються також копіями довіреностей на отримання цінностей від ТзОВ фірма «ОЛТО» (а.а.с.85-89), накладними на відпуск товарів (а.а.с.90-95), податковими накладними, виписаними ТзОВ фірмою «ОЛТО» (а.а.с. 96-105), накладними на переміщення вантажу (а.а.с.106-109).

Суми валового доходу, отриманого від виконання договорів з Державним підприємством «Львівський бронетанковий ремонтний завод» та Державним підприємством «Київський ремонтно-механічний завод» були включені позивачем до декларацій з податку на прибуток підприємства, а податкові зобов'язання з податку на додану вартість - відображені у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Закон №334/94-ВР та ПК України не встановлюють вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ», підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними відповідно до вимог ст.201 ПК України, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, підтвердженням чого є пояснення сторін, обумовлені податкові накладні, відомості з веб-сайту центрального органу державної податкової служби www.sta.gov.ua (що діє відповідно до пункту 8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. за №1400/18695). Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст. Податкові накладні, виписані для позивача ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» відповідають вимогам ст.201 ПК України.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення позивачем господарських операцій з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ», вказані підприємства були зареєстровані як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі (а.а.с.182-183) та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ фірма «ОЛТО» та ПП «МКМ-сервіс» і ТОВ «Крафт-ЛВ», так і використання придбаних у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, та отримання від такого використання прибутку.

Доводи та висновки відповідача, викладені у вищевказаному акті перевірки, щодо непідтвердження господарських операцій позивача та ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» первинними документами (товарно-транспортними накладними), є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку, оскільки позивачем в судовому засіданні належними доказами (первинними документами) підтверджено факти здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом та використання придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, основне призначення даного документа - забезпечення документального підтвердження факту надання транспортних та експедиційних послуг. З визначення товарно-транспортної накладної не вбачається обов'язковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення величини податку на прибуток.

Крім того, в Законі №334/94-ВР, ПК України та в інших нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок оподаткування суб'єктів господарювання, відсутнє посилання на товарно-транспортну накладну, як на документ, на підставі якого визначається правомірність віднесення витрат платника податку до складу валових витрат.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

Відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не дає підстав стверджувати про відсутність господарських операцій щодо придбання товарів вцілому.

Норми ПК України не ставлять формування податкового кредиту в залежність від подання чи не подання звітності контрагентом такого платника до податкового органу та декларування ним у такій звітності господарських зобов'язань.

Відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. N984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за N34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч цим вимогам, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містить лише покликання (цитування) з актів перевірок ДПІ у Галицькому районі м.Львова (від 23.06.2011р. №1649/23-209/35383180 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ-Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.2008р. по 16.06.2011р.») та ДПІ у Франківському районі м.Львова (від 30.06.2011р. №943/23-2/37399009, від 13.07.2011р. №1163/23-2/37399009 «Про проведення аналізу діяльності ТзОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту») та припущення щодо неможливого підтвердження придбання позивачем товарів у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності позивача та не містить жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, податку на прибуток внаслідок безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише формально, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел юридичних осіб у вчиненні діянь, спрямованих на заволодіння майном держави, може бути доведена не інакше, як шляхом встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та вказаного умислу у фізичних осіб, які діяли, як уповноважені особи від імені юридичних осіб.

Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акта перевірки від 17.02.2012р. №196/23-100/23301885 вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, якими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені контрагентів позивача.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або будь-які інші протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у вищевказаному акті перевірки щодо ймовірної безтоварності господарських операцій позивача з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях осіб, що проводили перевірку, не підтверджені відповідними доказами.

Податковим органом також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що Кузнецовською ОДПІ не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012р. №0000982342 та від 29.02.2012р. №0000992342, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 29.02.2012р. №0000982342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24504,00грн. (24503,00грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 29.02.2012р. №0000992342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24457,00грн. (24456,00грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛТО" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 449,61грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.