Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а/1770/901/2012

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"18" жовтня 2012 р. Справа № 2а/1770/901/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_2,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4А, представники за довіреностями, ОСОБА_5 -директор

від відповідача: не з"явились,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" травня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛТО" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю фірма «ОЛТО» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.02.2012р. №0000982342, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 24504,00грн. (24503,00грн. - за основним платежем, 1,0грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 29.02.2012р. №0000992342, яким збільшено грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24457,00грн. (24456,00грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

На обґрунтовання позовних вимог позивач зазначав, що перевірка податковим органом проведена упереджено і формально, а висновки акта перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року позов задоволено.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник апелянта в судове засідання не з"явився, про день, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить розписка про вручення судової повістки.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що ДПІ у м.Рівному проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ фірма «ОЛТО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «МКМ-сервіс» за період з 01.04.2008р. по 16.06.2011р. та ТОВ «Крафт-ЛВ» за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., за наслідками якої складено акт від 17.02.2012р. №196/23-100/23301885.

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (зі змінами і доповненнями) та п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 24503,00грн., в тому числі: І кв. 2011 року - 12238,00грн., ІІ кв. 2011 року - 12265,00грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 20456,00грн., в тому числі: за січень 2011 року - 9791,00грн. квітень 2011 року - 4450,00грн., травень 2011 року - 6215,00грн.

На підставі акта перевірки від 17.02.2012р. №196/23-100/23301885 ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.02.2012 року №0000982342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 24504,00грн. (24503,00грн. - за основним платежем, 1,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 29.02.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20457,00грн. (20456,00грн. - основний платіж, 1,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що ТзОВ фірмою «ОЛТО» безпідставно включено до валових витрат та до податкового кредиту суми за господарськими операціями із контрагентами ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ», які мали безтоварний характер: товар не перевозився і не зберігався, не підтвержено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) документів, що засвідчують транспортування товарів. З огляду на вказане податковий орган дійшов висновку, що укладені позивачем з ПП «МКМ-сервіс»та ТОВ «Крафт-ЛВ» угоди є нікчемними.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції ТзОВ фірма «ОЛТО» є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Рівненської міської ради 13.12.1995р., основними видами діяльності позивача є оптова торгівля іншими проміжними продуктами, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, роздрібна торгівля поза магазинами, інші види оптової торгівлі. Позивач є платником податку на додану вартість 27.08.1998р. та має відповідне свідоцтво.

У перевіреному податковим органом періоді ТзОВ фірма «ОЛТО» здійснювалися господарські операції з придбання комплектуючих, розхідних матеріалів та іншої продукції у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ».

Відповідні договори купівлі-продажу було укладено позивачем 11.01.2011р. з ПП «МКМ-сервіс» №1101 (а.а.с.43-44) та з ТОВ «Крафт-ЛВ» від 20.04.2011р. №2004 (а.а.с.41-42).

Пункти 1.1 вказаних договорів передбачають, що продавець продає, а покупець приймає та оплачує комплектуючі, розхідні матеріали та іншу продукцію. Пункти 3.2 договорів передбачають, що продавець зобов'язаний передати покупцю товар згідно накладної, оформленої належним чином.

За вказаними господарськими операціями ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» для ТзОВ фірми «ОЛТО» було виписано податкові накладні:

- ПП «МКМ-сервіс»: від 21.01.2011р. №121010 на загальну суму 58743,37грн. (в т.ч. ПДВ - 9790,56грн.) (а.а.с.64-65);

- ТОВ «Крафт-ЛВ»: від 25.04.2011р. №124 на суму 10965,48грн. (в т.ч. ПДВ - 1827,58грн.) (а.с.76); від 25.04.2011р. №125 на суму 15732,60грн. (в т.ч. ПДВ - 2622,10грн.) (а.с.77); від 16.05.2011р. №136 на суму 8760,00грн. (в т.ч. ПДВ - 1460,00грн.) (а.с. 78); від 16.05.2011р. №145 на суму 19399,80грн. (в т.ч. ПДВ 3233,30грн.) (а.с.79); від 23.05.2011р. №227 на загальну суму 9130,50грн. (в т.ч. ПДВ - 1521,75грн.) (а.с.80).

Витрати на придбання у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» товарно-матеріальних цінностей в сумі 102276,46 грн. позивачем включено до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений в ціні таких товарів, у сумі 20455,29 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Факт укладення вказаних договорів та їх виконання позивачем підтверджуються долученими до матеріалів справи документами: рахунками-фактурами (а.а.с.62, 66-70), видатковими накладними (а.а.с.63, 71-75), податковими накладними (а.а.с.64-65, 76-80), прибутковими накладними (а.а.с.196-201), картками складського обліку (а.а.с.215-237). Придбані товарно-матеріальні цінності були повністю оплачені позивачем, що підтверджується банківськими виписками (а.а.с.81-84).

Придбані у ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» товарно-матеріальні цінності використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізовані Державному підприємству «Львівський бронетанковий ремонтний завод» згідно з договором від 28.01.2011р. №283 (а.а.с.202-204) та Державному підприємству «Київський ремонтно-механічний завод» згідно з договором від 10.02.2010р. №02/1 (а.а.с.205-207). Обставини щодо використання придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем у своїй господарській діяльності підтверджуються також копіями довіреностей на отримання цінностей від ТзОВ фірма «ОЛТО»(а.а.с.85-89), накладними на відпуск товарів (а.а.с.90-95), податковими накладними, виписаними ТзОВ фірмою «ОЛТО» (а.а.с. 96-105), накладними на переміщення вантажу (а.а.с.106-109).

Суми валового доходу, отриманого від виконання договорів з ОСОБА_7 підприємством «Львівський бронетанковий ремонтний завод» та ОСОБА_7 підприємством «Київський ремонтно-механічний завод» були включені позивачем до декларацій з податку на прибуток підприємства, а податкові зобов'язання з податку на додану вартість - відображені у відповідних податкових деклараціях з податку на додану вартість.

В періоді, що перевірявся, порядок сплати податку на прибуток приватних підприємств було врегульовано: в І кв. 2011 року Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. N334/94-ВР (далі -Закон N334/94-ВР), у ІІ кв. 2011 року -Податковим кодексом України (далі -ПК України); порядок сплати податку на додану вартість з 01.01.2011р. регулюється ПК України.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону N334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону N334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з ч.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону N334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, визначальними факторами для віднесення витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, є зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Податкові накладні, на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту спірну суму податку на додану вартість, містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем за господарськими операціями, вчиненими з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ», підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, складеними відповідно до вимог ст.201 ПК України, що містять усі обов'язкові реквізити та видані особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. Вищевказані документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону №996-XIV та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій, розкривають їх зміст. Податкові накладні, виписані для позивача ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» відповідають вимогам ст.201 ПК України.

На момент вчинення позивачем господарських операцій з ПП «МКМ-сервіс»та ТОВ «Крафт-ЛВ», вказані підприємства були зареєстровані як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі (а.а.с.182-183) та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

З огляду на обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між ТзОВ фірма «ОЛТО» та ПП «МКМ-сервіс» і ТОВ «Крафт-ЛВ», так і використання придбаних у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, та отримання від такого використання прибутку. Також суд першої інстанції правильно виходив зі змісту п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 та зазначив, що товарно-транспортна накладна є документом, що застосовується для забезпечення документального підтвердження факту надання транспортних та експедиційних послуг. З визначення товарно-транспортної накладної не вбачається обов'язковість її застосування для цілей податкового обліку, у тому числі і для визначення величини податку на прибуток.

Крім того, в Законі №334/94-ВР, ПК України та в інших нормативно-правових актах, якими врегульовано порядок оподаткування суб'єктів господарювання, відсутнє посилання на товарно-транспортну накладну, як на документ, на підставі якого визначається правомірність віднесення витрат платника податку до складу валових витрат.

Законодавчі акти України не дають права органам державної податкової інспекції визнавати ті чи інші документи недійсними та/або обов'язковими до застосування у межах господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо у законодавстві не передбачена безпосередня їх обов'язковість.

Відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не дає підстав стверджувати про відсутність господарських операцій щодо придбання товарів в цілому.

Норми ПК України не ставлять формування податкового кредиту в залежність від подання чи не подання звітності контрагентом такого платника до податкового органу та декларування ним у такій звітності господарських зобов'язань.

Доводи та висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з ПП «МКМ-сервіс» та ТОВ «Крафт-ЛВ» ґрунтуються на припущеннях і не підтверджені відповідними доказами.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ПП «МКМ-сервіс»та ТОВ «Крафт-ЛВ»направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, податку на прибуток внаслідок безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише формально, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел юридичних осіб у вчиненні діянь, спрямованих на заволодіння майном держави, може бути доведена не інакше, як шляхом встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та вказаного умислу у фізичних осіб, які діяли, як уповноважені особи від імені юридичних осіб.

Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Актом перевірки не встановлено та не підтверджено відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції наявності обвинувальниї вироків судів, якими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені контрагентів позивача.

Податковим органом також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

З огляду на вказані обставини суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160,195,198,200,205,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "18" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: ОСОБА_8

ОСОБА_2

Повний текст Ухвали виготовлено "19" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛТО" вул.Дубенська,46,м.Рівне,33000

3- відповідачу ОСОБА_7 податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023