Постанова

від 21.06.2012 по справі 2а/2570/1757/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/1757/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 р.

м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

при секретарі Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інтермир» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

29.05.2012 Приватне підприємство «Інтермир» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 27.05.2011 № 0004521520/0. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що прийняте ДПІ у м. Чернігові податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 302,50 грн. є неправомірним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, зокрема податкова накладна від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Арктіка» (далі - ТОВ «Арктіка») та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2008 року, якими підтверджуються суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та зазначила, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведено камеральну перевірку податкових декларацій з ПДВ позивача за квітень 2008 року, якою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкових декларацій позивачем порушено вимоги Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), а саме п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України) в частині того, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними, а саме: згідно додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації за квітень 2008 року, обсяг придбання у ТОВ «Арктіка» становить 5 210,00 грн. (ПДВ - 1 042,00 грн.), тоді як у ТОВ «Арктіка» не відображено обсяг продажу, а тому винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним та такими, що скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 19.05.2008 подано до ДПІ у м. Чернігові податкову декларацію з ПДВ за квітень 2008 року та додаток № 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до даної декларації № 56799 (а.с.7-9).

10.07.2008 ДПІ у м. Чернігові направлено позивачу лист № 20267/15-213, в якому останньому надавався 10-денний строк з моменту отримання даного запиту для надання пояснень з приводу розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів (а.с.12).

30.07.2008 позивач надав ДПІ у м. Чернігові документи, які зазначені в запиті від 10.07.2008, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом на якому наявна відмітка ДПІ у м. Чернігові про отримання (а.с.13).

Судом встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41, ст. 75 ПК України проведена камеральна перевірка податкових декларацій з ПДВ позивача за квітень 2008 року, за результатами якої складено акт від 25.05.2011 № 491/15-243 (далі - акт перевірки) (а.с.11).

Відповідно до висновків акту перевірки на підставі ст. 123 ПК України збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 1 042,00 грн. та штрафні санкції - 260,50 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2011 № 0004521520/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1 302,50 грн. (за основним платежем - 1 042,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 260,50 грн.) (а.с.10).

Судом встановлено, що 01.12.2007 між ТОВ «Арктіка» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки, відповідно до якого Постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного Договору. Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств (а.с.29-30).

Виконання договору підтверджується видатковою накладною № 040104 від 01.04.2008 на суму з урахуванням ПДВ 6 249,04 грн. (а.с.14) та податковою накладною від 01.04.2008 № 040104 на суму з урахуванням ПДВ 6 249,04 грн. (а.с.15-16), оплата товару підтверджується випискою за особовим рахунком за 22.05.2008 (а.с.54).

Позивачем по вищезазначеній господарській операції з контрагентом суми ПДВ сплачені в ціні товару включені до податкового кредиту за період квітень 2008 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ та додатком № 5 до декларації (а.с.7-9).

В подальшому придбаний товар на підставі договору поставки позивачем реалізовано:

ТОВ «Лагрос ЛТД», що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ПП-0000048 від 03.04.2008 на суму з ПДВ 1 093,16 грн.; № ПП-0000059 від 24.04.2008 на суму з ПДВ 288,76 грн.; № ПП-0000054 від 17.04.2008 на суму з ПДВ 352,87 грн.; № ПП-0000053 від 17.04.2008 на суму з ПДВ 441,08 грн.; № ПП-0000055 від 17.04.2008 на суму з ПДВ 330,45 грн.; № ПП-0000056 від 17.04.2008 на суму з ПДВ 301,69 грн. та довіреностями на отримання товару: № 442337 від 03.04.2008; № 442435 від 17.04.2008 (а.с.31-32, 44-49);

ПП «Промтехснаб», що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000046 від 01.04.2008 на суму з ПДВ 1 682,01 грн. (а.с.33);

СПД ОСОБА_1, що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000049 від 09.04.2008 на суму з ПДВ 600,43 грн. (а.с.34);

ТОВ «ТК «Юліс», що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000050 від 10.04.2008 на суму з ПДВ 3 331,43 грн. (а.с.35) та довіреністю на отримання товару № 752005 від 10.04.2008 (а.с.36);

ТОВ «Альведен», що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000051 від 14.04.2008 на суму з ПДВ 2 206,76 грн. (а.с.37-38) та довіреністю на отримання товару № 114277 від 14.04.2008 (а.с.39);

ТОВ «Пегас», що підтверджується видатковою накладною № ПП-0000057 від 17.04.2008 на суму з ПДВ 100,77 грн. (а.с.40) та довіреністю на отримання товару № 101286 від 17.04.2008 (а.с.41);

ДП «Перспектива-Чернігів», що підтверджується видатковими накладними, а саме: № ПП-0000058 від 21.04.2008 на суму з ПДВ 348,27 грн.; № ПП-0000044 від 01.04.2008; № ПП-0000045 від 01.04.2008 на суму з ПДВ 408,04 грн.; № ПП-0000047 від 02.04.2008 на суму з ПДВ 323,39 грн. (а.с.42,50-52) та довіреностями на отримання товару № 101318 від 21.04.2008 та № 101302 від 31.03.2008 (а.с.43,53).

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був переданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Віповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового Кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаних контрагентів та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 27.05.2011 № 0004521520/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 27.05.2011 № 0004521520/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інтермир» (код ЄДРПОУ 35029945) судовий збір в розмірі 109 (сто дев'ять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: підпис О.М.Тихоненко

З оригіналом згідно

Постанова суду від 20.06.2012 не набрала законної сили.

Суддя: О.М. Тихоненко