Ухвала

від 28.05.2012 по справі 2а-1670/10197/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/10197/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Картель-СПК" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-1670/10197/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Картель-СПК"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Картель-СПК» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просив суд, про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001012310 від 12.07.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 102 885,00 грн., із них за основним платежем в розмірі 82 308 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 577,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 року в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 18 січня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.04.2008 року по 01.04.2011 року, про що був складений акт від 30.06.2011 року №5585/23-5/35658207.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.4.1,п.п.7.4.5п.7.4ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту в розмірі 82 308,00 грн. по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Металод", в тому числі за грудень 2009 року - 12 530 грн., січень 2010 року - 26370 грн., лютий 2010 року - 14260 грн., березень 2010 року - 7293,00 грн., квітень 2010 року 8810,00 грн., травень 2010 року - 13045,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0001012310 від 12 липня 2011 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 102 885,00 грн., із них за основним платежем в розмірі - 82308,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 577,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними декларації.

Податковий орган ставить під сумнів реальний характер здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Металод" та правильність формування податкового кредиту за результатами зазначеної господарської операції.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Металод",з яким був укладений договір №149 від 28 грудня 2009 року про виконання монтажних та пусконалагоджувальних роботи вузла обліку природного газу та його програмування.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, надані до матеріалів справи акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт не містять посилань на субпідрядника ПП "Металод"; робочі проекти складені та підписані позивачем; виконання робіт ПП "Металод" оформлена актами прийму-передачі, разом з тим актами прийому-передачі позивача та відповідними підприємствами, відсутні посилання на економічну доцільність залучення для виконання вказаних робіт ПП "Металод", тоді як роботи були зроблені працівниками позивача.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було помилково без судового рішення зроблений висновок про нікчемність угод, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, зміни у зобов'язаннях позивача, що мали місце у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім цього, колегія суддів зауважує про те, що судом першої інстанції був зроблений висновок про відсутність реального характеру даних господарських операцій, а не нікчемність угод.

До матеріалів справи були надані постанова Краснолуцького міського суду Луганської області від 4 серпня 2011 року та додаткова постанова від 5 серпня 2011 року, що набрали чинності у кримінальній справі№1-400 за обвинуваченням засновника і керівника ПП "Металод" ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України ( фіктивне підприємництво) про закриття провадження на підставі п."г" ст.1 Закону України "Про амністію".

Судом першої інстанції правильно були застосовані правила статті 72 КАС України, яка каже, що вирок суду в кримінальній справі, яка набрала законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце чи вчинене воно цією особою.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Картель-СПК" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2012р. по справі № 2а-1670/10197/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 01.06.2012 р.