Постанова

від 27.06.2008 по справі 9/438

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 27.06.2008 р.                                                   

                                                 №

9/438 

               16:45

За

позовом

ОСОБА_1

До

Державної

податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про

визнання

недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя:

Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники:                             

Від

позивача

Не

прибув

Від

відповідача

ОСОБА_2

(довіреність № 8485/9/10 від 13.12.2007 р.)

Обставини справи:

Позивач

звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним

позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва з

вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив норми Закону

України «Про державну податкову службу в Україні»та Порядку звільнення

(зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України

згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного

оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня

2001 р. N 470.

Відповідач

позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного

позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень,

спосіб та порядку встановлених чинним законодавством України.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників

сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується

позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду

справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

Громадянин

Болгарії ОСОБА_1 отримав дохід в 2006 році від операції відчуження належних

йому цінних паперів у сумі 451 453,00 гривень (витрати на придбання 118380,

ціна наступного продажу 569833).

Позивачем

самостійно задекларовано отриманий ним за 2006 рік дохід від здійснення

операцій за якими отримано інвестиційний прибуток.

Підпунктом

а) ч.2. статті 13 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Болгарія про

уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових

ухилень" (від 20.11.1995р.; дата ратифікації: 23.04.96 р., дата набуття

чинності: 03.10.97 р.; далі - Конвенція) передбачено, що доходи, одержувані

резидентом Договірної Держави від відчужування акцій, інших ніж ті акції, що

котируються на визнаній фондовій біржі, які одержують їх вартість або більшу

частину вартості прямо або посередньо від нерухомого майна, розташованого в

другій Договірній Державі можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.

Статтею

25 (частина 2) Конвенції передбачено, що особи без громадянства, які є

резидентами Договірної Держави, не піддаватимуться в жодній з Договірних Держав

будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, іншому або більш

обтяжливому, ніж оподаткування і пов'язані з ним зобов'язання, яким громадяни

Держави, що відносяться до них, піддаються або можуть піддаватися за тих же

умов.

Законом

України "Про податок з доходів фізичних осіб" (№889-IV від

22.05.2003; далі -Закон) пунктом 7.3. статті7 встановлено, що ставка податку

становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від

об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею

у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких

інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком

доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону. Тобто

доходи нерезидентів фізичних осіб оподатковуються за подвійною ставкою.

З

метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів

нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними

договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності

в установленому порядку, та відповідно до статей 13 і 14 Закону України

"Про міжнародні договори України" Кабінет Міністрів України затвердив

Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх

походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного

оподаткування (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня

2001 р. N 470; далі - Порядок).

У

відповідності до п.1 Порядку останній визначає процедуру звільнення (зменшення)

від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з

міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які

набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум

податку, надміру сплачених на території України.

Дія

цього Порядку поширюється на резидентів інших ніж Україна країн, з якими

укладено міжнародні договори, що набрали чинності в установленому порядку, та

осіб, які виплачують доходи нерезидентам із джерелом їх походження з України.

Застосування

норм міжнародного договору здійснюється шляхом звільнення від оподаткування

доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або

шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту

необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору.

Підставою

для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження

з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених

пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її

нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом

країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших

документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка

видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним

договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої

країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством

відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена

відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

повну

назву або прізвище нерезидента;

підтвердження,

що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору,

тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в

цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на

іншій підставі;

назву

компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного

органу, яка засвідчує підтвердження;

дату

видачі.

Довідка

дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Позивач

разом з декларацією за 2006 рік подав відповідачу довідку з порушенням вимог

Порядку: довідка подана за 2007 рік, а не 2006 рік, (тобто позивач, в цілях

оподаткування та застосування Конвенції, надав довідку відповідачу, яка

поширюється на доходи, отримані в 2007 році, і не надав довідку за 2006 рік з

приводу підтвердження свого статусу в цілях можливості застосування до нього

положень Конвенції, адже довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона

видана, і поширення її дії на минулий час законодавством України не

передбачено). Крім того, довідка не легалізована / не апостильована.

Таким

чином, позивач не підтвердив у встановленому порядку, затвердженому постановою

Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 470, свого статусу

нерезидентності, в зв'язку з цим застосувати до нього норми Конвенції щодо

зменшення оподаткування інвестиційного прибутку за 2006 рік належних підстав

немає.

Пунктом

8 Порядку передбачено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до

пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України

підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань

оподаткування. 

Суд

вважає, що суть даного пункту полягає в тому, що у разі не доведення особою

свого статусу нерезидентності в порядку встановленому постановою Кабінету

Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 470 щодо можливостей застосування до

останньої положень міжнародних договорів згідно з нормами пункту 21.1. статті

21 Закону, то застосовуються норми Закону, зокрема пункту 7.3. статті 7.

У

разі доведення особою свого статусу нерезидентості у відповідності до вимог

Порядку, то остання має право на застосування до неї положень відповідного

міжнародного договору згідно з пунктом 21.1. статті 21 Закону.

Таким

чином, враховуючи вищезазначене в сукупності, суд вважає, що оскаржуване

податкове повідомлення ДПІ Подільського району міста Києва є обґрунтованим та

таким, що видано у відповідності до положень законодавства України. 

У

відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від

28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною

1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Суд

також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

2) з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4)

безсторонньо (неупереджено);

5)

добросовісно;

6)

розсудливо;

7) з

дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації;

8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі

прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач

при прийянті оскаржуваного рішення діяв у відповідності до вищезазначених

принципів.

Відповідно

до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього

Кодексу.

Згідно

з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,

дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи

на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи

викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного

позову відмовити повністю.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст. 

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                   

О.В. Кротюк