Постанова

від 29.08.2008 по справі 3/455

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

місто

Київ

14

год. 05 хв.

 29.08.2008 р.                                               

                                                     №

3/455 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді    Блажівської Н. Є., при секретарі судового

засідання Серпутько Т. С.

Розглянув

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За

позовом                         

ОСОБА_1 

до

Управління

пенсійного фонду в Подільському районі міста Києва та Головного управління

Пенсійного фонду України у місті Києві

про

зобов'язання

вчинити дії

На

підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в

судовому засіданні 29 серпня 2008 року проголошено вступну та резолютивну

частини Постанови.

                                             О

Б С Т А В И Н И  С П Р А В И

          ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся

до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління

пенсійного фонду в Подільському районі міста Києва про визнання його права на

донарахування пенсійного забезпечення до рівня, визначеного чинними

нормативно-правовими актами України; зобов'язання Управління пенсійного фонду в

Подільському районі міста Києва провести перерахунок та виплатити пенсію за

минулий час: починаючи з 1 квітня 2008 року щомісячну пенсію назначати в

розмірі не нижчого 8 мінімальних пенсій за віком, як це передбачено статтею 54

Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи»; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну

здоров'ю нараховувати в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, передбаченої

статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; перерахувати за 2001 -І

квартал 2008 років додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю під час

ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи інваліду ІІ групи в розмірі 20 %

прожиткового мінімуму -4 383 грн. 00 коп. в строк до 1 червня 2008 року;

перерахувати за 2006 -І квартал 2008 років державну пенсію по інвалідності

внаслідок Чорнобильської катастрофи передбаченої статтею 54 Закону України «Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи»і додатково виплатити в строк до 1 червня 2008 року -33 961 грн. 00

коп.; перерахувати за 2001 -І квартал 2008 років додаткову пенсію за шкоду, заподіяну

здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком і додатково виплатити в

строк до 1 червня 2008 року -8 691 грн. 22 коп.

          В судовому засіданні 7 серпня 2008

року до участі у справі в якості другого відповідача було залучено Головне управління

Пенсійного фонду України у місті Києві (надалі -Відповідач-2).

           Позовні вимоги мотивовані тим, що

розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначався

Управлінням пенсійного фонду в Подільському районі міста Києва не відповідно

до  Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи», а на підставі Постанов Кабінету Міністрів України № 831 від 26

липня 1996 року та № 1 від 3 січня 2002 року, що є прямим порушенням статті 92

Конституції України, оскільки виключно законами України визначаються основи

соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідач-1

в обгрунтування заперечень на позов вказав, що у зв'язку з тим, що в Законі

України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи»відсутні норми щодо пенсійних виплат, які

визначаються, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, Пенсійним фондом України з іншими міністерствами та відомствами

було розраховано коефіцієнт росту прожиткового мінімуму та порядок підвищення

пенсій, у тому числі додаткових на визначений коефіцієнт.

Також

Відповідач-1 посилається на пропущення Позивачем строку звернення до

адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а саме

вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду за весь період починаючи з

5 лютого 2001 року по 29 березня 2007 року. 

Представник

Відповідача-2 проти позову заперечив та вказав, що при обчисленні додаткової

пенсії позивачу розрахунок проводився, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.,

визначеного Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року

«Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям

пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного

бюджету». Крім того, відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»з 1 січня 2008

року особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІ групи щомісячна додаткова

пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 20% прожиткового

мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Розглянувши

подані документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача та представників

Відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких

ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста

Києва приходить до наступних висновків:

В С Т А Н О В И В

Відповідно

до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-XII (надалі -Закон №

796-XII) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких

встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8

мінімальних пенсій за віком.

Статтею

50 Закону № 796-XII передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1,

інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну

здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею

62 даного закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону

провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є

обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами

державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої

влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої

підпорядкованості та форм власності.

Зважаючи

на це, Суд вважає необґрунтованими посилання представника Відповідача-1 на те,

що стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює лише право на

пенсію для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською

катастрофою, а стаття 62 Закону -регламентує, що порядок застосування цього

закону визначається КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання,

констатуючи наступне.

Тобто

в даному випадку мова йде саме про роз'яснення порядку застосування закону, а

не про визначення такого порядку. Під застосуванням Суд розуміє механізм

здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином на Кабінет

Міністрів України статтею 62 покладена функція роз'яснення порядку застосування

цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

У

Законі N 796-XII викладено основні положення щодо реалізації конституційного

права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону

їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції

України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на

відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Суд

звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України

при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пільги,

компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою

конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та

обсягу права, наданого Законом N 796-XII, є безпідставним.

Рішенням

Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини

другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29,

30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України  “Про Державний бюджет України на 2007 рік”

(справа про соціальні гарантії громадян) від 9 липня 2007 року (надалі -

Рішення КСУ від 9 липня 2007 року) пункт 30 Закону про Державний Бюджет на 2007

рік було визнано таким, що не відповідає Конституції України. Зокрема, в

частині 1 резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року зазначено:

«Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),

такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»: …

пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію  … в частині виплати компенсацій і допомог у

розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого,

третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої …та частини

сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з частиною 3

резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Положення … пунктів …

30 …. статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані

неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України цього Рішення». Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України

«Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,

втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх

неконституційність». Відповідно до частини 5 резолютивної частини Рішення КСУ

від 9 липня 2007 року «Рішення Конституційного Суду України у цій справі має

преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів

у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей

зазначених законів, що визнані неконституційними». Згідно із частиною 6

резолютивної частини Рішення КСУ від 9 липня 2007 року «Рішення Конституційного

Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не

може бути оскаржене». Відповідно до частини 3 статті 150 Конституції України

“Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання

на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені”. Крім того,

згідно із статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України»№ 422/96-ВР

«Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання

на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені».

ОСОБА_1

має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та

громадянина, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської

катастрофи (категорія 1) (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією

посвідчення НОМЕР_1 від 26 лютого 2001 року) зі встановленою ІІ групою

інвалідності (що підтверджується наявною в матеріалах справи копією

Довідки   № 000448 від 13 лютого 2001

року).

            На підставі зазначеного Суд вважає,

що Позивач дійсно є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має

право на отримання пенсій у розмірах, передбачених статтями 50 та 54 Закону №

796-XII.

           Суд вважає за необхідне зазначити,

що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке

базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади

на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не

приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти

України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент

Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть

посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх

зобов'язань.  

Правовідносини,

що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії

засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє

державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає

механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та

інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home

Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності

означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання,

взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті,

який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу

пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що

держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання

відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили

певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган

вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики

чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни

в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки

дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно

додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відносини,

що склалися між Позивачем та відповідачами є публічно-правовими відносинами,

виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Як

зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року     № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і

щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це

умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини,

необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини -

це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його

множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних

одиницях виміру.

Звуження

змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик

можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто

якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола

суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких

інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх

кількісної характеристики.

Враховуючи

те, що Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона

наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на

отримання пенсії у відповідному розмірі.

Наділивши

зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити

належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто,

між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері

життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави

забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок

Чорнобильської катастрофи.

Згідно

зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і

не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до

чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і

свобод.

Керуючись

вимогами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних

договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною

4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні

суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта

Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту

суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким

чином, адміністративний суд, встановивши невідповідність положень

нормативно-правового акту Конституції України застосовує положення Конституції

України як норми прямої дії. При цьому, адміністративний суд не застосовує

закон чи інший нормативно-правовий акт, який не відповідає Конституції України.

Отже,

виходячи з пріоритетності конституційних норм, суд приходить до висновку, що на

момент здійснення виплат  Позивачеві,

застосуванню підлягали норми статтей 50 і 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зі

статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення

розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за

основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Також

суд звертає увагу на те, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії

за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого

нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший

розмір, немає.

Суд

не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний

розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті,

застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з

цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального

розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем

конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової

пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за

віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи».

Відповідно

до частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31

жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які

втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії,

визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової

пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4

категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника

внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня

встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз

зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку

пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок

здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно

до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у

розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

визначеного законом.

Таким

чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру

прожиткового мінімуму.

Оскільки

позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка

встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму

перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру

мінімальної пенсії за віком.

Відповідно

до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною

2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Таким

чином, на підставі викладеного, Суд вважає, що нарахування компенсації Позивачу

має здійснюватися виходячи із розміру, передбаченого Законом № 796-XII.

Суд

звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві задоволенню підлягають

лише ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права особи у сфері публічно-правових

відносин. 

Відповідно

до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України

адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до

адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для

звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з

дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Для захисту

прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть

встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо

не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо

законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач

скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного

суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних

повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або

бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною

1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що

пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у

задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із

сторін.

Вивчивши

матеріали справи, Суд встановив, що Позивач звернувся до Окружного

адміністративного суду міста Києва із порушенням річного строку звернення до

адміністративного суду щодо частини позовних (за 2001 - 2006 роки), оскільки

адміністративний позов подано до суду 29 березня 2008 року, про що свідчить

відповідний реєстраційний номер на першій сторінці позовної заяви.

Враховуючи

те, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду і

відповідачі наполягають на відмові в позові з цієї підстави, а клопотання про

його поновлення не заявлялось, зважаючи на всі наведені обставини в їх

сукупності, Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині

перерахунку та виплати пенсій за 2001 - 2006 роки не підлягають задоволенню.

Частиною

3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд

може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав,

свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким

чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень

чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що

викладені в позовній заяві доводи Позивача є частково обґрунтованими та  відповідно такими, що підлягають задоволенню

частково.

Відповідно

до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо  адміністративний  позов задоволено частково,  судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому  відповідно 

до задоволених  вимог,  а 

відповідачу  -  відповідно до тієї частини вимог, у

задоволенні яких позивачеві відмовлено. 

Позивач,

як інвалід-ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній електростанції,

звільнений від сплати судових витрат.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100,

158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В

1.

Адміністративний позов задовольнити частково.

2.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду в Подільському районі міста Києва

здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 щомісячної пенсії в

розмірі не меншому, ніж 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54

Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2007 рік.

3.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду в Подільському районі міста Києва

здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за

шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком,

передбаченої статтею 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2007 рік.

4. В

задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова

відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                             

Н. Є. Блажівська