Постанова

від 23.07.2008 по справі 9/474

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м.

Київ

 23.07.2008 р.                                                   

                                                 №

9/474 

09:27

За

позовом

Відкритого

акціонерного товариства «Укртелеком»

До

Державної

інспекції з контролю за цінами в Київській області

про

скасування

рішення № 171 від 04.06.2008 р. та припису № 175 від 04.06.2008 р.

Суддя:

Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники:

Від

позивача:

Протункевич

Я.В. (довіреність № 3 від 09.01.2008 р.)

Від

позивача:

ОСОБА_1

(довіреність № 155 від 14.05.2008 р.)

Від

відповідача:

ОСОБА_2

(довіреність № 1-1518 від 11.07.2008 р.)

Обставини справи:

До

Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось відкрите акціонерне

товариство "Укртелеком" з адміністративним позовом до Державної

інспекції з контролю за цінами в Київській області про скасування

рішення від 04.06.2008р. № 171 про застосування економічних санкцій за

порушення державної дисципліни цін (у вигляді вилучення у позивача

необґрунтовано одержаної виручки 1 688 000,00 грн. та стягнення штрафу в сумі 3

376 000,00 грн. у дохід державного бюджету) та припису від 04.06.2008р. № 175

органу державного контролю за цінами щодо усунення виявлених порушень порядку

формування, встановлення і застосування цін і тарифів.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, рішення і припис відповідача не відповідають вимогам

чинного законодавства, фактичним обставинам справи, оскільки в діях позивача не

було порушень державної дисципліни цін.

Позивачем

зазначено, що згідно з ч. 2 ст. 66 Закону України «Про

телекомунікації»державному регулюванню шляхом встановлення граничних або

фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні послуги та тарифи на

надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які

займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг. Відповідно до ст.

18 Закону України «Про телекомунікації»обов'язок встановлювати граничні тарифи

на телекомунікаційні послуги покладено на Національну комісію з питань

регулювання зв'язку України (далі -НКРЗ). НКРЗ було прийнято відповідне рішення

від 05.05.2006р. № 258, яким затверджено Граничні тарифи на загальнодоступні

телекомунікаційні послуги на період з 15.07.2006 до 31.10.2006 включно та на

період з 01.11.2006 (надалі -Граничні тарифи), зареєстровані в Міністерстві

юстиції України 29.06.2006р. відповідно за № 766/12640 та № 767/12641. Пунктом

4 Граничних тарифів кожному оператору телекомунікацій надається право

підключати споживачам 30 відсотків абонентських номерів новозбудованої

(розширеної) мережі місцевого телефонного зв'язку із застосуванням договірних

тарифів. Тому при введенні у експлуатацію новозбудованої (розширеної) мережі

місцевого телефонного зв'язку, позивачем, на підставі п. 4 Граничних тарифів та

відповідно до внутрішніх наказів, застосовувались договірні тарифи при

установленні абонентам основних телефонних апаратів, підключених до окремої

лінії.

Позивачем

вказано, що станом на 04.06.2008р. відповідач не мав права на застосування до

позивача економічних санкцій та вимагати здійснення інших заходів, оскільки

відповідач порушив термін складання та надання позивачу зазначених розпорядчих

документів, яким встановлено у п. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади

державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так,

у відповідністі з зазначеною нормою, на підставі акта, який складено за результатами

здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог

законодавства, протягом 5 робочих днів з дня завершення заходу складається

припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень,

виявлених під час здійснення заходу.

Згідно

зі ст. 1 цього закону заходом державного нагляду вважаються планові та

позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок. Відповідачем

було проведено та завершено перевірку 31.03.2008, про що складено відповідний

Акт щодо перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «Укртелеком»за 2006 і

2007 роки від 31.03.2008р., який вручено позивачу, а рішення та припис винесено

-04.06.2008. Правових підстав для поновлення зазначеного терміну в чинному

законодавстві немає, а отже, на думку позивача, зазначені рішення і припис є

незаконними і такими, що не підлягають виконанню.

Позивач

також зазначає, що при винесенні рішення і припису відповідач перевищив межі

своїх повноважень: територіальні межі Відповідача обмежуються Київською областю,

в той час як ВАТ "Укртелеком" зареєстровано як суб'єкт господарювання

та діє в м. Києві.

Відповідач

заперечує проти позовних вимог повністю, просить відмовити в задоволенні

адміністративного позову повністю, і зазначає, що право споживачів на отримання

універсального доступу до телекомунікаційних мереж та отримання

загальнодоступних послуг за регульованими державою тарифами є гарантованим

-держава, гарантуючи споживачам послуги з установлення основних телефонних

апаратів, підключених до окремої телефонної лінії, за регульованими тарифами,

доручила НКРЗ відповідно до п. 7 ст. 18 Закону України «Про

телекомунікації»здійснювати тарифне регулювання у сфері телекомунікацій (в т.ч.

щодо цієї послуги). А отже, позивач зобов'язаний дотримуватись принципів, передбачених

в ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», якою визначено, що вільні

ціни встановлюються на всі види послуг, за винятком тих, по яких здійснюється

державне регулювання цін і тарифів. В ст. 8 цього ж закону встановлено, що

одним з методів державного регулювання є встановлення граничних цін (тарифів),

а отже, при наданні позивачем загальнодоступної телекомунікаційної послуги з

установлення основних телефонних апаратів, підключених до окремої лінії, для

всіх споживачів повинні застосовуватись державні регульовані ціни (тарифи).

Відповідач стверджує, що п. 4 Загальних положень рішення НКРЗ від 05.05.2006р.

№ 258 виключає гарантоване право усіх (тобто 100 % споживачів) отримувати

послугу з підключення кінцевого обладнання до телекомунікаційних мереж

загального користування (універсальний доступ), тобто прямо суперечить п. 7 ст.

18 і ч. 4 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», ст. 7 Закону України

«Про ціни і ціноутворення».

Відповідач

стверджує, що ним не було порушено термін для винесення розпорядчих документів,

оскільки зазначена перевірка здійснювалась не з ініціативи відповідача, а

робочою групою, а отже, відповідач не міг винести рішення без згоди всіх членів

робочої групи. Відповідна інформація від Головного контрольно-ревізійного управління

України надійшла на адресу відповідача 03.06.2008р.

Відповідачем

також вказано на те, що ним не було здійснено перевищення повноважень при

винесенні рішення, так як питання щодо винесення рішення про застосування

економічних санкцій було урегульоване дорученням Державної інспекції з контролю

за цінами.

Розглянувши

подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення

представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на

яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення

для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд

міста Києва, -

встановив:

на

виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.02.2008р. № 356-р

щодо перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ «Укртелеком»за період

діяльності товариства за 2006 і 2007 роки, згідно з наказом від 18.03.2008р. №

130 головного виконавця урядового доручення -ГоловКРУ України, у період з

18.03.2008р. по 31.03.2008р. відповідачем проведено перевірку дотримання

позивачем законодавства з ціноутворення (тарифної політики) при укладанні угод

з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), правильність формування тарифів

на телекомунікаційні послуги, у тому числі доцільність надання знижок та

переваг окремим покупцям продукції, забезпечення рентабельності виробництва

згідно з Програмою перевірки ВАТ «Укртелеком», затвердженою Головним

контрольно-ревізійним управлінням України від 06.03.2008 р.

За

результатами перевірки складено Акт щодо перевірки фінансово-господарської

діяльності ВАТ «Укртелеком» за 2006 і 2007 роки від 31.03.2008 р., в якому

відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог позиції 1 статті 1

розділу І Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на

період з 01.11.2006 р., затверджених рішенням НКРЗ від 05.05.06р. № 258, з

урахуванням пункту 4 статті 63 Закону України «Про телекомунікації»та про

отримання позивачем внаслідок порушення державної дисципліни цін у період з

01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. необґрунтованої виручки на суму 1 688 000,00

грн.

На

підставі зазначеного Акту від 31.03.2008 р. відповідачем винесено рішення про

застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від

04.06.2008 р. № 171 щодо вилучення у ВАТ «Укртелеком»необґрунтовано одержаної

виручки 1 688 000,00 грн. та стягнення штрафу в сумі 3 376 000,00 грн. у дохід

державного бюджету та припис від 04.06.2008р. № 175 щодо усунення виявлених

порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів.

Аналізуючи

викладені вище обставини, суд встановив, що позовні вимоги підлягають

задоволенню з урахуванням наступного.

Закон

України «Про телекомунікації»від 18 листопада 2003 року N 1280-IV встановлює

правову основу діяльності у сфері телекомунікацій та визначає повноваження

держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права,

обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть

участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Статтею

13 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що державне управління у

сфері телекомунікацій здійснюють: Кабінет Міністрів України; центральний орган

виконавчої влади в галузі зв'язку; інші органи виконавчої влади відповідно до

закону.

Статтею

17 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що органом регулювання у

сфері телекомунікацій є Національна комісія з питань регулювання зв'язку

(НКРЗ), яка утворюється відповідно до законодавства України.

НКРЗ

є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який

підконтрольний Президенту України.

НКРЗ

діє на підставі Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку,

розробленого відповідно до законодавства і затвердженого Президентом України.

Положеннями

статті 18 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що Національна

комісія з питань регулювання зв'язку, зокрема, вносить пропозиції до органів

державної влади щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів,

стандартів у сфері телекомунікацій; видає нормативні акти з питань, що належать

до компетенції НКРЗ, та контролює їх виконання; здійснює відповідно до закону

тарифне регулювання у сфері телекомунікацій та встановлює порядок

взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій; дає дозвіл операторам,

провайдерам телекомунікацій на встановлення спеціальних тарифів для інвалідів

та соціально незахищених осіб на загальнодоступні телекомунікаційні послуги;

здійснює організаційно-правове забезпечення загальнодоступних

телекомунікаційних послуг; приймає в межах своєї компетенції рішення, які є

обов'язковими для виконання суб'єктами ринку телекомунікацій.

Відповідно

до статті 62 Закону України «Про телекомунікації»до загальнодоступних

телекомунікаційних послуг належать: підключення кінцевого обладнання споживача

до телекомунікаційних мереж загального користування (універсальний доступ),

послуги фіксованого телефонного зв'язку в межах зони нумерації (місцевий

телефонний зв'язок), а також виклик служб екстреної допомоги, послуги

довідкових служб і зв'язку за допомогою таксофонів, за винятком послуг, що

надаються з використанням безпроводового доступу.

Дзвінки

з телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного на телекомунікаційні мережі

рухомого (мобільного) зв'язку не належать до загальнодоступних

телекомунікаційних послуг.

Законом

України "Про внесення змін до Закону України "Про

телекомунікації" від 28.11.2006 № 378-V було доповнено статтю 63 Закону

України "Про телекомунікації" частиною 4 в якій зазначено, що

«держава гарантує універсальне обслуговування, тобто забезпечення універсального

доступу споживачів до телекомунікаційних мереж загального користування та

надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг нормованої якості за

регульованими державою тарифами».

Відповідно

до положень статті 63 Закону України «Про телекомунікації»встановлено, що

телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.

Умови

надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором,

провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно

до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг,

установлених НКРЗ; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Телекомунікаційні

послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх

оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до

законодавства України.

Держава

гарантує універсальне обслуговування, тобто забезпечення універсального доступу

споживачів до телекомунікаційних мереж загального користування та надання

загальнодоступних телекомунікаційних послуг нормованої якості за регульованими

державою тарифами.

Універсальний

доступ повинен відповідати таким вимогам:

1)

забезпечення за вимогою споживача з'єднання його кінцевого обладнання з

телекомунікаційними мережами загального користування за регульованими державою

тарифами;

2)

телекомунікаційні мережі загального користування, до яких підключається кінцеве

обладнання споживачів, повинні забезпечувати підтримання голосової телефонії

(здійснення й одержання зонових, міжміських, міжнародних дзвінків),

факсимільний зв'язок, передачу даних на рівні, достатньому для доступу

споживачів до мережі Інтернет;

3)

при забезпеченні універсального доступу вартість підключення до

телекомунікаційної мережі загального користування не залежить від технології

доступу або способу підключення.

Норма

статті 66 Закону України «Про телекомунікації»встановлює, що тарифи на

телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами

телекомунікацій самостійно, за винятком випадків, передбачених у частині другій

цієї статті.

Державному

регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають:

1)

тарифи на загальнодоступні послуги;

2)

тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів

телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих

послуг.

Стаття

67 Закону України «Про телекомунікації»визначає принципи регулювання тарифів та

встановлює, що тарифне регулювання на ринку телекомунікацій України базується

на таких принципах:

1)

базування розрахунків тарифів на собівартості цих послуг з урахуванням

отримання прибутку;

2)

залежність рівня тарифів від рівня якості телекомунікаційних послуг;

3)

недопущення встановлення демпінгових або дискримінаційних цін з боку окремих

операторів, провайдерів телекомунікацій;

4)

необхідність уникнення перехресного субсидування одних телекомунікаційних

послуг за рахунок інших;

5)

стягнення почасової плати за фактичний час отримання споживачем

телекомунікаційних послуг.

Граничні

тарифи на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006 р.,

затверджені рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України

від 5 травня 2006 р. N 258, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29

червня 2006 р. за N 767/12641, застосовуються всіма операторами

телекомунікацій, що надають телекомунікаційні послуги і розташовані на

території України, незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності,

крім випадків, обумовлених чинним законодавством.

Пунктом

4 Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги на період з

01.11.2006 р. встановлено, що кожному оператору телекомунікацій надається право

підключати споживачам 30 відсотків абонентських номерів новозбудованої

(розширеної) мережі місцевого телефонного зв'язку із застосуванням договірних

тарифів.

Закон

України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року507-XII визначає

основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію

контролю за їх дотриманням на території республіки.

Статтею

7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»встановлено, що вільні ціни і тарифи

встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по

яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Положеннями

статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення»визначено, що державне

регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

державних

фіксованих цін (тарифів);

граничних

рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і

тарифів.

В

разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням

Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст

республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до

державного регулювання цін і тарифів.

Урядом

України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Аналізуючи

викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних

вимог.

Так,

на підставі п. 4 Загальних положень Граничних тарифів, згідно з яким кожному

оператору телекомунікацій надається право підключати споживачам 30 відсотків

абонентських номерів новозбудованої (розширеної) мережі місцевого телефонного

зв'язку із застосуванням договірних тарифів, та відповідно до внутрішніх

наказів позивачем при введенні в експлуатацію новозбудованої (розширеної)

мережі місцевого телефонного зв'язку застосовувались договірні тарифи при

установленні абонентам основних телефонних апаратів, підключених до окремої

лінії.

Суд

не погоджується з твердженням відповідача, що в рамках гарантування

універсального обслуговування, тобто забезпечення універсального доступу

споживачів до телекомунікаційних мереж загального користування та надання

загальнодоступних телекомунікаційних послуг нормованої якості за регульованими

державою тарифами, держава здійснила гарантування однакових цін, на підставі

наступного.

За

законодавством України  як державне

регулювання цін та тарифів, так і їх гарантування  здійснюється шляхом їх встановлення у

відповідних розмірах, уповноваженим на те суб'єктом владних повноважень згідно

з нормами закону. Зазначене реалізовано відповідно до ст. 8 Закону України «Про

ціни та ціноутворення»у відповідності до якої державне регулювання цін і

тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів),

граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих

цін і тарифів; відповідно до ч. 5 ст. 191 Господарського кодексу України

державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних

та комунальних цін, граничних рівнів цін; аналогічна норма міститься і в ст. 66

Закону України "Про телекомунікації".

Аналізуючи

викладені вище обставини, суд вважає, що згідно з ч. 2 ст. 66 Закону України

«Про телекомунікації»державному регулюванню шляхом встановлення граничних або

фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні послуги та тарифи на

надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які

займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг. Відповідно до

ст. 18 Закону України "Про телекомунікації" обов'язок встановлювати

граничні тарифи на телекомунікаційні послуги покладено на НКРЗ. Рішенням НКРЗ

від 05.05.2006р. № 258 затверджено Граничні тарифи на загальнодоступні

телекомунікаційні послуги на період з 15.07.2006 до 31.10.2006 включно та на

період з 01.11.2006 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.06.2006р.

відповідно за № 766/12640 та № 767/12641). Граничні тарифи прийняті в межах

повноважень НКРЗ, визначених Законом України «Про телекомунікації», є чинними

до цього часу (включаючи періоди, які перевірялись), та є обов'язковими для

застосування всіма суб'єктами господарювання.

Таким

чином, граничні тарифи -це передбачений законодавством нормативний документ,

який встановлює граничні ціни і тарифи та граничні відхилення від них. Пункт 4

Загальних положень Граничних тарифів є частиною регулювання тарифів, він не

визнаний не чинним у встановленому законодавством порядку, є обов'язковим до

виконання суб'єктами відповідних телекомунікаційних відносин, а отже,

правомірно застосовується позивачем.

В п.

3 розділу 4 Акту від 31.03.2008 р., на підставі висновків якого прийнято

оскаржувані рішення і припис, відповідач зазначив, що: «Аналіз чинних

нормативних актів у сфері комунікацій свідчить, що окремі пункти рішення НКРЗ

від 05.05.06 № 258 «Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні

телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006»суперечать основним положенням

Закону України «Про телекомунікації»….. Таким чином, надання ВАТ

«Укртелеком»послуг з установлення телефонних апаратів підключених до окремої

лінії за договірними тарифами, розміри яких перевищують граничні державні

регульовані…є порушенням державної дисципліни цін».

Крім

цього, в Акті від 31.03.2008р. відповідач надав пропозиції «1. Національній

комісії з питань регулювання зв'язку України розробити та затвердити методику

формування тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги. 2. Рішення

НКРЗ від 05.05.06 № 258 «Про затвердження Граничних тарифів на загальнодоступні

телекомунікаційні послуги на період з 01.11.2006»привести у відповідність до

Закону України «Про телекомунікації». Тобто Відповідач надав пропозиції по

усуненню порушень не позивачу, перевірку якого проводив, а іншій особі,

державному органу - Національній комісії з питань регулювання зв'язку України,

тим самим підтвердивши, що порушень у діях позивача немає, а отже, немає і

підстав для відповідальності.

Таким

чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що як вина, так і

факт порушення державної дисципліни цін у позивача відсутні. Відповідач за

наслідком здійснення відповідної перевірки фактично не погоджується з деякими

положеннями  Граничних тарифів № 258,

тобто актом НКРЗ, та діями позивача, які були вчинені у відповідності до

зазначених норм.

Закон

України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської

діяльності»5 квітня 2007 року N 877-V визначає правові та організаційні засади,

основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері

господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю),

їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів

господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею

2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері

господарської діяльності»встановлено, що дія цього Закону поширюється на

відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері

господарської діяльності.

Дія

цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення

заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням

бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку

проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і

тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського

і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за

діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного

контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під

час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні

правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання,

прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя.

Відповідно

до п. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю)

у сфері господарської діяльності»на підставі акта, який складено за

результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог

законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається

припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень,

виявлених під час здійснення заходу.

Згідно

зі ст. 1 цього Закону заходом державного нагляду вважаються планові та

позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок.

Так,

відповідачем було проведено та завершено перевірку 31.03.2008р., про що

складено відповідний Акт щодо перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ

«Укртелеком» за 2006 і 2007 роки від 31.03.2008р., який вручено позивачу, а

рішення та припис винесено -04.06.2008. Таким чином, відповідач порушив термін

складання та надання позивачу зазначених розпорядчих документів.

Судом

не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача про те, що розпорядчий

документ не міг бути складений до отримання ним відповідних висновків від інших

органів, що здійснювали перевірку, з огляду на те, що відповідач зробив

висновок про порушення позивачем державної дисципліни цін та розмір

необґрунтовано одержаної виручки вже в Акті від 31.03.2008р. А отже,

необхідності в очікуванні на підтвердження цього висновку від інших органів для

прийняття рішення і припису у відповідача не було.

У

відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні

ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити

те, що не передбачено законодавством.

Частиною

1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при

вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Суд

також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. Кодексу адміністративного судочинства

України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів

владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені)

вони зокрема:

1) на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

2) з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4)

безсторонньо (неупереджено);

5)

добросовісно;

6)

розсудливо;

7) з

дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації;

8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)  з урахуванням права особи на участь у процесі

прийняття рішення;

10)  своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно

до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,

крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч

наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів

правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених

фактичних обставин та вимог законодавства.

Зважаючи

на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні

вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно

до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове

рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень,

суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з

Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою

стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким

чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного

бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись

ст.ст. 2, 9, 69 - 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства

України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАВИВ:

Адміністративний

позов задовольнити повністю.

Скасувати

рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області  від 04.06.2008 р. № 171.

Скасувати

припис Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від

04.06.2008р. № 175.

Стягнути

з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства

"Укртелеком" (01030, м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 18) витрати зі

сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) копійок.

Постанова

відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187

Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої

інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом

двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                О.В.Кротюк