Ухвала

від 14.06.2012 по справі 2а-885/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-885/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоконсалт»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Енергоконсалт»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправними дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001802330, №0001802330 та №0001812330 від 20.12.2011 року, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом ТОВ «Дегранд ЛТД», яка стала підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки товар отриманий позивачем та використовується під час здійснення його господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а тому ТОВ «Енергоконсалт»має право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування. Окрім того, вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової перевірки також визнані обґрунтованими з огляду на відсутність законодавчо визначених підстав для її проведення.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що у період з 12.12.2011 року по 19.12.2011 року посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Енергоконсалт»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дегранд ЛТД»за червень -липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2011 року №572/1-23-30-30021475 та виявлені порушення позивачем п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.1. ст. 201 ПК України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року №969, що призвело до заниження сум ПДВ в розмірі 438515,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 96719,00 грн.

На підставі виявлених порушень податковим органом прийнято податкові повідомлення -рішення від 20 грудня 2011 року № 0001802330, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 290576,00 грн., №0001802330, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 496631,00 грн. та №0001812330, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96719,00 грн. по податковій декларації за червень 2011 року.

Обговорюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім комплектуючих від ТОВ «Дегранд ЛТД», за відповідними договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки ТОВ «Дегранд ЛТД»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, встановлено укладення та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, а тому правочини, вчинені ТОВ «Дегранд ЛТД», що виконувались протягом перевіреного періоду з покупцями останнього, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що товар по правочинам, укладеним між ТОВ «Дегранд ЛТД»та ТОВ «Енергоконсалт», першим отриманий не був, а тому не був переданий покупцям, отже назване товариство безпідставно включило до податкового зобов'язання суму в розмірі 535233,24 грн., яке виникло за договорами поставки, укладеними з позивачем.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до ст. 198 названого Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, протягом червня -липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Дегранд ЛТД»було укладено договори поставки №115, №117, №129, №130, №704.

Відповідно до п.п. 1.1. названих договорів в опорядку та на умовах, визначених договором, продавець -ТОВ «Дегранд ЛТД»зобов'язується передати у власність покупця - позивача, а останній в порядку та на умовах договором, зобов'язується прийняти й сплатити матеріали згідно специфікації.

На підтвердження факту отримання придбаних у ТОВ «Дегранд ЛТД»товарів, позивачем надано копії специфікацій до договорів, рахунків -фактурів, видаткових накладних, а також платіжні доручення з відмітками банку, що підтверджують проведення розрахунків позивача з контрагентом за придбані товари.

На спростування тверджень відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Дегранд ЛТД»першим також надано копію листа ПАТ «Харківська ТЕЦ-5», яким підтверджено використання придбаних позивачем товарів під час виконання робіт за договором №157 від 15.02.2011 року, укладеного між ТОВ «Енергоконсалт»та ПАТ «Харківська ТЕЦ-5»щодо капітального ремонту та модернізації турбіни парової Т-100/120-130 та генератора ТВФ-120-2 бл.№1.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «Дегранд ЛТД», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагент його контрагента не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав документів на яких ґрунтуються висновки Акта перевірки контрагента позивача, а саме: службову записку ГВАПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.10.2011 року №12659/26-06/38, висновок почеркознавчого дослідження спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Південно-західній залізниці, капітана міліції Красюка І.П. від 03.10.2011 року №374, пояснення або інші документальні підтвердження щодо причетності громадянки ОСОБА_3 до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дегранд ЛТД».

З огляду на викладене, а також враховуючи, що актом перевірки не встановлені обставини, які б позбавляли позивача права на отримання бюджетного відшкодування, визначені в п. 200.5 ст. 200 ПК України, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про безпідставність зменшення суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 96719,00 грн.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М