Постанова

від 13.04.2012 по справі 2а-449/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2012 року місто Київ № 2а-449/12/1070

16.05

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - ОСОБА_1, відповідача: - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Лотус» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД-Лотус»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 року № 0000112301/75, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 60 000, 00 гривень та 15 000, 00 гривень штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 17.01.2012 року № 0000112301/75, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 60 000, 00 гривень та 15 000, 00 гривень штрафних санкцій, прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 року позовну заяву було залишено без руху, визначено спосіб та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 10.02.2012 року.

09.02.2012 року до суду надійшло клопотання (вхідний № 2048), в якому позивач на виконання ухвали судді Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 року про залишення позовної заяви без руху надає оригінал документу про сплату судового збору.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2012 року.

22.02.2012 року розгляд справи відкладено на 02.03.2012 року у зв'язку із відсутністю відомостей про вручення відповідачу повістки.

02.03.2012 року розгляд справи відкладено на 21.03.2012 року у зв'язку із заміною відповідача на належного відповідача.

21.03.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2012 року з метою отримання додаткових доказів.

27.03.2012 року у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 12.04.2012 року.

Також, 27.03.2012 року через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В призначений день та час, 12.04.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД-Лотус»є юридичною особою, ідентифікаційний номер: 33223065.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області проведено перевірку позивача ТОВ «ТД-Лотус».

За результатами перевірки податковим органом складений Акт № 07/231/33223065 від 04.01.2012 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД-Лотус»(код ЄДРПОУ 33223065) з питань достовірності визначення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Облнафтобуд Альянс»(код ЄДРПОУ 35772595), за період: з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року.

На підставі Акту № 07/231/33223065 від 04.01.2012 року, ДПІ в Обухівському районі Київської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112301/75 від 17.01.2012 року.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000112301/75 від 17.01.2012 року, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до висновків Акту № 07/231/33223065 від 04.01.2012 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД-Лотус»(код ЄДРПОУ 33223065) з питань достовірності визначення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Облнафтобуд Альянс»(код ЄДРПОУ 35772595), за період: з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року встановлені наступні порушення:

- частина п'ята статті 203, частина перша, друга статті 215, частина перша статті 216, статті 228, 626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «ТД-Лотус»при придбанні товарів (послуг);

- пункт 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» та пункт 1.7 статті 1, пункт 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60 000, 00 гривень, в тому числі по місяцях: жовтень 2009 року -60 000, 00 гривень;

- пункт 1.2 статті 1, пункти 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; статті 2, 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), згідно яких для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений цим Законом; пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ТД-Лотус»(Замовник) було укладено договір надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.10.2009 року № 09/09-18 з ТОВ «Облнафтобуд Альянс»(Виконавець). Згідно з вищезазначеним договором Виконавець зобов'язується на замовлення Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату (в усній формі, а за вимогою Замовника в письмовій формі) інформаційно-консультаційні послуги з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку:

- надання консультацій щодо правильності відображення фінансових операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства Замовника;

- надання консультацій відносно методології ведення бухгалтерського та податкового обліку, відображення окремих операцій, віднесення витрат на валові витрати;

Також, згідно умов вищевказаного договору, Виконавець має право залучати відповідних спеціалістів для якісного і своєчасного надання послуг Замовнику. Послуги вказаних спеціалістів Виконавець оплачує за власні кошти.

Згідно акту від 31.10.2009 року приймання-передачі наданих інформаційно-консультаційних послуг за договором № 09/09-18 від 01.10.2009 року, Виконавцем за період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року, відповідно до договору № 09/09-18 від 01.10.2009 року, інформаційно-консультаційні послуги надано, а Замовником прийнято послуги, що полягали в наступному:

- надання усних консультацій по телефону персоналу Замовника з правових питань, що виникають у повсякденній діяльності Замовника у галузі роздрібної торгівлі;

- надання консультацій бухгалтерській службі Замовника щодо порядку здійснення операцій з готівкою в закладах роздрібної торгівлі, а також щодо правових засад застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг;

- надання консультацій бухгалтерській службі Замовника щодо правового регулювання захисту прав споживачів, та з питань оподаткування, пов'язаних з торгівельною діяльністю;

- надання консультацій персоналу Замовника щодо особливостей здійснення торгівлі алкогольними та тютюновими виробами;

- здійснення правової експертизи договорів поставки, що укладаються Замовником з постачальниками товарів до магазинів Замовника, також розробка проектів договорів, контрактів, узгоджень, листів та інших документів;

- урегулювання спорів з питань укладання, виконання, змін і розірвання договорів;

- підготування претензій, позовів та інших процесуальних документів (заяв, скарг, прохань та інших документів), виконання необхідних процесуальних дій, пов'язаних з виконанням доручень.

Зазначена операція була оформлена податковою накладною ТОВ «Облнафтобуд Альянс»від 31.10.2009 року № 3855 на загальну суму 360 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ -60 000, 00 гривень та підписана ОСОБА_3.

Згідно оборотно-сальдової відомостей по бухгалтерському рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»по контрагенту ТОВ «Облнафтобуд Альянс»станом на 30.12.2011 року рахується кредиторська заборгованість в сумі 360 000, 00 гривень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для проведення перевірки стала інформація, яка надійшла до ДПІ в Обухівському районі Київської області від ВМП ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області листом від 21.09.2011 року № 6289/7/26-01, що 14.04.2011 року була порушена кримінальна справа відносно громадянина ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємства ТОВ «Облнафтобуд Альянс»за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та копії наступних документів:

- копія протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_4 від 10.08.2011 року;

- копія протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_3 від 01.06.2011 року;

- копія висновку експерта № 402-ВКД від 02.08.2011 року;

- копія висновку експерта № 396 від 01.09.2011 року;

- Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області щодо визнання винним ОСОБА_4.

За інформацією, додатково отриманою від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, ОСОБА_4 перебував на посаді директора ТОВ «Облнафтобуд Альянс»у період з 01.04.2008 року по 14.08.2009 року.

ОСОБА_3 перебував на посаді директора ТОВ «Облнафтобуд Альянс»у період з 14.08.2009 року по теперішній час.

Згідно висновку експерта від 01.09.2011 року № 396 встановлено, що підписи на податкові звітності за серпень-грудень 2009 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 24.06.2011 року № 803/23-3/35772595 «Про результати виїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Облнафтобуд Альянс»за весь період ведення фінансово-господарської діяльності»встановлено наступне.

З метою вручення наказу на перевірку та направлення, здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ «Облнафтобуд Альянс»та встановлено відсутність підприємства, про що складено відповідний акт.

Згідно з базами даних «Інформаційно-пошукова система»ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області станом на дату складання акту перевірки стан платника ТОВ «Облнафтобуд Альянс»- 14 «визнано банкрутом».

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.12.2009 року по 30.06.2010 року встановлено їх завищення у загальній сумі 480 864 417, 00 гривень, зокрема, за жовтень 2009 року -18 259 794, 00 гривень.

Станом на 30.12.2011 року, згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, стан платника ТОВ «Облнафтобуд Альянс»- 11 «припинено», але не знято з обліку (КОР не пусті).

Отже, оскільки згідно акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 24.06.2011 року № 803/23-3/35772595 «Про результати виїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Облнафтобуд Альянс»за весь період ведення фінансово-господарської діяльності»встановлено, що усі операції купівлі-продажу здійснені ТОВ «Облнафтобуд Альянс»не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а також відповідно до протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_3 від 01.06.2011 року встановлено, що за час керівництва ОСОБА_3 ТОВ «Облнафтобуд Альянс», було здійснено декілька операцій і виключно з підприємством ТОВ «Хіміфарб», більше він не співпрацював з жодним підприємством, то враховуючи вищевикладене ТОВ «ТД-Лотус»порушено пункт 1.2 статті 1, пункти 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; статті 2, 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), пункт 18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», частину п'яту статті 203, частину першу, другу статті 215, частину першу статті 216, статті 228, 626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України, пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, пункт 1.7 статті 1, пункт 3.1 статті 3, пункт 4.1 статті 4, підпункти 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 60 000, 00 гривень, в тому числі за жовтень 2009 року -60 000, 00 гривень.

У висновках зазначеного Акту відповідно до вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22 грудня 2010 року, відповідач, в результаті дослідження наявних в податкової інспекції документів висловив свою точку зору стосовно відповідності укладених позивачем угод приписам Цивільного кодексу України, встановлено заниження ПДВ, за результатами чого і було прийнято податкове повідомлення-рішення про донараховання податкових зобов'язань за платежем -податок на додану вартість у розмірі 60 000, 00 гривень та 15 000, 00 гривень штрафних санкцій.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, яка визначає, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має встановлюватися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При укладанні вказаних договорів, позивач не міг не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнув настання протиправних наслідків, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

При проведенні перевірки податкових орган не позбавлений можливості робити висновки щодо нікчемності правочинів, у зв'язку з чим донараховувати грошові зобов'язання у разі встановлення неправомірності формування податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 04.03.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до пункту 4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року № 2333/2037 (зі змінами та доповненнями, чинної на момент виникнення правовідносин) «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно з пунктом 18 Наказу усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (в редакції на момент виникнення правовідносин), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1, 2.4, 2.15 та 2.16 статті 2 Положення передбачено, що первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (пункт 2.1).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15).

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (пункт 2.16).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами та доповненнями), цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При розгляді справи встановлено, що для оформлення господарських операцій на підтвердження виконання інформаційно-консультаційних послуг, які здебільшого надавались в телефонному режимі, позивач і ТОВ «Облнафтобуд Альянс»підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). При цьому, будь-яких угод про виконання зобов'язань по наданню інформаційно-консультаційних послуг між позивачем і ТОВ «Облнафтобуд Альянс»не укладалось, до перевірки так і в ході розгляду справи позивачем, крім податкової накладної та неконкретного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), з зазначенням інформації тільки про те, що дані послуги є інформаційно-консультативними, ніяких підтверджуючих документів реального виконання та суті наданих послуг надано не було.

Серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з виконанням робіт (послуг), та, відповідно, формування податкового кредиту, є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних послуг, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання консультаційних послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні інформаційно-консультаційні послуги. В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) не визначено, які саме види консультацій оцінені сторонами у розмірі грошових коштів, зазначених у цьому акті, відсутні документи за результатами консультацій та надання інформації з докладним та повним описом всіх питань. Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з виконання інформаційно-консультаційних послуг не відповідають вимогам діючого законодавства.

На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, дослідженні фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на неконкретні консультаційні послуги, які надавались в телефонному режимі, та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Документи, якими позивач хотів підтвердити спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, є такими, що беззаперечно не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Отже, позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат та податкового кредиту (в частині сплати ПДВ), витрати на придбання інформаційно-консультаційних послуг не підтверджені документами які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання та інше. Вищенаведене вказує на невідповідність реального і заявленого змісту господарських операцій, тобто свідчить про їх безтоварність.

Із положень підпункту 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, послуг, вартість яких відноситься до валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. А відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок із господарською діяльністю платника податків. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах. Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

На думку суду, з врахуванням специфіки даного виду послуг (інформаційно-консультаційні), за недоведеністю наміру платника податку отримати користь від придбаних послуг, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання інформаційно-консультаційних послуг, не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження товарності вказаної господарської операції та бути підставою для віднесення витрат до валових витрат і формування податкового кредиту (в частині сплати ПДВ в ціні послуг).

Оскільки в судовому засіданні встановлено відсутність зв'язку між вчинюваними позивачем господарськими операціями по наданню контрагентом консультаційних послуг та господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту та валових витрат. Доводи позивача про неправомірність оспорюваного податкового рішення спростовуються наведеними фактичними даними.

Отже, враховуючи викладене, ТОВ «ТД-Лотус»перераховувалися, а ТОВ «Облнафтобуд Альянс»приймалися кошти без мети реального настання правових наслідків, складена податкова накладна не відповідає загальним вимогам до податкових накладних, а тому підстав для віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у позивача не було.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області № 0000112301/75 від 17.01.2012 року винесено відповідачем правомірно, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач надав суду обґрунтовані докази, на підставі яких керувався під час винесення спірного рішення.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Лотус» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 року № 0000112301/75, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 60 000, 00 гривень та 15 000, 00 гривень штрафних санкцій, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 квітня 2012 р.