Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-4625/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року № 2а-4625/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Вітал» до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, 2. Заступника начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби Дзюбенко Лариси Іванівни провизнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2012 № 0000972312, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.12.2012 року № 0000972312, на суму 178594,00 грн., прийняте стосовно ТОВ «НВП «Вітал»; визнати протиправними дії посадової особи, Дзюбенко Лариси Іванівни, заступника Голови Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, заступника начальника інспекції, що підписала оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.12.2012 № 0000972312.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.01.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Вітал», проведеної на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.12.2011 в рамках розслідування кримінальної справи № 80-0251, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було складено Акт № 100/23-12/34486968 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (завищення податкового кредиту) на 142875 грн.

23.02.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2012 № 0000972312, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142875 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35719 грн.

Судом встановлено, що відповідачем при складанні податкового повідомлення-рішення № 0000972312 допущено описку в даті, замість дати «23.02.2012»помилково зазначено «23.12.2012».

Як встановлено судом, позивачем укладено договори підряду з ТОВ «Смарт-Інжиніринг»від 01.10.2010 № 22 та з ТОВ «ТПК Холдинг»від 01.10.2010 № 34 (далі -Договори). На підставі вказаних Договорів ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»виконали підрядні роботи (електромонтажні роботи по зборці щитів) на загальну суму 857249,30 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 142875 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковою та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач підрядні роботи оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 142875 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (завищення податкового кредиту) на 142875 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

порушення кримінальної справи № 80-0251 відносно директора ТОВ «Камелот Технолоджіс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Векта-Плюс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в ході розслідування якої встановлено, що до злочинної схеми ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва причетні ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»;

показань при допиті в якості свідка директора ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»гр. ОСОБА_2 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємств;

відсутності у ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань;

вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2011 у справі № 1-1412/11 щодо директора ТОВ «Смарт-Інжиніринг», яким, зокрема, встановлено, що будучи службовою особою директор ТОВ «Смарт-Інжиніринг», надав можливість скласти завідомо неправдиві податкові декларації від імені ТОВ «Смарт-Інжиніринг»з податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року, підписані від його імені, як від імені керівника суб'єкта підприємницької діяльності, завірені печаткою ТОВ «Смарт-Інжиніринг», а також надав можливість подати завідомо неправдиві декларації до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг», ТОВ «ТПК Холдинг»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковою та податковими накладними, а також банківськими виписками з відмітками банку.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

- ліцензією ТОВ «НВП «Вітал»серії АВ № 596764 на ведення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на проектування об'єктів архітектури, будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних систем;

- технічними умовами низьковольтних вводно-розподільчих щитів, щитів управління і сигналізації та додатками до них, пристроїв конденсаторних, а також висновками експертиз ДП «Київський експертно-технічний центр»щодо відповідності таких технічних умов вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, які використовувались позивачем під час здійснення господарської діяльності;

- договором суборенди нежитлових приміщень від 01.11.2008 № ВМ-3/11/2008, за яким позивач отримав у платну оренду площі для розміщення офісу та виробництва, які використовувались позивачем у своїй господарські діяльності та використовуються досі, на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2012 № ВМ-01/01/12-4;

- договором про дистрибуцію та поставку товарів, договорами поставки, видатковими та податковими накладними, які були укладені для забезпечення виконання Договорів, шляхом постачання необхідних комплектуючих при здійснені підрядних робіт по зборці щитів;

- договорами транспортного експедирування відповідно до яких здійснювалось транспортування комплектуючих на склад ТОВ «НВП «Вітал»;

- видатковими та податковими накладними, які були складені під час реалізації позивачем кінцевої продукції (різноманітних щитів: ЩС-4, ЩС-5, ЩС-6, ЩРА-5.1, УКР.-2.1.1 тощо), для забезпечення виробництва яких були укладені відповідні Договори з ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»;

- копією вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2011 у справі № 1-1412/11, яким директора ТОВ «Смарт-Інжиніринг»засуджено за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), текст якого відповідно до вимог п. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»може використовуватися при здійсненні судочинства якщо його внесено до Реєстру, в якому встановлено, що підприємства-замовники товарів, робіт, послуг за результатами виконаних умов укладених договорів перераховували на розрахунковий рахунок ТОВ «Смарт-Інжиніринг»№ 26008012312001 грошові кошти в розмірі 44474276 грн., в тому числі ПДВ;

- копією постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2011 у справі № 2а-828/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011, якою встановлено, що із декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 із розрахунками коригування сум ПДВ та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наданих ТОВ «Смарт-Інжиніринг»до органів ДПІ вбачається, що вони мають всі передбачені законодавством реквізити, підписані відповідними посадовими особами, скріплені печаткою платника податків, у рядках, де відсутні дані для заповнення є проставлений прочерк, що підтверджує факт декларування податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, зокрема, ТОВ «НВП «Вітал».

Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 80-0251 відносно директора ТОВ «Камелот Технолоджіс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Векта-Плюс», за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, на показання при допиті в якості свідка директора ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»гр. ОСОБА_2 про непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємств, а також на відсутність у ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, видаткової та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Смарт-Інжиніринг» та ТОВ «ТПК Холдинг» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України), відповідачем не надано.

Судом також не береться до уваги, як на підставу для відмови в позові, посилання відповідача на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2011 у справі № 1-1412/11, яким директора ТОВ «Смарт-Інжиніринг»засуджено за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), оскільки, по-перше, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції, по-друге, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2011 встановлено ухилення ТОВ «Смарт-Інжиніринг»від сплати податку на додану вартість шляхом формування податкового кредиту від фіктивного підприємства ТОВ «Поланіс»і не встановлено жодних порушень чинного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Вітал», а відтак, даний вирок не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг».

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг», ТОВ «ТПК Холдинг»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг», ТОВ «ТПК Холдинг»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 (далі -Порядок № 1379), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 142875 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 142875 грн., віднесена ТОВ «НВП «Вітал»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення ТОВ «НВП «Вітал» пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

За таких умов, враховуючи, що перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.12.2011 в рамках розслідування кримінальної справи № 80-0251, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»податкових накладних, а також враховуючи те, що всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, суд приходить до висновку про безпідставність та неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2012 № 0000972312, прийнятого 23.02.2012.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на описку в даті податкового повідомлення-рішення, а також на встановлені судовими рішеннями обставини, оскільки вказані обставини, за висновком суду, не свідчать про незаконність дій посадової особи Дзюбенко Лариси Іванівни, заступника Голови Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, заступника начальника інспекції.

За таких умов, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій посадової особи, Дзюбенко Лариси Іванівни, заступника Голови Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, заступника начальника інспекції, що підписала оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.12.2012 № 0000972312, прийняте 23.02.2012.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2012 № 0000972312, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 23.02.2012.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Водночас, судом встановлено, що позивачем сплачено державне мито у розмірі 1785,94 грн., що фактично є сплатою тільки за майнову вимогу щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, тобто позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 32,19 грн. за немайнову вимогу щодо визнання протиправними дій посадової особи.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову в частині вимоги немайнового характеру, несплачена сума державного мита підлягає стягненню з позивача, а відтак, сума судових витрат, здійснених позивачем, присуджуються на його користь у розмірі 1753,75 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Вітал»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2012 № 0000972312, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 23.02.2012.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1753,75 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Вітал»(03061, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3; код ЄДРПОУ 34486968) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко