Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-4625/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4625/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -Суббота Андрія Анатолійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Вітал»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Заступника начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби Дзюбенко Лариси Іванівни про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Вітал»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, Заступника начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби Дзюбенко Лариси Іванівни про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що, на його думку, відповідачем неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки в повній мірі не було досліджено здійснення позивачем господарської діяльності, у зв'язку з чим просить його скасувати. Також просив визнати протиправними дії посадової особи Дзюбенко Лариси Іванівни -заступника Голови Комісії з проведення реорганізації ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, заступника начальника інспекції, що підписала оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2012 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2012 року № 0000972312, прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 23.02.2012 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -Суббот Андрій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Вітал»на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.12.2011 року в рамках розслідування кримінальної справи № 80-0251

30.01.2012 року за результатами даної перевірки було складено акт № 100/23-12/34486968, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (завищення податкового кредиту) на 142875,00 грн.

23.02.2012 року на підставі висновків даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2012 року № 0000972312, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 142875,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35719,00 грн.

Згідно даного акту підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стала встановлена ним нікчемність вказаних договорів підряду, укладених позивачем з ТОВ «Смарт-Інжиніринг»від 01.10.2010 року № 22 та з ТОВ «ТПК Холдинг»від 01.10.2010 року № 34.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що на підставі вказаних договорів ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»виконали підрядні роботи (електромонтажні роботи по зборці щитів) на загальну суму 857249,30 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 142875,00 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковою та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач підрядні роботи оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 142875,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку.

Вирішуючи даний спір в частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що сума податку, що була віднесена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджена податковими накладними відповідно до вимог діючого законодавства України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Правова позиція по даному питанню викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судом першої інстанції було встановлено, що зобов'язання за договорами між ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг», ТОВ «ТПК Холдинг» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковою та податковими накладними, а також банківськими виписками з відмітками банку.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також ліцензією ТОВ «НВП «Вітал»серії АВ № 596764 на ведення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на проектування об'єктів архітектури, будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних систем; технічними умовами низьковольтних вводно-розподільчих щитів, щитів управління і сигналізації та додатками до них, пристроїв конденсаторних, а також висновками експертиз ДП «Київський експертно-технічний центр»щодо відповідності таких технічних умов вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, які використовувались позивачем під час здійснення господарської діяльності; договором суборенди нежитлових приміщень від 01.11.2008 № ВМ-3/11/2008, за яким позивач отримав у платну оренду площі для розміщення офісу та виробництва, які використовувались позивачем у своїй господарські діяльності та використовуються досі, на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.2012 № ВМ-01/01/12-4; договором про дистрибуцію та поставку товарів, договорами поставки, видатковими та податковими накладними, які були укладені для забезпечення виконання Договорів, шляхом постачання необхідних комплектуючих при здійснені підрядних робіт по зборці щитів; договорами транспортного експедирування відповідно до яких здійснювалось транспортування комплектуючих на склад ТОВ «НВП «Вітал»; видатковими та податковими накладними, які були складені під час реалізації позивачем кінцевої продукції (різноманітних щитів: ЩС-4, ЩС-5, ЩС-6, ЩРА-5.1, УКР.-2.1.1 тощо), для забезпечення виробництва яких були укладені відповідні Договори з ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг».

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.02.2011 року у справі № 2а-828/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2011 року, якою встановлено, що із декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 із розрахунками коригування сум ПДВ та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наданих ТОВ «Смарт-Інжиніринг»до органів ДПІ вбачається, що вони мають всі передбачені законодавством реквізити, підписані відповідними посадовими особами, скріплені печаткою платника податків, у рядках, де відсутні дані для заповнення є проставлений прочерк, що підтверджує факт декларування податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, зокрема, ТОВ «НВП «Вітал».

Колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції твердження відповідача про порушення кримінальної справи № 80-0251 відносно директора ТОВ «Камелот Технолоджіс»за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а також за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Векта-Плюс»за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що на момент підписання відповідних договорів, видаткової та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва суду не надано.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції, по-друге, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Правова позиція по даному питанню викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду від 29.03.2012 року у справі № К/9991/1617/11.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2011 встановлено ухилення ТОВ «Смарт-Інжиніринг»від сплати податку на додану вартість шляхом формування податкового кредиту від фіктивного підприємства ТОВ «Поланіс»і не встановлено жодних порушень чинного законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Вітал», а відтак, даний вирок не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг».

Таким чином, Договори між ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг», ТОВ «ТПК Холдинг»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «НВП «Вітал»та ТОВ «Смарт-Інжиніринг», ТОВ «ТПК Холдинг»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 року № 1379 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції було встановлено, що сума ПДВ у розмірі 142875,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.

Правова позиція по даному питанню викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 року у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 142875,00 грн., віднесена ТОВ «НВП «Вітал»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про порушення ТОВ «НВП «Вітал»пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

За таких умов, враховуючи, що перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.12.2011 в рамках розслідування кримінальної справи № 80-0251, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Смарт-Інжиніринг»та ТОВ «ТПК Холдинг»податкових накладних, а також враховуючи те, що всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про його безпідставність та неправомірність.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги даного позову в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби -Суббота Андрія Анатолійовича -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.