Постанова

від 21.06.2012 по справі 2а-4480/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/66

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

21 червня 2012 року 14:15 № 2а-4480/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Кант" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування акту від 17.10.2011 р. № 495/1-23-70-21464732 та податкових повідомлень-рішень від 31.10.2011 р. № 0001712307, № 0001722307, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Кант" (далі - позивач, ТОВ "ВКФ "Кант") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання нечинними та скасування акту від 17.10.2011 р. № 495/1-23-70-21464732 та податкових повідомлень-рішень від 31.10.2011 р. № 0001712307, № 0001722307 (далі -ППР № 0001712307, ППР № 0001722307).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4480/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-4480/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21.05.2012 р. сторони заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності, в судовому засіданні 21.05.2012 р. суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

У період з 04.10.2011 р. по 10.10.2011 р. ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі направлення на перевірку від 04.10.2011 р. № 3468/23-70 та наказу від 04.10.2011 р. № 2879 ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, згідно з п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі листа Служби безпеки України від 07.07.2011 р. № 14/2/4-1938нш, який доведений листом ДПА у м. Києві від 22.07.2011 р. № 9783/7/23-807 було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ПП "Поліхім" (код ЄДРПОУ 31612085), ПП "Флоратекс" (код ЄДРПОУ 32528749) та ТОВ "Компанія "Столичний Град" (код ЄДРПОУ 36856508) за період з 15.01.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 17.10.2011 р. № 495/1-23-70-21464732 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40 106,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2009 року в сумі 1 879,00 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 7 089,00 грн., І квартал 2010 року в сумі 17 083,00 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 14 055,00 грн., внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001722307, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 40 106,00 та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 10 026,50 грн., всього на суму 50 132,50 грн.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32 084,00 грн., а саме по періодах: серпень 2009 року на суму 1 503,00 грн., грудень 2009 року на суму 5 672,00 грн., січень 2010 року на суму 8 000,00 грн., лютий 2010 року на суму 7 102,00 грн., квітень 2010 року на суму 4 163,00 грн., травень 2010 року на суму 5 644,00 грн., внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0001712307, відповідно до якого позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32 084,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 8 021,00 грн., всього на суму 40 105,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями.

Разом з тим, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі -ПК України); Кримінального кодексу України (далі -КК України).

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, між позивачем та ПП "Флоратекс" в особі директора ОСОБА_1 було укладено Договір поставки № 13-2010 від 26.02.2010 р. про здійснення ПП "Флоратекс" поставки позивачеві продукції та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар.

ПП "Флоратекс" виписало на адресу ТОВ "ВКФ "Кант" податкову накладну № 15 від 26.02.2010 р., на підставі якої за перевіряємий період позивачем було сформовано податковий кредит в сумі 5 600,00 грн.

До складу валових витрат ТОВ "ВКФ "Кант" було включено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Флоратекс" в загальному розмірі 28 000,00 грн.

Між позивачем та ТОВ "Компанія "Столичний Град" в особі директора ОСОБА_2. було укладено Договір № 180501 від 18.05.2010 р. про здійснення ТОВ "Компанія "Столичний Град" поставки позивачеві товарів та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар.

ТОВ "Компанія "Столичний Град" виписало на адресу ТОВ "ВКФ "Кант" податкові накладні, на підставі яких за перевіряємий період позивачем було включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальному розмірі 9 806,99 грн.

До складу валових витрат ТОВ "ВКФ "Кант" було включено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Компанія "Столичний Град" в сумі 49 034,95 грн., в тому числі у І кварталі 2010 року -20 816,30 грн., у ІІ кварталі 2010 року - 28 218,65 грн.

Між позивачем та ПП "Поліхім" в особі директора ОСОБА_1 було укладено Договори № 25-08/1 від 25.08.2009 р., № 22-12/1 від 22.12.2009 р., № 19-01/1 від 19.01.2010 р., № 19-02/1 від 19.02.2010 р. про здійснення ПП "Поліхім" поставки позивачеві товару та зобов'язання позивача прийняти та оплатити вказаний товар.

ПП "Поліхім" виписало на адресу ТОВ "ВКФ "Кант" податкові накладні, на підставі яких за перевіряємий період позивачем було включено до складу податкового кредиту ПДВ в загальному розмірі 16 677,40 грн.

До складу валових витрат ТОВ "ВКФ "Кант" було включено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Поліхім" в сумі 83 387,00 грн., в тому числі у ІІІ кварталі 2009 року -7 515,00 грн., у IV кварталі 2009 року - 28 358,00 грн., у І кварталі 2010 року -47 514,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що згідно з податковою звітністю у ТОВ "Компанія "Столичний Град", ПП "Поліхім" та ПП "Флоратекс" відсутні трудові ресурси, відсутні амортизаційні відрахування, що свідчить про відсутність основних фондів та нематеріальних активів на підприємствах. Перевірити наявність покупних товарів, матеріалів, сировини (пального), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) не є можливим у зв'язку з відсутністю документів та інформації про наявність виробничих, складських чи офісних приміщень.

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В матеріалах справи наявна копія вироку Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011 р. у справі № 1-130/2011 (який набрав законної сили 06.06.2011 р.; далі -Вирок суду) по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 п. 3, 205 ч. 2 КК України, ст. 364 ч. 3 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 п. 3, 205 ч. 2 КК України, ст. 364 ч. 3 КК України.

У даному вироку зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, працюючи в правоохоронному органі -ДПС України, зловживаючи владою з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, організували діяльність схеми підконтрольних їм фіктивних підприємств, зокрема ПП "Поліхім", ПП "Флоратекс" та ТОВ "Компанія "Столичний Град". Дані підприємства були створені без наміру реалізації ними статутних завдань, з метою одержання матеріальної винагороди, здійснювали організацію фінансової діяльності, направленої на систематичне перерахування отриманих від підприємств-контрагентів безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку одного підприємства "транзитера" на рахунок іншого, під виглядом оплати за нібито поставлений товар та надані послуги, з подальшим переведенням їх у готівку, для підприємств-контрагентів.

Так, ОСОБА_3, реалізуючи спільний з ОСОБА_4 умисел, діючи умисно, з метою придбання СПД з метою прикриття незаконної діяльності, схилив свою дружину -ОСОБА_1 до придбання на її ім'я ПП "Поліхім" та ПП "Флоратекс".

ОСОБА_4, діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_3, схилив свою дружину -ОСОБА_2 до придбання на її ім'я ТОВ "Компанія "Столичний Град".

Допитана в якості свідка у справі № 1-130/2011 ОСОБА_1 пояснила, що, виконуючи вказівку свого чоловіка ОСОБА_3, зареєструвала у ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва вищевказані підприємства та в подальшому передала йому банківські реквізити та печатку вищевказаних підприємств, оскільки здійснювати господарську діяльність вона не мала наміру.

Допитана в якості свідка у справі № 1-130/2011 ОСОБА_2 пояснила, що, виконуючи вказівку свого чоловіка ОСОБА_4, зареєструвала на своє ім'я у Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації ТОВ "Компанія "Столичний Град" та в подальшому передала йому банківські реквізити та печатку даного підприємства, оскільки здійснювати господарську діяльність вона не мала наміру.

Згідно ч. 3 ст. 27 КК України організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Відповідно до ст. 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, -

карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 ст. 364 КК України встановлено, що дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно з умовами договору поставки № 13-2010 від 26.02.2010 р., договору № 180501 від 18.05.2010 р., договору № 25-08/1 від 25.08.2009 р., договору № 22-12/1 від 22.12.2009 р., договору № 19-01/1 від 19.01.2010 р. та договору № 19-02/1 від 19.02.2010 р. контрагенти позивача прийняли на себе зобов'язання здійснити поставку позивачеві відповідної продукції та товару.

Однак, в ході проведення перевірки податковим органом не було виявлено документи, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару. Податковим органом було з'ясовано, що операції із придбання та реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився.

Крім цього, в наданих суду копіях первинних документів та договорів поставки, укладених між позивачем та ПП "Поліхім", ПП "Флоратекс" та ТОВ "Компанія "Столичний Град" наявні підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вказані особи не приймали реальної участі у фінансово-господарській діяльності ПП "Поліхім", ПП "Флоратекс" та ТОВ "Компанія "Столичний Град", що встановлено Вироком суду.

Разом з тим, пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до приписів п. 14.1.36 ст. 14.1 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відсутність доказів виготовлення та реалізації позивачем продукції та товарів, на думку суду, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Наведені обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з поставки товару фактично не мала товарного характеру, угоди з поставки та реалізації товару не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами.

Відтак, наявність податкових накладних без проведення реальної операції не може спричиняти будь-які пов'язані з цим податкові наслідки, в тому числі щодо відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Вказана позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17.02.2009 р. у справі № 21-1828во08.

Крім цього, враховуючи, що контрагенти позивача зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих підприємств, суд звертає увагу, що виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Дана позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України № 21-421а11 від 05.03.2012 р.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість доводів податкового органу про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40 106,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2009 року в сумі 1 879,00 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 7 089,00 грн., І квартал 2010 року в сумі 17 083,00 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 14 055,00 грн. та про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32 084,00 грн., а саме по періодах: серпень 2009 року на суму 1 503,00 грн., грудень 2009 року на суму 5 672,00 грн., січень 2010 року на суму 8 000,00 грн., лютий 2010 року на суму 7 102,00 грн., квітень 2010 року на суму 4 163,00 грн., травень 2010 року на суму 5 644,00 грн., у зв'язку з чим ППР № 0001712307 та ППР № 0001722307 суд вважає правомірними.

Стосовно позовної вимоги про визнання нечинним та скасування акту від 17.10.2011 р. № 495/1-23-70-21464732 суд зазначає наступне.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідач в даному випадку є суб'єктом владних повноважень та виконує владні управлінські функції щодо позивача.

За таких обставин, суд не міг закрити провадження у справі в цій частині, оскільки згідно ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Оскільки позовну вимогу щодо оскарження акту від 17.10.2011 р. № 495/1-23-70-21464732 неможливо віднести до юрисдикції іншого суду, суд був позбавлений можливості застосувати положення ст. 157 КАС України в цій частині, а тому дану вимогу розглянув по суті.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який також зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772.

Зазначений Порядок був чинний на час проведення перевірки та розроблений відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами.

Відповідно до п. 3 розділу І цього Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Тобто, фактично в акті перевірки викладаються оціночні судження контролюючого органу щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства, відповідно, складаючи акт перевірки, орган державної податкової служби діяв в межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Проведення перевірки з оформленням акту про її результати не призводить до виникнення певних обовязків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за додержанням податкового та іншого законодавства субєктами перевірки.

Відтак, на думку суду, оскаржуючи дії відповідача по складанню акту перевірки, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, та не врахував, що у даному випадку оскарженню в адміністративному суді підлягає лише рішення субєкта владного повноваження, прийняте за результатами перевірки, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині оскарження акту від 17.10.2011 р. № 495/1-23-70-21464732 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ВКФ "Кант" не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ВКФ "Кант" залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова