Постанова

від 20.06.2012 по справі 5/126/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 5/126/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ на постанову та ухвалувід 28.03.2012 р. Одеського апеляційного господарського суду від 31.01.2012 р. господарського суду Миколаївської області у справі№ 5/126/10 господарського суду Миколаївської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера", м. Дніпропетровськ до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС", м. Вознесенськ Миколаївської області провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Кияновська Л.В. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.08.2010 року порушено провадження у справі № 5/126/10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС" (далі -Боржник, Інтекс) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі -Кредитор, Агросфера) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.04.2011 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Кияновську Л. В. При цьому, затверджено щомісячну оплату послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за рахунок продажу майна банкрута тощо.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012 року (суддя -Міщенко В.І.) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, ухвалено ліквідувати Інтекс, а провадження у справі про банкрутство останнього припинено. При цьому, затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. за період роботи з 12.10.2010 року по 21.03.2011 року в сумі 5 722 грн. 00 коп. за рахунок ініціюючого кредитора.

Не погодившись частково із вказаною ухвалою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012 року в частині затвердження оплати послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. за період роботи з 12.10.2010 року по 21.03.2011 року в сумі 5 722 грн. 00 коп. за рахунок ініціюючого кредитора.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року (головуючий суддя -Сидоренко М.В., судді: Жеков В.І., Аленін О.Ю.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012 року змінено: абзац другий "висновків" ухвали господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012 року викладено в редакції, відповідно до якої стягнуто оплату послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. за період з 12.10.2010р. по 24.02.2011р. в сумі 8 200 грн. 90 коп. за рахунок ініціюючого кредитора. В іншій частині ухвалу залишено без змін, а місцевий суд зобов'язано видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 31.01.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року в частині стягнення оплати послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. за період з 12.10.2010 року. по 24.02.2011 року в сумі 8 200 грн. 90 коп. за рахунок ініціюючого кредитора, а також відмовити арбітражному керуючому Кияновській Л.В. в задоволенні клопотання про затвердження оплати послуг арбітражного керуючого -розпорядника майна Боржника в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення нею своїх повноважень за період з 12.10.2010 року по 21.03.2011 року за рахунок ініціюючого кредитора.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 3-1, 31 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду клопотання про затвердження оплати послуг арбітражного керуючого встановлено, що таке клопотання було викладено у звіті ліквідатора, а також додано ліквідатором до цього звіту та стосується оплати послуг арбітражного керуючого за період роботи з моменту призначення його розпорядником майна до прийняття комітетом кредиторів рішення про затвердження оплати послуг арбітражного керуючого. Місцевий суд дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання та затвердження оплати вказаних послуг за рахунок ініціюючого кредитора. Підтримуючи ці висновки та змінюючи лише розмір оплати послуг, апеляційний суд вказав про відсутність процесуальних порушень при прийнятті ухвали місцевим судом, оплата послуг арбітражного керуючого до рішення комітету кредиторів відбувається без укладення з ним договору, а незадоволення вимог ініціюючого кредитора не є підставою для звільнення його від оплати послуг арбітражного керуючого. Стягнена ж сума оплати послуг підлягає зміні, оскільки розмір задоволеної частини послуг місцевим судом не була обґрунтована, а арбітражним керуючим розрахунок такої суми був уточнений із посиланням на наявні в справі докази.

Заперечуючи викладені висновки, заявник касаційної скарги зазначає, що думка ініціюючого кредитора з приводу оплати послуг арбітражного керуючого не заслуховувалась, розмір та джерела такої оплати затверджуються судом -і тільки за рішенням комітету кредиторів, а при затвердженні звіту ліквідатора таке питання не ставилось. Також скаржник зазначає, що договір на оплату послуг арбітражного керуючого не укладався, оплата ж цих послуг здійснюється тільки за рахунок проданого майна боржника.

Між тим, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм діючого законодавства та без врахування встановлених судами обставин справи на підставі наявних доказів.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, ініціюючий кредитор не був позбавлений процесуальних прав та можливості надати в судових засіданнях, як в першій, так і в апеляційній інстанціях свої пояснення та заперечення стосовно затвердження оплати послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В., оскільки був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце проведення відповідних засідань в судах обидвох інстанцій, подавши зокрема, в місцевому суді клопотання про розгляд справи 31.01.2012 року без участі його представника (т. 1 а.с. 172, 173, 174, 178, 181, т. 2 а.с. 36-38).

Щодо затвердження оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок ініціюючого кредитора слід зазначити про таке.

За приписами норм абзацу 1 ч. 12 ст. 3 1 Закону про банкрутство (на які послалися суди попередніх інстанцій) вказаний закон розрізняє декілька видів компенсацій арбітражному керуючому -оплата його послуг за виконання покладених на нього судом відповідних обов'язків у справі про банкрутство (розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією), а також відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків.

При цьому, оплата послуг -це винагорода за виконання обов'язків арбітражного керуючого, яка (на відміну від витрат) має:

- регулярний характер (за кожен місяць здійснення повноважень арбітражного керуючого - ч. 12 ст. 3 1 Закону про банкрутство)

- та фіксований розмір (встановлений комітетом кредиторів і затверджений господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство - ч. 14 ст. 3 1 Закону про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи (т. 1 а.с. 125-129, 166, 167-168) та встановлено судами попередніх інстанцій, арбітражний керуючий Кияновська Л.В. звернулась у справі з клопотанням про затвердження оплати послуг у розмірі, відповідно до вимог ч.ч. 12, 14 ст. 3 1 Закону про банкрутство, за період -з моменту її призначення розпорядником майна та до прийняття рішення комітетом кредиторів Боржника про встановлення розміру цієї оплати арбітражному керуючому Кияновській Л.В. за рахунок ініціюючого кредитора .

Порядок та визначення кола осіб, що здійснюють оплату таких послуг у відповідні періоди також врегульований Законом про банкрутство та не передбачає врахування матеріального становища боржника або особи, на яку законом покладений обов'язок оплати цих послуг, а також не ставиться в залежність від того, чи були погашені кредиторські вимоги у справі, у тому числі і тій особі, на яку покладений обов'язок оплати згаданих послуг.

Так, нормами абзацу 2 ч. 12 вказаної статті закону встановлено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, передбаченому цією статтею.

Вказаний порядок покликаний забезпечувати порядок оплати послуг арбітражного керуючого у справі, у якій передбачається та є обов'язковим створення комітету кредиторів, до його створення .

Як встановлено судом першої інстанції, справа про банкрутство Інтекс порушена за заявою кредитора - ТОВ "Агросфера".

Питання ж оплати вказаних послуг за рахунок Боржника було врегульовано, як встановили суди попередніх інстанцій, лише 21.03.2011 року -за рішенням комітету кредиторів Інтекс, яким, у тому числі було затверджено оплату послуг арбітражному керуючому Кияновській Л.В. (п. 4.1) і як розпорядника майна, і як ліквідатора - за кожен місяць здійснення нею своїх повноважень в розмірі двох мінімальних заробітних плат (т. 1 а.с. 103).

Отже, до цієї дати щодо кола осіб, які здійснюють оплату таких послуг, та їх розміру діють визначені вище норми Закону про банкрутство, які, доречі, не вимагають укладення із арбітражним керуючим за вказаний період договору з надання послуг арбітражного керуючого.

Таким чином, покладаючи витрати по оплаті послуг розпорядника майна Інтекс -Кияновської Л.В. за період її повноважень у даній справі з моменту призначення та до затвердження комітетом кредиторів рішення про оплату її послуг у встановленому Законом про банкрутство розмірі на ініціюючого кредитора - ТОВ "Агросфера", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного, обґрунтованого та такого, що відповідає обставинам справи та викладеного з дотриманням норм Закону про банкрутство, висновку.

Щодо суми оплати вказаних послуг, яка була змінена апеляційним судом, суд касаційної інстанції підтримує висновок з цього приводу та розмір, визначений апеляційним судом, як такий, що є обґрунтованим, відповідає обставинам справи та підтверджений доказами у справі (у тому числі розрахунком, наведеним арбітражним керуючим в апеляційній інстанції -т. 2 а.с. 44), а також зроблений з урахуванням зазначення арбітражним керуючим про часткову оплату цих послуг -з 25.02.2011 року (т. 1 а.с. 162, т. 2 а.с. 44).

Щодо посилання скаржника на стягнення оплати послуг арбітражному керуючому Кияновській Л.В. за рахунок коштів від продажу майна Боржника згідно постанови від 27.04.2011 року про визнання останнього банкрутом, слід вказати на те, що цією постановою (т. 1 а.с. 114) вказаному арбітражному керуючому було затверджено оплату послуг, як ліквідатора Боржника, а не розпорядника майна. Таке ж рішення було прийнято на засіданні комітету кредиторів 21.03.2011 року.

До викладеного слід додати, що суд касаційної інстанції, здійснюючи касаційне провадження у справі, виходив з того, що при апеляційному та касаційному оскарженні прийнятих у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційного суду, заявник заперечував вказані рішення лише в частині оплати послуг арбітражного керуючого Кияновської Л.В. за період з 12.10.2010 року по 24.02.2011 року за рахунок ініціюючого кредитора.

В цій же частині здійснювався перегляд в апеляційному порядку ухвали місцевого суду.

Суд же апеляційної інстанції згідно оскаржуваної постанови в цій частині змінив ухвалу місцевого суду, а в іншій (про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також про припинення провадження у справі про банкрутство) - залишив ухвалу місцевого господарського суду без змін, в той час, як в мотивувальній частині постанови взагалі відсутні правова оцінка та висновки щодо правомірності закінчення господарським судом процедури банкрутства Інтекс та припинення провадження у справі.

За викладених обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні -з виключенням з її резолютивної частині абзацу 5 -стосовно висновку про залишення без змін в іншій частині ухвали суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 3 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 р. у справі № 5/126/10 змінити, виключивши з її резолютивної частини абзац п'ятий.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанову виготовлено та підписано 20.06.2012 року.