Рішення

від 18.06.2012 по справі 12/34/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 червня 2012 р. Справа 12/34/2012/5003

за позовом: Приватного підприємства - фірми "Техзапчастина" (33023, м. Рівне, вул. С. Васильченка, 3/9, код ЄДРПОУ 31640840)

до: Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" (21000, м. Вінниця, вул. Чорновола, 14, код ЄДРПОУ 36150849)

про стягнення 51 232,22 грн.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивача: не з"явився

відповідача: ОСОБА_1- за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство - фірма "Техзапчастина" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт", в якому просить стягнути з відповідача 51 232,22 грн., з яких: 48 162,38 грн. боргу за поставлений товар згідно видаткових накладних, 1 589,34 грн. інфляційних втрат, 1 480,50 грн. -три відсотки річних.

Ухвалою суду від 05.04.2012 р. порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 03.05.2012 р.

Ухвалою суду від 03.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 04.06.2012 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача, ненаданням витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. судове засідання призначено на 05.06.2012р.

Ухвалою суду від 05.06.2012р. клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, передбачений ч.2 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжено на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 18.06.2012р.

15.06.2012р. представником позивача надано до суду лист б/н від 14.06.2012р., в якому позивач пояснює, що заборгованість в розмірі 48 162,38 виникла, в зв'язку з неоплатою товару, який був поставлений за період з 12.11.2009р. по 06.08.2010р. включно.

В судове засідання 18.06.2012р. з'явився представник відповідача. Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався. Про дату, місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення позивачу рекомендованої кореспонденції 07.06.2012 р.

Відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 12.01.2009 р. по 07.08.2010 р., на підставі видаткових накладних № РН-0000001 від 12.01.2009 р., № РН-0000014 від 27.01.2009 р., № РН-0000022 від 24.02.2009 р., № РН-0000023 від 24.02.2009 р., № РН-0000044 від 26.02.2009 р., № РН-0000047 від 03.03.2009 р., № РН- 0000052 від 05.03.2009 р., № РН-0000053 від 05.03.2009 р., № РН-0000071 від 18.03.2009 р., № РН-0000086 від 31.03.2009 р., № РН-0000097 від 09.04.2009 р., № РН-0000132 від 15.05.2009 р., № РН-0000149 від 29.05.2009 р., № РН-0000171 від 16.06.2009 р., № РН- 0000183 від 25.06.2009 р., № РН-0000202 від 08.07.2009 р., № РН-0000213 від 16.07.2009 р., № РН-0000225 від 24.07.2009 р., № РН-0000252 від 26.08.2009 р., № РН-0000293 від 21.09.2009 р., № РН-0000297 від 21.09.2009 р., № РН-0000302 від 25.09.2009 р., № РН- 0000334 від 14.10.2009 р., № РН-0000335 від 14.10.2009 р., № РН-0000342 від 14.10.2009 р., № РН-0000363 від 28.10.2009 р., № РН-0000391 від 12.11.2009 р., № РН-0000403 від 19.11.2009 р., № РН-0000410 від 23.11.2009 р., № РН-0000435 від 03.12.2009 р., № РН- 0000466 від 21.12.2009 р., № РН-0000003 від 11.01.2010 р., № РН-0000013 від 22.01.2010 р., № РН-0000090 від 18.03.2010 р., № РН-0000162 від 18.05.2010 р., № РН-0000166 від 20.05.2010 р., № РН-0000168 від 20.05.2010 р., № РН-0000182 від 31.05.2010 р., № РН- 0000251 від 05.07.2010 р., № РН-0000282 від 19.07.2010 р., № РН-0000313 від 06.08.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 335 749,90 грн.

За вказаний період позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури для оплати отриманого товару.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 287 587,52 грн.

З метою досудового урегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію б/н та дати з вимогою оплатити 48 162,38 грн. боргу за отриманий товар.

Відповідач, у відповіді на претензію підтвердив наявність боргу перед позивачем та зобов'язався повністю провести оплату в другому кварталі 2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву № 295 від 15.06.2012р., в якому суму боргу за отриманий товар підтвердив повністю, зазначивши, що заборгованість в розмірі 48 162,38 грн. утворилась внаслідок важкого фінансового стану підприємства через заборгованість житлово-експлуатаційних контор міста за виконані роботи по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів на об'єктах замовника та пояснив, що відповідач перерахував позивачеві суму основного боргу у розмірі 8 000,00 грн. після звернення позивача до суду.

Факт сплати відповідачем суми боргу після звернення позивача до суду стверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 111 від 14.06.2015р. на суму 5 000,00 грн. та № 114 від 15.06.2012р. на суму 3 000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2012р. провадження у справі в частині вимог про стягнення з Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" 8000,00 грн. заборгованості за поставлений товар припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарський договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт сплати відповідачем суми боргу після звернення позивача до суду стверджується наданими позивачем платіжними дорученнями № 111 від 14.06.2015р. на суму 5 000,00 грн. та № 114 від 15.06.2012р. на суму 3 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, сума боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 40 162,38 грн., що стверджується наданими сторонами матеріалами (видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, рахунками-фактурами, претензією позивача з відповіддю на неї, актом звірки розрахунків між сторонами, відзивом відповідача на позов).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Сума боргу відповідача перед позивачем в розмірі 40 162,38 грн. підтверджена матеріалами справи, тому суд приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 1 589,34 грн. інфляційних за період з квітня 2011р. по лютий 2012р., 1 480,50 грн. -три відсотки річних за період з 23.03.2011р. по 30.03.2012р.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розрахунку трьох відсотків річних та втрат від інфляції позивач припустився помилок, в тому числі при здісненні розрахунку інфляційних втрат не врахував індекси інфляції за усі місяці вказаного ним періоду, а прри розрахунку 3-х відсотків річних не врахував, що 2012 рік має 366 дніі.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних, підлягають частковому задоволенню у розмірі: 1 480,19 грн. - три відсотки річних, 765,84 грн. інфляційних. Відповідно, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 823,50 грн. інфляційних та 0,31 грн. - 3% річних слід відмовити.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Вінницького міського комунального підприємства "Вінницяміськліфт" (21000, м. Вінниця, вул. Чорновола, 14, код ЄДРПОУ 36150849, п/р 26002013042991 у відділенні "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) на користь Приватного підприємства - фірми "Техзапчастина" (33023, м. Рівне, вул. С.Васильченка, 3/9, код ЄДРПОУ 31640840, п/р 26005360211001 в РФ АТ КБ "Приватбанк", м. Рівне, МФО 333391) 40 162,38 грн. (сорок тисяч сто шістдест дві гривні 38 коп.) боргу, 765,84 грн. (сімсот шістдесят п"ять гривень 84 коп.) інфляційних, 1 480,19 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят гривень 19 коп.) три відсотки річних, 1 332,29 грн. (одну тисячу триста тридцять дві гривні 29 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 823,50 грн. (вісімсот двадцяти трьох гривень 50 коп.) інфляційних та 0,31 грн. (тридцять одної копійки) - 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 21 червня 2012 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - ПП - фірмі "Техзапчастина" (33023, м. Рівне, вул. С. Васильченка, 3/9)