Рішення

від 12.06.2012 по справі 5011-68/3566-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/3566-2012 12.06.12

За позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до 1) Центрального територіального управління капітального будівництва 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО-5" пророзірвання договору,

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Підченко Ю.О.

Ярмак О.М.

Представники сторін:

від прокурора: Шекшеєва В.С. за посвідченням, від позивача:ОСОБА_4, за довіреністю, від відповідача-1: ОСОБА_5 за довіреністю, від відповідача-2: ОСОБА_6 за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального територіального управління капітального будівництва та Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО-5»про розірвання договору №227/ДБ-204Буд від 19.12.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО-5»та Міністерством оборони України.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у роботі ТОВ «НПО-5»істотних відступів від умов договору підряду. Позивач стверджує, що ТОВ «НПО-5»у встановлені додатковою угодою від 11.10.2007 строки не передало Міністерству оборони України об'єкти будівництва (житлові будинки) та, посилаючись на ст. 852 ЦК України, просить розірвати спірний договір.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач-2 у відзиві на позов, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що Міністерство оборони України в порушення п. 7.1 спірного договору не здійснило погодження проектної документації на газифікацію з Харківською державною інспекцією промислової безпеки та охорони праці у нафтогазовому комплексі та хімічній промисловості, що унеможливило виконання відповідачем-2 робіт за спірним договором.

Також відповідач-2 стверджує, що провадження у справі підлягає припиненню з огляду на відсутність предмету спору та непідвідомчість даної справи господарським судам. При цьому відповідач-2 вважає спірний договір адміністративним та зазначає, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Ухвалою суду від 22.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/3561-2012 та призначено до розгляду на 12.04.2012.

Ухвалою від 12.04.2012 розгляд справи було відкладено на 23.04.2012 з метою організації фіксації судового процесу звукозаписувальними засобами.

Ухвалою від 23.04.2012 розгляд справи було відкладено на 07.05.2012 у зв'язку з неявкою представників прокуратури та відповідача-1.

Ухвалою суду від 14.05.2012 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Китєва від 14.05.2012 справу за № 5011-68/3566-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Підченко Ю.О. та Ярмак О.М.

Ухвалою суду від 14.05.2012 прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд на 24.05.2012.

Ухвалою суду від 24.05.2012 відкладено розгляд справи на 05.06.2012.

У судовому засіданні 05.06.2012 оголошено перерву у справі до 12.06.2012.

У судовому засіданні 12.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 19 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО-5»(Генпідрядник) та Міністерством оборони України був укладений договір підряду № 227/ДБ-204 Буд на будівництво 3-х житлових будинків на 120 квартир по вул. Горішного с. Клугіно-Башкирівка Чугуївського району Харківської області (далі - Договір).

Як вбачається зі спірного договору, його сторонами є ТОВ «НПО-5»та Міністерство оборони України в особі начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України № 220/352/д від 21.11.2006.

Тобто, Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України було особою, яка за довіреністю та і інтересах Міністерства оборони уклало договір підряду з ТОВ «НПО-5».

Згідно з ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Частина 1 статті 239 ЦК України передбачає, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Тобто, юридичний факт підписання договору підряду створив нові цивільні права та обов'язки не для Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, а тільки для Міністерства оборони України, оскільки саме цей учасник цивільних правовідносин надав довіреність та уповноважив відповідача-1 діяти від його імені та в його інтересах.

Підписання ж цього договору не створило будь-яких прав та обов'язків для Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, правонаступником якого, за твердженням позивача, є Центральне територіальне управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України знаходиться в процесі реорганізації та не виключено з єдиного державного реєстру.

Таким чином, за висновком суду, відповідач-1 не є стороною спірного зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 509 ЦК України та є неналежним відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Враховуючи, що належний відповідач - ТОВ «НПО-5»уже залучений до участі у справі, а позивач та прокурор наполягають на належності також і відповідача-1, від позовних вимог, заявлених до нього, не відмовляються, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог до відповідача-1 слід відмовити.

Відповідно до п. 1.4. Договору Замовник доручає Генпідряднику, а Генпідрядник зобов'язується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва і експлуатації об'єктів житлового призначення та умов Договору збудувати об'єкт (з житлових будинки на 120 квартир по вул. Горішного с. Клугіно-Башкирівка Чугуївського району Харківської області), ввести його в експлуатацію, та передати об'єкт Замовнику у загальнодержавну власність в оперативне управління Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти від Генпідрядника закінчені роботи з будівництва об'єкта та оплатити їх у визначеному в Договорі порядку.

Договірна ціна робіт з будівництва об'єкта складає 19.166.944,00 грн. відповідно до п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 12.1 Договору фінансування робіт (будівництво об'єкта) здійснювалось за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що граничний строк виконання робіт та введення об'єкту в експлуатацію - 30 жовтня 2007 року.

Додатковою угодою до Договору № 2/204 від 11.10.2007 внесено зміни до п. 2.1 Договору.

Так, згідно п. 2.1 Договору Генпідрядник повинен розпочати виконання робіт за Договором протягом п'яти календарних днів з дня перерахування авансу і завершити виконання робіт, ввести об'єкт в експлуатацію та передати його Замовнику відповідно до умов Договору за наступним графіком: І черга - 40 квартир з інженерними мережами ввести в експлуатацію в грудні 2007 року; II черга - 80 квартир ввести в експлуатацію у жовтні 2008 року.

Згідно з п. 2.3 Договору перегляд строків виконання робіт, введення об'єкта в експлуатацію і передача його Замовнику може здійснюватися за згодою сторін за умови підписання Сторонам відповідної додаткової угоди до Договору (з обґрунтуванням обставин, що його спричинили).

В подальшому інших додаткових угод щодо продовження строків виконання робіт та введення об'єкту в експлуатацію між сторонами не укладалось.

Відповідно до п.п. 5.1, 14.3 Договору Замовником протягом 2007-2008 років профінансовано 18.201.670, 66 грн.(близько 95%) робіт.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, станом на день розгляду справи роботи за Договором Генпідрядником не виконуються. Об'єкт не введений в експлуатацію, чим порушуються інтереси позивача, дії якого направлені на виконання комплексної програми по забезпеченню житлом військовослужбовців Збройних Сил України.

Таким чином, генпідрядником було порушено строк виконання зобов'язань за Договором, більш ніж на три роки.

Надані відповідачем-2 до суду акт Північно-східного контрольно-ревізійного управління Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України від 22.12.2011 № 234/1/31/198, довідка Контрольно-ревізійного управління у Харківській області від 06.08.2012 № 123-10-344, висновок державної інвестиційної експертизи № 851-07 від 20.11.2007, а також висновок комплексної державної експертизи № 662(б)-06 від 21.08.2006 (копії наявні в матеріалах справи) не спростовують висновку суду про невиконання відповідачем-2 вказаних зобов'язань за Договором.

Згідно з п. 10.2 Договору Генпідрядник обов'язаний інформувати Замовника про хід виконання робіт у тому числі про відхилення від графіку їх виконання. Протягом дії Договору жодної інформації з боку Генпідрядника щодо зриву графіку виконання робіт не надходило.

Відповідно до ч. 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує іі настільки повільно, що закінчення іі у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Підпунктом 17.3.5 Договору сторони обумовили порядок розірвання Договору, зокрема, Замовник має право розірвати Договір у випадку відставання Генпідрядника від графіка виконання робіт більш ніж на два місяці.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Сторона, яка прийняла рішення змінити або розірвати Договір повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона, яка одержала пропозицію про розірвання або зміну умов Договору протягом 20 днів письмово повідомляє другу Сторону про своє рішення (п. 17.5 Договору).

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

На підставі зазначеного, 14.10.2011 Центральне територіальне управління капітального будівництва за дорученням Міністерства оборони України направило на адресу ТОВ «НПО-5»супровідний лист (повідомлення про намір розірвати Договір) разом з угодою про розірвання договору № 227/ДБ-204 Буд від 19.12.2006.

На адресу ЦТУКБ 25 листопада 2011 року надійшла відповідь ТОВ «НПО-5»на пропозицію розірвати Договір. В вказаному листі Генпідрядник відмовився від розірвання Договору та повернув не підписаними два примірники вказаної вище угоди.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача і прокурора, невиконання умов Договору відповідачем-2 призводить до унеможливлення виконання своїх функціональних обов'язків позивачем, а також порушує виконання Комплексної програми по забезпеченню житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, службових осіб митних органів та членів їх сімей, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.1999 № 2166 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 538).

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання спірного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, відповідач-2 стверджує, що Міністерство оборони України в порушення п. 7.1 спірного договору не здійснило погодження проектної документації на газифікацію з Харківською державною інспекцією промислової безпеки та охорони праці у нафтогазовому комплексі та хімічній промисловості, що унеможливило виконання відповідачем-2 робіт за спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до п. 7.1. договору підряду Замовник зобов'язаний забезпечити будівництво проектною документацією та погодити її у встановленому законом порядку.

На підтвердження вищевказаних обставин, відповідачем-2 надано копію акту перевірки Харківської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці у нафтогазовому комплексі та хімічній промисловості № 78 від 11.06.2008.

Вказана перевірка здійснювалась стосовно ТОВ "Техекс-Газ" щодо дотримання правил безпеки під час здійснення будівельно-монтажних робіт по газифікації в с. Башкирівка Чугуївського району Харківської області.

Зазначеним актом перевірки заборонено ТОВ "Техекс-Газ" продовжувати будівельно-монтажні роботи по газифікації житлових будинків с. Башкирівка Чугуївського району Харківської області в зв'язку із порушенням ТОВ "Техекс-Газ" п.п. 3.3, 3.16 Правил безпеки систем газопостачання України.

При цьому вказаний акт жодним чином не вказує на те, що Міністерство оборони України в порушення п. 7.1 спірного договору не здійснило погодження відповідної проектної документації.

Також із зазначеного акту не вбачається, що вказана перевірка здійснювалась щодо житлових будинків по вул. Горішного, які є предметом договору підряду. У акті взагалі не міститься посилань на непогодження позивачем будь-якої проектної документації.

Стверджуючи про невиконання позивачем п. 7.1 спірного договору, відповідач-2 не надав доказів того, що він звертався до позивача в порядку п. 4.1 спірного договору (зокрема підпунктів з/, і/) з приводу належного виконання договору чи його розірвання.

Відповідачем-2 не надано доказів вжиття ним заходів щодо усунення можливих перешкод, які б унеможливлювали виконання робіт, обумовлених спірним договором, чи хоча б повідомлення про них позивача.

Крім того, відповідачем-2 не надано доказів того, що обставини з газифікацією об'єкта, обумовлюють невиконання всіх інших робіт, передбачених спірним договором. В додаткових поясненнях до відзиву від 12.06.2012 відповідач-2 зазначає, що на даний час будівництво незавершене, на ньому не виконані всі передбачені проектною документацією роботи, зокрема не здійснено газифікацію об'єкта.

Таким чином, відповідач-2 фактично визнає, що ряд робіт станом на день розгляду спору залишаються не виконаними з його вини.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, доводи відповідача-2 про те, що зі сторони замовника були вчинені такі порушення договору підряду, які унеможливили його виконання зі сторони підрядника, не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач-2 також стверджує, що провадження у справі підлягає припиненню з огляду на відсутність предмету спору та непідвідомчість даної справи господарським судам. При цьому відповідач-2 вважає спірний договір адміністративним та зазначає, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

З цього приводу судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 1, 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору.

Відповідачем-2 не надано суду жодного доказу припинення, скасування, визнання недійсним (нечинним) спірного договору тощо. Відтак, у суду наявні усі підстави вважати, що спірний договір станом на день розгляду спору є дійсним за загальним правилом презумпції дійсності правочину, а тому посилання на відсутність предмету спору є безпідставними.

Суд також відзначає, що в розділі 2 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 р. N 781/11/13-10 "Щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що адміністративним договором у розумінні пункту 14 статті 3 КАС України є дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Із наведеного визначення вбачається, що необхідними ознаками адміністративного договору є суб'єктність, тобто однією із сторін договору є суб'єкт владних повноважень, та предметність - права й обов'язки учасників договору випливають з управлінських функцій суб'єкта владних повноважень.

В п. 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарським судам слід мати на увазі, що не всі договори, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів. Якщо обов'язковим учасником договору відповідно до законодавства повинен бути суб'єкт владних повноважень, то такий договір є адміністративним, оскільки суб'єкт владних повноважень у такому випадку діє від імені держави (територіальної громади), в її інтересах чи для забезпечення їх, а не для своїх власних потреб. У разі ж вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться договори, укладені за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, інших актів цивільного або господарського законодавства.

Згідно з п. 3.1 вказаної постанови господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За висновком суду, спірний договір укладено між позивачем та відповідачем-2 за правилами Цивільного та Господарського кодексів України, інших актів цивільного, господарського законодавства для власних потреб позивача, під час укладання такого договору сторони вільно домовилися про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, сторони могли відмовитись від його укладання.

Як зазначено у п. 3 Інформаційного листа Верховного суду України від 26.12.2005р. N 3.2.-2005, якщо суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень , вільно укладають договір відповідно до норм ЦК України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного.

З урахуванням наведеного, судом відхиляється посилання відповідача-2 на непідвідомчість даного спору господарським судам.

Крім того судом відхиляється також довід відповідача -2 про непідсудність даного спору, з огляду на те, що відповідно до статті 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів саме за вибором позивача.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не дано.

Доводи про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 19.4 спірного Договору такий договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання. Доказів того, що договір припинив свою дію сторонами до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1.073,00 грн. (судовий збір) підлягають стягненню з відповідача-2 на користь бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО-5» задовольнити.

2. Розірвати договір № 227/ДБ-204 Буд від 19.12.2006, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПО-5»та Міністерством оборони України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПО-5»(61024, Харківська область, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 61, код ЄДРПОУ 21248856) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1.073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп.

4. В позові до Центрального територіального управління капітального будівництва відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2012.

Судді: Ониськів О.М. (головуюча)

Підченко Ю.О.

Ярмак О.М.