Постанова

від 19.06.2012 по справі 5024/353/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2012 р.Справа № 5024/353/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Капур О.Ф. -директор

від відповідача: не з'явився

від 3-ї особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги:

- Комунального підприємства "Центр"

- Приватного підприємства "Листопад"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 26 квітня 2012 року

у справі № 5024/353/2012

за позовом Приватного підприємства "Листопад"

до Комунального підприємства "Центр"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління житлового господарства Херсонської міської ради

-про стягнення 218.148 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИЛА:

12.03.2011 р. Приватне підприємство "Листопад" (далі позивач, ПП) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства "Центр" (далі відповідача, КП) про стягнення грошових коштів в сумі 218.148 грн. 97 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором на технічне обслуговування та ремонт ліфтів № 07 від 01.06.2010 р. щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті станом на 12.03.2012 р. в сумі 83.526 грн. 15 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 3692 грн. 09 коп. -збитків від інфляції (індекс інфляції), 2.114 грн. 95 коп. -3% річних, 128.815 грн. 78 коп. -пені, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 4.362 грн. 98 коп. -на сплату судового збору.

У відзиві на позов КП позовні вимоги ПП вважав необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 3.2.9 договору платіжні зобов'язання відповідача виникають при наявності і в межах коштів, що надходять від населення в якості оплати за технічне обслуговування та ремонт ліфтів. Так як, всі отримані від населяння кошти були перераховані відповідачем позивачу, то підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, акти виконаних робіт за травень-вересень 2011 р. відповідач не підписував та вони в його бухгалтерії відсутні, у зв'язку з чим обсяги робіт за вказаний період останній не визнає.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.04.2012 р. (суддя Немченко Л.М.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто 83.526 грн. 15 коп. -боргу, 3692 грн. 09 коп. -збитків від інфляції (індекс інфляції), 2.114 грн. 95 коп. -3% річних, 1786 грн. 66 коп. понесених витрат на оплату судового збору, а в решті частині позову - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором на технічне обслуговування та ремонт ліфтів № 07 від 01.06.2010 р. щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів, внаслідок чого має заборгованість по їх оплаті станом на 12.03.2012 р. в сумі 83.526 грн. 15 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 3692 грн. 09 коп. -збитків від інфляції (індекс інфляції), 2.114 грн. 95 коп. -3% річних, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1786 грн. 66 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені місцевим судом відмовлено з посиланням на те, що позивачем нарахована пеня у відповідності до п. 7.1 договору за порушення строків оплати за виконанні роботи, вказаних в п. 4.3 договору. Однак, умовами п. 4.3 договору строки оплати виконаних робіт не передбачені, у зв'язку з чим підстави для стягнення пені -відсутні.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи щодо тлумачення п. 3.2.9 спірного договору та залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Управління житлового господарства Херсонської міської ради (далі Управління) -відхилені місцевим судом з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове судове рішенням, яким позовні вимоги ПП залишити без задоволення посилаючись на відсутність фактичних надходжень від населення в якості оплати коштів, а відтак і відсутність підстав платіжних зобов'язань, які відповідно до п. 3.2.9 договору у відповідача виникають при наявності і в межах коштів, що надійшли саме від населення в якості оплати за технічне обслуговування і ремонт ліфтів. Крім того, місцевим судом необґрунтовано відмовлено у залучені до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління, яке є замовником робіт за договором № 07 від 01.06.2010 р. Також, місцевий суд дійшов до помилкового висновку, що сторонами не погоджено строк розрахунку, а тому до правовідносин сторін слід застосовувати ст. 530 ЦК України, так як у п. 5.3. договору строк оплати конкретно визначений сторонами, а саме не пізніше 15 числа наступного місяця після отримання коштів від населення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 р. апеляційна скарга відповідача прийнята до провадження названого суду та її розгляд призначено на 19.06.2021 р. о 10:00. Одночасно, зазначеною ухвалою до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Управління.

22.05.2012 р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга позивача, в якій останній просить назване рішення суду першої інстанції частково скасувати, а саме: в частині відмови у стягненні пені з відповідача на користь позивача в сумі 128.815 грн. 78 коп. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПП у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 р. апеляційна скарга позивача прийнята до провадження названого суду та її розгляд призначено на 19.06.2021 р. о 10:00. Одночасно, зазначеною ухвалою скарги відповідача та позивача об'єднані в одне апеляційне провадження.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги, а скаргу відповідача вважав безпідставною та необґрунтованою.

Управління та КП у письмових поясненнях підтримали апеляційну скаргу останнього та будучи своєчасно і належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Клопотання КП про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неотриманням копії апеляційної скарги ПП визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що до апеляційної скарги позивачем надана поштова квитанція та опис вкладення від 14.05.2011 р. з яких вбачається, що позивачем надіслана відповідачеві копія поданої апеляційної скарги рекомендованим листом, а з наданого, в судовому засіданні, ПП повідомлення поштового зв'язку видно, що копія цієї скарги отримана безпосередньо відповідачем 08.06.2012 року, внаслідок чого протилежні доводи КП є голослівними та надуманими.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволена бути не може, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.06.2010 р. між Управлінням, як замовником, відповідачем, як обслуговуючим підприємством та позивачем, як підрядником укладено тристоронній договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів № 07, за умовами якого Управління доручило, а позивач прийняв на себе зобов'язання щодо організації і виконання робіт по повному технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів на об'єктах, які згідно договору із замовником передано на утримання обслуговуючому підприємству, тобто відповідачеві, а останній зобов'язався здійснювати збір коштів від населення у якості оплати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і проводити з цих коштів з позивачем розрахунки за виконані останнім роботи з технічного обслуговування та ремонту ліфтів.

Відповідно до п. 8.1 договір набуває чинності з моменту його укладання та діє протягом п'яти років, тобто до 01.06.2015 року.

Згідно п. 2.1 договору вартість договору визначається рішенням уповноваженого органу.

На підставі додатку № 2 до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.09.2008 № 486 „Про затвердження переліку послуг та видів робіт і витрат та тарифів з утримування будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку, що належить до комунальної власності територіальної громади міста" вартість технічного обслуговування ліфтів становить 0,2077 грн. за 1 кв. м. загальної площі житла з ПДВ.

У п. 5.2 договору сторонами погоджено, що у кінці поточного місяця підрядник надає обслуговуючому підприємству акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості, які обслуговуюче підприємство після узгодження із замовником повинно підписати, засвідчити підпис печаткою і у триденний термін повернути підряднику, а у п. 5.3 договору сторонами встановлено, що на підставі узгоджених та підписаних актів, відповідач самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

01.06.2010 р. сторонами укладена додаткова угода до договору № 07 у п. 7 якої сторонами встановлено, що відповідач своєчасно, в межах коштів, що надійшли від населення в якості оплати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснює оплату підрядчику за виконанні роботи, у зв'язку з чим керівник обслуговуючого підприємства несе персональну відповідальність за це, а у п. 8 цієї додаткової угоди сторони погодили, що на підставі узгоджених замовником підписаних актів обслуговуюче підприємство самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 15 числа наступного місяця.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов укладеного договору позивач за період з 30.06.2010 р. по 31.01.2012 р. виконав технічне обслуговування та ремонт ліфтів, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання-передачі виконаних робіт від 03.06.2010 р. № 6 на суму 7.727 грн. 35 коп., від 30.07.2010 р. № 9 на суму 7.725 грн., від 31.08.2010 р. №24 на суму 7723 грн. 16 коп., від 30.09.2010 р. на суму 7777 грн. 95 коп., від 29.10.2010 р. №65 на суму 7649 грн. 28 коп., від 30.11.2010 р. № 77 на суму7427 грн. 03 коп., від 31.12.2010 р. № 109 на суму 7719 грн. 46 коп., від 31.01.2011 р. № 6 на суму 7777 грн. 95 коп., від 28.02.2011 р. №18 на суму 7642 грн. 11 коп., від 31.03.2011 р. № 28 на суму 7777 грн. 95 коп., від 29.04.2011 р. №46 на суму 7777 грн. 95 коп., від 31.05.2011 р. № 58 на суму 7714 грн. 71 коп., від 30.06.2011 р. № 71 на суму 7755 грн. 24 коп., від 30.06.2011 р. № 71 на суму 7755 грн. 24 коп., від 29.06.2011 р. №82 на суму 7655 грн. 01 коп., від 30.08.2011 р. № 96 на суму 9258 грн. 71 коп., від 7009 грн. 44 коп., від 31.10.2011 р. № 19 на суму 6941 грн. 43 коп., від 30.11.2011 р. № 133 на суму 7054 грн. 87 коп., від 30.12.2011 р. № 149 на суму 7054 грн. 87 коп., від 31.01.2012 р. № 3 на суму 6738 грн. 03 коп., а всього на загальну суму 144.369 грн. 79 коп.

Виконані позивачем роботи прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх якості і кількості.

Твердження відповідача про те, що ним не підписувались акти виконаних робі від 29.09.2011 р. № 102, від 30.11.2011 р. №133 та 30.06.2011 р. № 71 підставне не прийняті до уваги місцевим судом, так як на оригіналах цих документів містяться печатки та підписи обох сторін.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у кінці поточного місяця підрядник надає обслуговуючому підприємству акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості, які обслуговуюче підприємство після узгодження із замовником повинно підписати, засвідчити підпис печаткою і у триденний термін повернути підряднику, що й було зроблено відповідачем, у зв'язку з чим вищевказані акти приймання-передачі виконаних робіт є погодженими з замовником (Управлінням), так як в противному разі, відповідно до умов укладеного договору, КП не мав права їх підписувати, засвідчувати своєю печаткою та повертати позивачеві.

Надані позивачем послуги відповідач оплатив частково та сплатив ПП лише 60.843 грн. 64 коп., що вбачається з банківської виписки та не оспорюється жодною із сторін.

Решта частина виконаних позивачем за договором робіт вартістю 83.526 грн. 15 коп. відповідачем не оплачена до сьогоднішнього часу.

Як зазначалося вище у п. 7 додаткової угоди до договору № 07 від 01.06.2010 р. сторонами встановлено, що відповідач своєчасно, в межах коштів, що надійшли від населення в якості оплати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснює оплату підрядчику за виконанні роботи, що повністю спростовує твердження відповідача та Управління про те, що КП повинно оплачувати виконані позивачем роботи лише по мірі надходження від населення плати саме за експлуатацію та технічне обслуговування ліфтів, оскільки ці доводи не ґрунтуються на умовах укладеного договору, яким прямо встановлено, що оплата виконаних позивачем робіт здійснюється в межах всіх коштів, що надійшли від населення в якості оплати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а не лише в межах коштів, що надійшли від населення тільки за експлуатацію та технічне обслуговування ліфтів, внаслідок чого протилежні доводи скаржника та Управління до уваги прийнятими бути не можуть.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів того, що від населення він не отримував кошти, достатні для повного розрахунку з позивачем, що надійшли в якості оплати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Навпаки, в апеляційній скарзі, він зазначає, що перерахування всіх коштів, що надійшли від населення позивачеві не вписується в мету договору і намір сторін при його укладанні.

Але, ці доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, в якому сторони шляхом вільного волевиявлення погодили на свій розсуд умови договору, а саме дійшли згоди щодо порядку та термінів оплати виконаних робіт та чітко визначили, що відповідач в межах всіх коштів, що надійшли від населення в якості оплати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, самостійно здійснює оплату виконаних позивачем робіт не пізніше 15 числа наступного місяця на підставі узгоджених актів виконаних робіт (п. 8 додаткової угоди).

Таким чином, за умовами укладеного договору відповідач повинний був оплатити виконані позивачем роботи не пізніше 15 числа наступного місяця, що слідує за місяцем підписання узгодженого акту приймання-передачі виконаних робіт, внаслідок чого висновки суду першої інстанції про те, що сторонами не погоджено порядок та строк розрахунків є помилковими, так як не ґрунтуються на умовах зазначеного договору.

Оскільки, останній акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2012 р. № 3 на суму 6738 грн. 03 коп. відповідач повинний був оплатити в строк не пізніше ніж 15.02.2012 р. (а решту актів ще раніше), але не зробив цього, то він є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 83.526 грн. 15 коп. боргу, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, у зв'язку з чим позивач правомірно нарахував, а суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на користь ПП: 3692 грн. 09 коп. -збитків від інфляції (індекс інфляції) та 2.114 грн. 95 коп. -3% річних, оскільки здійснений позивачем розрахунок перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, а також не оспорений відповідачем ані в цілому, ані за його складовими.

Пунктом 7.1 укладеного договору за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені в розмірі 0.5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки з посиланням на п. 4.3 договору, який складається з одного речення, а саме:

„п. 4.3 Права Обслуговуючого підприємства:".

Здійснивши аналіз лише п. п. 7.1 та 4.3 договору місцевий суд дійшов до висновків, що названими пунктами договору не встановлений строк оплати виконаних робіт, а тому позивачем пеня нарахована безпідставно та з цих підстав відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.

Але, ці висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки, як зазначалося вище, строк та порядок проведення розрахунків визначений сторонами у п. п. 7, 8 додаткової угоди до договору № 07 від 01.06.2010 р., а у п. 7 договору сторонами визначений конкретний розмір пені, а саме: 0.5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Разом з тим, згідно п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення та мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частиною сьомою названої статті передбачено, що господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст. 1 спеціального Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, ч. 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, розмір пені обмежується вищеназваним спеціальним Законом України та Господарським кодексом України, а в договорі сторони встановили пеню в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, яка більше ніж та, що передбачена Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України, то колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а ніяким чином не в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6414 грн. 25 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а в решті частині позову слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню: 83.526 грн. 15 коп. -боргу, 3692 грн. 09 коп. -збитків від інфляції, 2.114 грн. 95 коп. -3% річних та 6414 грн. 25 коп. -пені, тобто позов підлягає задоволенню на 43.73% (позов заявлений на 217.577 грн. 97 коп., а підлягає задоволенню на 95.176 грн. 44 коп.).

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволені позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відповідач повинний відшкодувати позивачеві 1907 грн. 93 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню на 4.97% (скаржник в скарзі просив стягнути з відповідача 128.815 грн. 78 коп. пені, а стягнуто 6414 грн. 25 коп.), то з вищенаведених підстав відповідач повинний відшкодувати позивачеві 64 грн. 02 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати з мотивів викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр" -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Листопад" -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2012 р. у справі № 5024/353/2012 - частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Центр" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова,71-Б, р/р 26001010173840, ПуАТ "СЕБ Банк", МФО 300175, код ЄДРПОУ 34786324) на користь приватного підприємства "Листопад" (73008 м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 121, р/р 26002359800039, МФО 352651 в ХФ ПАТ "Кредитпромбанк", код ЄДРПОУ 32928772): 83.526 грн. 15 коп. -боргу, 3692 грн. 09 коп. -збитків від інфляції, 2.114 грн. 95 коп. -3% річних, 6414 грн. 25 коп. -пені та 1907 грн. 93 коп. -понесених витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, а в решті частині позову -відмовити.

3. Стягнути з комунального підприємства "Центр" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова,71-Б, р/р 26001010173840, ПуАТ "СЕБ Банк", МФО 300175, код ЄДРПОУ 34786324) на користь приватного підприємства "Листопад" (73008 м. Херсон, вул. Гагаріна, буд. 121, р/р 26002359800039, МФО 352651 в ХФ ПАТ "Кредитпромбанк", код ЄДРПОУ 32928772): 64 грн. 02 коп. - понесених витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.06.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.