Постанова

від 15.05.2012 по справі 2а-19130/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року 14:13 № 2а-19130/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Шевченко О.І.,

від відповідача: Оксененко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Тойс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2011 року № 0008762303,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Л-Тойс»(далі -позивач, ТОВ «Л-Тойс») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 грудня 2011 року № 0008762303.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2012 року було відкрито провадження в даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Альседо»протягом жовтня-грудня 2010 року на загальну суму 120 073,00 грн., оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від вищезазначеного контрагента, який на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість. При цьому зауважень у податкового органу під час перевірки стосовно правильності оформлення первинних документів з питань правовідносин з ТОВ «Альседо»у податкового органу не було.

Як зазначав позивач, чинне законодавство не пов'язує право платника податку на податковий кредит з виконанням контрагентами своїх податкових зобов'язань, тому розбіжності між позивачем та ТОВ «Альседо»відповідно до бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК»з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 року взагалі не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для формування такого податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п. пп. 7.7.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»було завищено податковий кредит у жовтні-листопаді 2010 року на загальну суму 120 073,00 грн. за наслідками операцій позивача з ТОВ «Альседо», через неможливість підтвердження сплати сум податку на додану вартість до бюджету по вказаному постачальнику згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «Л-Тойс»(код ЄДРПОУ 31245032) зареєстроване Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.12.2000 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (том І, а.с. 11), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

У період з 17.10.2011 року по 25.11.2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Л-Тойс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 7605/23-322/3 від 02.12.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а. с. 16-65.

12 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення форми "Р" № 0008762303 , яким позивачу за порушення пп. 7.7.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 150 091, 00 грн., з них за основним платежем - 120 073,00 грн. та 30 018,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 15).

В Акті перевірки вказано, що ТОВ «Л-Тойс»віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Альседо», по якому згідно бази даних «АІС співставлення ПЗ та ПК»є розбіжність на загальну суму 120 073,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року на суму 66 940,00 грн., за листопад 2010 року на суму 21 819, 00 грн. та за грудень 2010 року на суму 31 314,00 грн.

Таким чином, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту протягом жовтня-грудня 2010 року ґрунтується виключено на факті недекларування ТОВ «Альседо»своїх податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем протягом жовтня-грудня 2010 року

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пункту пп. 7.7.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість протягом жовтня-грудня 2010 року на загальну суму 120 073, 00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Л-Тойс»та ТОВ «Альседо»було укладено Договір купівлі-продажу № 7/10-2010 від 07 жовтня 2010 року, за умовами якого продавець (ТОВ «Альседо») зобов'язувався продати, а покупець (ТОВ «Л-Тойс») прийняти і оплатити товар, асортимент, номенклатура, кількість і вартість якого визначаються в товарних накладних або специфікаціях на передачу конкретної партії товару за цим Договором (том І, а.с. 12).

Згідно п. 2.1, 2.2 Договору поставка Товару по цьому Договору здійснюється Продавцем на умовах ЕХ WORKS (склад, що зберігає товар Продавця), згідно Інкотермс 2000р.), при цьому передача товару від Продавця до Покупця здійснюється шляхом підписання товарних накладних на партію Товару.

На виконання умов Договору купівлі-продажу № 7/10-2010 від 07 жовтня 2010 року ТОВ «Альседо»у період з жовтня по грудень місяць 2010 року поставило позивачу товар на загальну суму 720 438,00 грн., в тому числі ПДВ -120 073,00 грн., що підтверджується видатковими накладними : № АЛ-100802 від 08.10.2010 року на суму 105 997,82 грн., в тому числі ПДВ- 17 666,31 грн., № АЛ-101401 від 14.10.2010 року на суму 71 682,73 грн., в тому числі ПДВ- 11 947,12 грн., № АЛ-120601 від 06.12.2010 року на суму 74 679,85 грн., в тому числі ПДВ -12 446,64 грн., № АЛ-120602 від 06.12.2010 року на суму 86 442,61 грн., в тому числі ПДВ- 14 407,10 грн., № АЛ-102602 від 26.10.2010 року на суму 73 477,80 грн., в тому числі ПДВ- 12 246,30 грн., № АЛ-100802 від 08.10.2010 року на суму 105 997,82 грн., в тому числі ПДВ- 17 666,31 грн., № АЛ-121002 від 10.12.2010 року на суму 26 759,70 грн., в тому числі ПДВ- 4 459,95 грн., № АЛ-100801 від 08.10.2010 року на суму 43 170,23 грн., в тому числі ПДВ- 7 195,04 грн., № АЛ-112502 від 25.11.2010 року на суму 130 917,31 грн., в тому числі ПДВ -21 819,55 грн., № АЛ-100803 від 08.10.2010 року на суму 107 313,53 грн., в тому числі ПДВ- 17 885,59 грн.( том І, а.с. 86-108).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Альседо»були виписані на користь ТОВ «Л-Тойс»податкові накладні: № 77 від 08.10.2010 року на суму 105 997,82 грн., в тому числі ПДВ- 17 666,31 грн., № 76 від 08.10.2010 року на суму 43 170,23 грн., в тому числі ПДВ- 7 195,04 грн., № 477 від 10.12.2010 року на суму 26 759,70 грн., в тому числі ПДВ- 4 459,95 грн., № 327 від 25.11.2010 року на суму 130 917,31 грн., в тому числі ПДВ -21 819,55 грн., № 91 від 14.10.2010 року на суму 71 682,73 грн., в тому числі ПДВ- 11 947,12 грн., № 439 від 06.12.2010 року на суму 74 679,85 грн., в тому числі ПДВ -12 446,64 грн., № 440 від 06.12.2010 року на суму 86 442,61 грн., в тому числі ПДВ- 14 407,10 грн., № 120 від 26.10.2010 року на суму 73 477,80 грн., в тому числі ПДВ- 12 246,30 грн., № АЛ-100803 від 08.10.2010 року на суму 107 313,53 грн., в тому числі ПДВ- 17 885,59 грн. (том І, а.с. 66-107).

Розрахунки між ТОВ «Л-Тойс»та ТОВ «Альседо»проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями : № 4519 від 15 жовтня 2010 року на суму 105 997,82 грн., № 5450 від 13 грудня 2010 року на суму 26 579,70 грн., № 5319 від 06 грудня 2010 року на суму 161 122,46 грн., № 5189 від 26 листопада 2010 року на суму 130 917,31 грн., № 4951 від 15 листопада 2010 року на суму 71 682,73 грн., № 4741 від 29 жовтня 2010 року на суму 73477,80 грн., № 4405 від 13 жовтня 2010 року на суму 43 170,23 грн., № 4452 від 12 жовтня 2010 року ну суму 107 313,53 грн. (том І, а.с. 109-116).

Суми податку на додану вартість за вищевказаними операціями були включені позивачем до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2010 року.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту .

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Л-Тойс»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2010 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Альседо», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ «Альседо»(код ЄДРПОУ 37256749) -був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100302083, що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державної податкової служб України(том ІІ, а.с. 44).

Вказане свідоцтво було анульоване 18 березня 2011 року, в той час як податкові накладні на корись позивача були видані у жовтні-грудні 2010 року , тобто на момент здійснення господарських операцій вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Альседо»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані підприємством до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинного на момент оформлення вказаних податкових накладних) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що згідно наданих на запит суду декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Альседо»за вересень, жовтень, грудень 2010 року (том ІІ, а.с. 17-41), останнім було відображено податкові зобов'язання за наслідками господарських операцій з ТОВ «Л-Тойс», зокрема, за вересень 2010 задекларовано податкові зобов'язання у розмірі 66 940,35 грн. (том ІІ, а.с. 24), за листопад 2010 року - 21 819,55 грн. (том ІІ, а.с. 31), за грудень 2010 року - 31 313,69 грн. (том ІІ, а.с. 39), що повністю відповідає задекларованим позивачем сумам податкового кредиту за вказані періоди.

За таких обставин не приймається до уваги посилання відповідача на виявлення розбіжностей в задекларованих контрагентом позивача сумах податкових зобов'язань згідно автоматизованої інформаційної системи «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Довідкою № 13423885 від 27.03.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що ТОВ «Альседо»станом на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том ІІ, а.с. 203-211).

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Альседо»не було ліквідоване, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність поставки та отримання товару придбаного позивачем з метою подальшого його використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 11 січня 2012 року № 12679290 до основних видів діяльності «Л-Тойс»належать: «Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту»(код КВЕД 51.19.0 ), «Рекламна діяльність» (код КВЕД 74.40.0), «Здавання під найм власної та державної нерухомості невиробничого призначення» (код КВЕД 70.20.2), «Інші види оптової торгівлі»(код КВЕД 51.70.0), «Роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами» (код КВЕД 52.48.9) -том І, а.с. 134-137.

Як встановлено судом, на підставі торгового патенту № 126309 від 01.08.2011 року позивач здійснює діяльність з роздрібної торгівлі дитячим одягом в магазині, розташованому по вул. Малишка, 3-Д (том ІІ, а.с. 44).

На вимогу суду позивач надав відомості про складський облік товарів, відображені у базі даних комп'ютерної програми «Система управління підприємством GMS Office Tools 3.8», що використовується підприємством на підставі ліцензійного договору № 75/07-08 від 16.07.2008 року, якими повністю підтверджується оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «Альседо»(том І, а.с. 160-202).

Наданими позивачем розрахунковими документами -фіскальними чеками та періодичними звітами підтверджується, що придбані у ТОВ «Альседо»товарно-матеріальні цінності (дитячі речі) були реалізовані через мережу роздрібної торгівлі позивача (том ІІ, а.с.46-198).

Таким чином, товари, отримані позивачем від ТОВ «Альседо», були при використані в межах власної господарської діяльності позивача, спрямованій на отримання прибутку.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження відповідачем реальності отримання товарів позивачем від його безпосереднього постачальника, рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Зокрема, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, про відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей сторін до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо); відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Альседо», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю вищенаведеного контрагента з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було одержання позивачем податкової вигоди.

Як встановлено судом, зобов'язання за договорами між ТОВ «Л-Тойс»та ТОВ «Альседо»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, копії яких залучені до матеріалів справи.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «Л-Тойс»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року, а висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.7.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.5.1, п.7.5 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є помилковим.

За таких обставин суд приходить до висновку, щ відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 073,00 грн. на підставі податкового повідомлення -рішення № 0008762303 від 12 грудня 2011 року є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30 018,00 грн. на підставі на підставі пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Л-Тойс»підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 12 грудня 2011 року № 0008762303.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Тойс»судові витрати у розмірі 31,00 грн. (тридцять одна гривня 00 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 21 травня 2012 року.