Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а-4698/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2012 року 14:06 № 2а-4698/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Іванова Д.Ф.,

від відповідача: Гайдай В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Автоленд» до третя особа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби Приватне підприємство «Кремнет» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002152311/0 від 17 червня 2011 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Автоленд»(далі -позивач, ПП «Автоленд») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), третя особа: Приватне підприємство «Кремнет», - про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002152311/0 від 17 червня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, так як ПП «Автоленд»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Кремнет», який був зареєстрований платником ПДВ; проведені господарські операції підтверджуються первинними документами, що дає право на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених з вказаним контрагентом, за відсутності вироку суду, яким би було встановлено вину директора ПП «Кремнет»ОСОБА_3 у вчиненні злочину, позивач вважає безпідставними.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 16 826,14 грн., оскільки вказане підприємство було зареєстроване без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування грошових коштів, які вподальшому готівкою знімалися із рахунків підприємства, а первинні документи від імені вказаного підприємства формально складались для відображення фінансово-господарської діяльності, якої фактично не відбувалося, а отже такі документи не могли бути використані для формування податкового кредиту ПП «Автоленд».

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Кремнет», оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи -ПП «Кремнет»в судові засідання не з'явився, третя особа належним чином повідомлялась судом про день, час і місце розгляду справи. Від третьої особи будь-яких пояснень, заяв, клопотань до суду не надходило, тому справа розглядається за відсутності третьої особи на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 року № 981, судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 08.05.2012 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ПП «Автоленд»(код ЄДРПОУ 30212312) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.12.1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 005980 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

У період з 27.05.2011 р. по 02.06.2011 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Автоленд»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Кремнет»(код ЄДРПОУ 36410492).

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 6728/23-11/30212312 від 06.06.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том 1, а.с. 55-72.

17 червня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002152311/0 , яким позивачу за порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 21 033,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 16 826,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 207,00 грн.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку рішенням ДПА у м. Києві від 16.08.2011 р. № 8319/10/25-114 оскаржуване рішення було залишене без змін, а скарга позивача -без задоволення.

Під час перевірки було встановлено, що податковий кредит ПП «Автоленд»з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року було сформовано в тому числі на підставі податкових накладних, виданих від імені ПП «Кремнет», яке має ознаки фіктивності. Зокрема, під час перевірки використано протокол допиту директора вказаного підприємства, допитаного в рамках кримінальної справи № 11131009012, який пояснив, що у період з 18.10.2010 року по 21.01.2011 року він працював на посаді директора ПП «Кремнет», крім нього на підприємстві більше працівників не було. Його діяльність на посаді директора полягала в підписанні фінансово-господарських документів від імені ПП «Кремнет»та знятті готівки з банківського рахунку підприємства, відкритого в Кременчуцькій філії АБ «Полтава-банк», яка в подальшому віддавалась невстановленим особам. Фактично ніяких послуг він особисто не надавав, робіт не виконував, товарно-матеріальних цінностей не поставляв та взагалі їх не бачив.

За таких обставин відповідачем встановлено, що ПП «Автоленд»здійснило видимість придбання товарів у ПП «Кремнет», які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в їх документальному оформленні (шляхом складання договорів, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Автоленд»з ПП «Кремнет»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

З урахуванням вищенаведеного відповідач зробив висновок про порушення ПП «Автоленд»пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з січня 2009 року по лютий 2011 року на загальну суму 16 826,14 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Автоленд»та ПП «Кремнет»було оформлено первинну бухгалтерську документацію на підтвердження здійснення операцій з поставки вогнегасників.

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду видаткові накладні № 2211 від 22.11.2010 р. на суму 35 728,20 грн., № 1211 від 12.11.2010 р. на суму 29 564,06 грн., № 0112 від 01.12.2010 р. на суму 35 664,60 грн. та податкові накладні, виписані позивачу ПП «Кремнет»: № 2211 від 22.11.2010 року на суму 35 728,20 грн. (в т.ч. ПДВ -5 954,70 грн.), № 1211 від 12.11.2010 року на суму 29 564,06 грн. (в т.ч. ПДВ -4 927,34 грн.), № 0112 від 01.12.2010 року на суму 35 664,60 грн. (в т.ч. ПДВ -5 944,10 грн.).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ПП «Автоленд»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 16 826,14 грн. за листопад, грудень 2010 року.

На підтвердження оплати на користь ПП «Кремнет»позивачем надано суду банківські виписки, якими підтверджується сплата грошових коштів у розмірі 35 664,60 грн.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим ПП «Автоленд»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ПП «Кремнет».

Проте, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих ПП «Автоленд»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з ПП «Кремнет», з огляду на нижченаведене.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє , відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Між тим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ПП «Автоленд»та ПП «Кремнет», оскільки контрагент позивача має ознаки фіктивності та не мав належних трудових ресурсів (фахівців) для виконання договірних зобов'язань з поставки товарів.

Як встановлено під час перевірки та підтверджується матеріалами справи, в період здійснення господарських операцій з позивачем директором та головним бухгалтером ПП «Кремнет»в одній особі значився ОСОБА_3. Вказане підтверджується, зокрема, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 21.10.2010 року та довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 26.10.2010 року.

Вказана особа підписала від імені ПП «Кремнет»видаткові накладні та податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

В той же час, директор ПП «Кремнет»ОСОБА_3, на порушення діючого законодавства протягом 2010 року фінансово-господарської діяльності не здійснював, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 23.03.2011 року, винесеною СУ ДПС у Полтавській області. Як встановлено в ході досудового слідства по кримінальній справі № 11131009012, на протязі своєї діяльності ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими особами відображав по бухгалтерському та податковому обліку ввіреного йому підприємства операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, надання товарів та послуг, які фактично не здійснювалися та є безтоварними, а також були задіяні в схемі незаконної конвертації грошових коштів.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_3 пояснив, що у період з 18.10.2010 року по 21.01.2011 року він формально перебував на посаді директора ПП «Кремнет», крім нього на підприємстві більше працівників не було, його діяльність на посаді директора полягала в підписанні фінансово-господарських документів від імені ПП «Кремнет»та знятті готівки з банківського рахунку підприємства відкритого в Кременчуцькій філії АБ «Полтава-банк», яка в подальшому віддавалась невстановленим особам. Фактично ніяких послуг він особисто не надавав, робіт не виконував, товарно-матеріальних цінностей не поставляв та взагалі їх не бачив.

Як встановлено досудовим слідством, внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_3 бюджету завдано збитків у вигляді несплати податків на загальну суму 8 752 851 грн.

Отже, з урахування наведеного ніякої реальної фінансово-господарської діяльності ПП «Кремнет»не здійснювало, тобто по суті було фіктивним, а отже і не могло виконувати постачання вогнегасників на користь ПП «Автоленд».

З метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товарів у вказаного контрагента судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні).

На вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам з ПП «Кремнет», представником позивача суду не надана. Зокрема, позивачем не надано суду товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником -ПП «Кремнет»до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Суд зазначає, що проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм , затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995р. №488/346 і введені в дію з 01.01.1996р.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р., основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції .

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно -транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності проведення господарських операцій з ПП «Кремнет», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

З приводу пояснень представника позивача стосовно того, що поставка продукції здійснювалась ПП «Кремнет»власними силами суд зазначає, що відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів складається в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів -покупець чи постачальник -у покупця, як вантажоодержувача, повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, свідчить про відсутність факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність господарських операцій позивача за участю ПП «Кремнет».

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових, видаткових накладних, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсним договору між позивачем та ПП «Кремнет»сама по собі не свідчить про реальність виконання цих договорів зазначеними суб'єктами, а укладення договорів не є доказом їх виконання.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину , який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що товари позивачу ПП «Кремнет»фактично не поставлялись та позивачем не придбавались.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість»у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтоване та правомірне. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2011 року № 0002152311/10, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 19 червня 2012 року.