Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-4698/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4698/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автоленд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автоленд»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство «Кремнет»про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року Приватне підприємство «Автоленд»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство «Кремнет»про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, так як ПП «Автоленд»дотримано всіх вимог податкового законодавства. Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Кремнет», який був зареєстрований платником ПДВ; проведені господарські операції підтверджуються первинними документами, що дає право на формування податкового кредиту за наслідками таких операцій. Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених з вказаним контрагентом, за відсутності вироку суду, яким би було встановлено вину директора ПП «Кремнет»у вчиненні злочину, позивач вважає безпідставними. .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Приватне підприємство «Автоленд»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

«Автоленд»зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 14.12.1998 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

У період з 27.05.2011 року по 02.06.2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Автоленд»з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Кремнет».

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 6728/23-11/30212312 від 06.06.2011 року, за змістом якого під час вказаної вище перевірки було встановлено, що податковий кредит ПП «Автоленд»з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року було сформовано в тому числі на підставі податкових накладних, виданих від імені ПП «Кремнет», яке має ознаки фіктивності. Відповідачем встановлено, що ПП «Автоленд»вдало придбання товарів у ПП «Кремнет», які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в їх документальному оформленні (шляхом складання договорів, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Автоленд»з ПП «Кремнет»носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасників не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

З урахуванням вищенаведеного відповідач зробив висновок про порушення ПП «Автоленд»пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з січня 2009 року по лютий 2011 року на загальну суму 16826,14 грн.

17 червня 2011 року на підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002152311/0, яким позивачу за порушення пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 21033,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 16826,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4207,00 грн.

Позивач присить зазначене вище податкове повідомлення-рішення скасувати.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне розпорядження є правомірним, оскільки прийнято в межах наданих йому повноважень, та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Автоленд»та ПП «Кремнет»було оформлено первинну бухгалтерську документацію на підтвердження здійснення операцій з поставки вогнегасників.

На підтвердження здійснення вказаних операцій позивачем надано суду видаткові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені ПП «Автоленд»до складу податкового кредиту у загальному розмірі 16826,14 грн. за листопад, грудень 2010 року.

На підтвердження оплати на користь ПП «Кремнет»позивачем надано суду банківські виписки, якими підтверджується сплата грошових коштів у розмірі 35664,60 грн.

Враховуючи надання вищевказаних первинних документів, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту, в зв'язку з чим ПП «Автоленд»має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ПП «Кремнет».

Проте, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції наданих ПП «Автоленд»первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з ПП «Кремнет», з огляду на нижченаведене.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у листі останнього від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Судом першої інстанції було встановлено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва під час проведення перевірки, надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ПП «Автоленд»та ПП «Кремнет», оскільки контрагент позивача має ознаки фіктивності та не мав належних трудових ресурсів (фахівців) для виконання договірних зобов'язань з поставки товарів.

Як встановлено під час перевірки та підтверджується матеріалами справи, в період здійснення господарських операцій з позивачем директором та головним бухгалтером ПП «Кремнет»значилась одна і та ж особа. Вказане підтверджується, зокрема, Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 21.10.2010 року та довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 26.10.2010 року.

Вказана особа підписала від імені ПП «Кремнет»видаткові накладні та податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

В той же час, директор ПП «Кремнет»на порушення діючого законодавства протягом 2010 року фінансово-господарської діяльності не здійснював, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від 23.03.2011 року, винесеною СУ ДПС у Полтавській області. Як встановлено в ході досудового слідства по кримінальній справі № 11131009012, на протязі своєї діяльності за попередньою змовою з невстановленими особами відображав по бухгалтерському та податковому обліку ввіреного йому підприємства операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, надання товарів та послуг, які фактично не здійснювалися та є безтоварними, а також були задіяні в схемі незаконної конвертації грошових коштів.

Допитаний в якості обвинуваченого директор зазначеного вище товариства пояснив, що у період з 18.10.2010 року по 21.01.2011 року він формально перебував на посаді директора ПП «Кремнет», крім нього на підприємстві більше працівників не було, його діяльність на посаді директора полягала в підписанні фінансово-господарських документів від імені ПП «Кремнет»та знятті готівки з банківського рахунку підприємства відкритого в Кременчуцькій філії АБ «Полтава-банк», яка в подальшому віддавалась невстановленим особам. Фактично ніяких послуг він особисто не надавав, робіт не виконував, товарно-матеріальних цінностей не поставляв та взагалі їх не бачив.

Отже, з урахування наведеного реальної фінансово-господарської діяльності ПП «Кремнет»не здійснювало, тобто по суті було фіктивним, а отже і не могло виконувати постачання вогнегасників на користь ПП «Автоленд».

З метою з'ясування обставин щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товарів у вказаного контрагента судом було витребувано у позивача докази транспортування (перевезення) товару (товарно-транспортні накладні).

На вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам з ПП «Кремнет», представником позивача суду не надана. Зокрема, позивачем не надано суду товарно-транспортні накладні, подорожні листи або ж інші документи, які б достовірно підтверджували шлях прямування вантажу від пункту його відправлення постачальником -ПП «Кремнет»до пункту його призначення, конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального тощо.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п.11.7 Правил перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Також, згідно ст. 1 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна; накладна СМГС (накладна УМВС); коносаменту накладна ЦІМ (СІМ); вантажна відомість; інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності проведення господарських операцій з ПП «Кремнет», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

З приводу пояснень представника позивача стосовно того, що поставка продукції здійснювалась ПП «Кремнет»власними силами колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів складається в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, незалежно від того, хто виступав замовником послуг по перевезенню вантажів покупець чи постачальник у покупця, як вантажоодержувача, повинен зберігатись один екземпляр товарно-транспортної накладної.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно - матеріальних цінностей, свідчить про відсутність факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність господарських операцій позивача за участю ПП «Кремнет».

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових, видаткових накладних, тощо) саме по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що товари позивачу ПП «Кремнет»фактично не поставлялись та позивачем не придбавались.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Закон України «Про податок на додану вартість» у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 17 червня 2011 року № 0002152311/10 та задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Автоленд»-залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.