Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а-7057/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2012 року № 2а-7057/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ланатех» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2012 № 0000192380 та № 0000202380, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 № 0000192380 та № 0000202380, прийняті ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.06.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.01.2012 за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Ланатех», проведеної на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 30.11.2011 по кримінальній справі № 80-1283, ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС було складено Акт № 11/23-80/35756070 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 118868 грн., а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 103363 грн.

27.01.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000202380, яким у зв'язку з порушенням пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 118868 грн.;

№ 0000192380, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 103363 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25840,75 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договір поставки з ПП «Опт-Бест»від 01.07.2011 № 01/07-1 (далі -Договір). На підставі вказаного Договору ПП «Опт-Бест» поставило позивачу товари (побутову електротехніку) на загальну суму 620178 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 103363 грн.), що підтверджується належним чином оформленими рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач надані послуги оплатив повністю, шляхом передачі простих векселів ПП «Опт-Бест», в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 103363 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі векселів та векселями, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 118868 грн., а також порушення п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 103363 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок:

того, що згідно бази АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»ПП «Опт-Бест»має стан -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

того, що у видаткових накладних ПП «Опт-Бест»не вказані прізвища осіб, які відпускали та отримували товарно-матеріальні цінності, відсутні відомості, згідно яких довіреностей були отримані товарно-матеріальні цінності;

того, що згідно даних оборотно-сальдової відомості та пояснювальної записки директора від 29.12.2011, кредиторська заборгованість ТОВ «Ланатех»перед ПП «Опт-Бест»станом на 30.09.2011 становить 620178 грн.;

порушення кримінальної справи № 80-1283 відносно голови ФГ «Рубас», за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, в ході розслідування якої встановлено, що ФГ «Рубас»створило реально діючому підприємству ПП «Опт-Бест»не підтверджений кредит з ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договором між ТОВ «Ланатех»та ПП «Опт-Бест»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договором купівлі-продажу від 06.07.2011 № 56 та специфікацією до нього, рахунками-фактурами, оборотно-сальдовими відомостями, видатковими та податковими накладними, які були складені під час реалізації позивачем третім особам товарів поставлених ПП «Опт-Бест».

Суд не бере до уваги посилання позивача на дані бази АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»про те, що ПП «Опт-Бест»має стан -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а також на порушення кримінальної справи № 80-1283 відносно голови ФГ «Рубас», за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідного Договору, рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, юридична особа ПП «Опт-Бест»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Судом також не береться до уваги посилання відповідача на те, що у видаткових накладних ПП «Опт-Бест»не вказані прізвища осіб, які відпускали та отримували товарно-матеріальні цінності, відсутні відомості, згідно яких довіреностей були отримані товарно-матеріальні цінності, а також на те, що згідно даних оборотно-сальдової відомості та пояснювальної записки директора від 29.12.2011, кредиторська заборгованість ТОВ «Ланатех»перед ПП «Опт-Бест»станом на 30.09.2011 становить 620178 грн., оскільки, по-перше, видаткові накладні постачальника ТОВ «Ланатех»ПП «Опт-Бест»оформлені належним чином з зазначенням прізвищ осіб, які відпускали та отримували товарно-матеріальні цінності, та з зазначенням довіреностей згідно яких товарно-матеріальні цінності були отримані, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних документів, по-друге, розрахунок за поставлений позивачу товар згідно Договору здійснювався шляхом передачі простих векселів, які в подальшому були погашені, що підтверджується векселями, актами приймання-передачі векселів, актами пред'явлення векселів до платежу, актами приймання-передачі погашених цінних паперів, договорами купівлі-продажу цінних паперів, актами прийому-передачі цінних паперів, копії яких також наявні в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що Договір між ТОВ «Ланатех»та ПП «Опт-Бест» був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Ланатех»та ПП «Опт-Бест»умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (далі -Порядок № 165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 103363 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Опт-Бест». На момент складання вказаних податкових накладних ПП «Опт-Бест»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 1087018 грн., віднесена ТОВ «Ланатех»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Опт-Бест»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Ланатех»п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000192380 від 27.01.2012 -безпідставним та неправомірним.

Водночас, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, витрати позивача за Договором з ПП «Опт-Бест»підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність підтверджується також залученими до матеріалів справи договором купівлі-продажу від 06.07.2011 № 56 та специфікацією до нього, рахунками-фактурами, оборотно-сальдовими відомостями, видатковими та податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000202380 від 27.01.2012 -безпідставним та неправомірним.

Крім того, відповідно до змісту п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку.

При цьому перевірка позивача проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області від 30.11.2011, яка винесена в межах розслідування кримінальної справи № 80-1283 порушеної відносно голови ФГ «Рубас», за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, у зв'язку з чим, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС всупереч вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права виносити податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланатех»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2012 № 0000192380 та № 0000202380, прийняті Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ланатех»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, к. 414; ідентифікаційний код 35756070) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко