Ухвала

від 20.06.2012 по справі 2а-1569/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 р. Справа № 79617/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Васильків А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року у справі № 2а-1569/12/1370 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» про стягнення податкової заборгованості в сумі 65964,65 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

22.02.2012 року Державна податкова інспекція у Миколаївському районі Львівської області звернулася в Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» про стягнення податкового боргу в сумі 65964 гривні 65 копійок.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012р. у справі №2а-1569/12/1370 позов ДПІ в Миколаївському районі Львівської області задоволено та стягнуто Товариства з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» до бюджету 65964, 65 копійок.

Приймаючи вищезазначену постанову суд першої інстанції зазначив, що вказана сума заборгованості включає в себе суми податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків, а також узгодженні платником і несплачені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними податковим органом та заходи щодо ліквідації заборгованості відповідач самостійно не вживає, докази погашення податкового боргу відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» оскаржило її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ДПІ в Миколаївському районі Львівської області.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт вказує на те, що розгляд справи судом першої інстанції було проведено з порушенням статті 128 КАС України. Зазначає, що відповідачу не було надіслано копії позовної заяви. Крім цього вважає, що судом було порушено норми матеріального права так як при прийнятті постанови суд першої інстанції керувався нормами Податкового кодексу України, який не діяв в період виникнення податкового боргу до 01.01.2011 року.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції прийнявши нову постанову про відмову в задоволенні позову ДПІ в Миколаївському районі Львівської області.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти апеляційної скарги, вважає, що судом першої інстанції прийнято постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Згідно наказу ДПА у Львівській області № 1102 від 01.11.2011 року проведено реорганізацію ДПІ в Миколаївському районі та ДПІ в Жидачівському районі шляхом перетворення в Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача та відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції за Товариством з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс», станом на 13.02.2012 року рахується заборгованість до бюджету за період з 11.06.2010 року по 13.02.2012 року в сумі 65964, 65 гривень, що складається із заборгованості з податку на прибуток в сумі 159,15 гривень, по податку на додану вартість - 18523,17 гривень, по податку на доходи фізичних осіб - 5625,65 гривень, по податку з власників транспортних засобів - 2742,84 гривень, по земельному податку 7782,28 гривень, по оренді землі - 31131, 25 гривень, по податку за забруднення навколишнього природного середовища - 0,31 гривня.

Вказані суми заборгованості включають в себе суми податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків, а також узгодженні платником і несплачені згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними податковим органом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Згідно п.16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Товариством з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» податкового боргу в сумі 65964, 65 гривень.

Таким чином колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджуються доказами наявності у Товариства з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» податкового боргу перед бюджетом в сумі 65964, 65 гривень.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставним покликання апелянта на незаконність постанови суду з мотивів, що при визначенні та стягненні податкового боргу за період з 11.06.2010 року по 01.01.2011 року суд помилково керувався нормами Податкового кодексу України, а не Закону України № 2181-ІІІ чинного до 31.12.2010 року, оскільки податковий борг у відповідача виник за період з 11.06.2010 року по 13.02.2012 року і збільшення у відповідача його суми та її непогашення перед бюджетом є триваючим в часі процесом, відповідно, порушенням апелянтом норм податкового законодавства, і його стягнення до бюджету не суперечить нормам Податкового кодексу України.

Покликання апелянта на те, що йому судом першої інстанції не було надіслано копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів колегія суддів апеляційної інстанції вважає таким, що не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи (а.с.14) наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення відповідачу (ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та доданих до неї документів), яке підписано уповноваженою особою ТзДВ «Автобудсервіс» Стефашко.

Крім цього покликання апелянта на те, що розмір грошових сум нарахованих по податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, земельному податку та оренді землі не відповідає дійсності та не надіслання йому податкової вимоги є безпідставним, оскільки спростовується наявною в матеріалах справи довідкою ДПІ в Миколаївському районі Львівської області № 1795/10/19-017 від 13.02.2012 року про заборгованість ТзДВ «Автобудсервіс» перед бюджетом та першою та другою податковими вимогами, що надсилались апелянту ( а.с. 31-32).

Таким чином враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а відтак апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Автобудсервіс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року у справі № 2а-1569/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.06.2012 року.

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді А.М.Ліщинський

Р.М.Шавель