2-8/8477-2006
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2006 р. № 2-8/8477-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів :Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФонду майна Автономної Республіки Крим
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 року
у справі№2-8/8477-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомПриватного сільськогосподарського виробничого підприємства “Акція”
доФонду майна Автономної Республіки Крим
проспонукання до виконання певних дій,
за участю представників сторін від:
позивача: Куртаєв М.М. –керівник, Ярмола С.К. –за довіреністю від 15.05.2005р.
відповідача: Аметов С.Д. –за довіреністю від 16.01.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2006р. (суддя Чумаченко С.А.) позов задоволено частково; зобов'язано Фонд майна Автономної Республіки Крим передати Приватному сільськогосподарському виробничому підприємству “Акція” документи про оцінку майна пансіонату “Лісова пісня”; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50грн. державного мита та 59грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2006р. (судді Лисенко В.А.–головуючий, Маслова З.Д., Котлярова О.Л.), з урахуванням ухвали про виправлення технічної помилки від 28.08.2006р., рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2006р. частково скасовано; резолютивну частину викладено в новій редакції; позов задоволено частково; вирішено спонукати Фонд майна Автономної Республіки Крим виконати пункт 10.1 договору від 04.12.2003 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу “Лісова пісня” у с.Молочне Сакського району по вул.Лиманній, 1, шляхом укладення додаткової угоди з Приватним сільськогосподарським виробничим підприємством “Акція” про продаж йому частини вказаного комплексу –будівель, які за технічним паспортом та свідоцтвом на право власності значаться як літери “В”, “Г” та тенісного корту; зобов'язано Фонд майна Автономної республіки Крим передати Приватному сільськогосподарському виробничому підприємству “Акція” документи про оцінку майна пансіонату “Лісова пісня”; зобов'язано Фонд майна АР Крим передати Приватному сільськогосподарському виробничому підприємству “Акція” технічну документацію на приватизований об'єкт – пансіонат “Лісова пісня” в с.Молочне Сакського району, а саме: проекти будівель, проекти та технічну документацію на водовідведення та каналізаційну мережу, проект, паспорт та іншу документацію на теплопостачання, проекти, технічну документацію та паспорти на електричні мережі; у решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 63,75грн. державного мита та 79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Фонд майна Автономної Республіки Крим просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.
Господарськими судами встановлено, що внаслідок конкурсу, на підставі договору купівлі-продажу державної власності від 04.12.2003, укладеного між Фондом майна Автономної республіки Крим та Приватним сільськогосподарським виробничим підприємством „Акція”, відповідач продав позивачеві цілісний майновий комплекс пансіонату „Лісова пісня” у с. Молочне Сакського району.
На підставі цього договору та акту приймання-передачі позивач купив, а Фонд продав таке майно: корпус „А”, площею 346 кв.м., літера „А”; корпус „Б”, загальною площею 346,4 кв.м., будівля відпочинку - літера „Д”, загальною площею 17кв.м., будівля відпочинку - літер „Е”, загальною площею 12,8кв.м.; споруди: огородження пляжу, рятувальна станція, туалет на пляжі, ларьок на пляжі, малі архітектурні форми на пляжі, контейнер 20 т., КТП-100-10/04, напірно-каналізаційна мережа, контейнер 5т., благоустрій території пансіонату.
За умовами п.10.1 особливих умов договору сторони зобов'язані протягом 3 місяців укласти додаткову угоду про купівлю-продаж майна, яке входить до складу цілісного майнового комплексу пансіонату „Лісова пісня”, але не увійшло в оцінку у процесі приватизації. Таким майном є будівлі, які за технічним паспортом та свідоцтвом про право власності значаться як літери „В” та „Г”, тенісний корт, 8 контейнерів.
Згідно приписів ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного рішення щодо обов'язку відповідача виконати умови пункту 10.1 договору про продаж позивачеві будівель, які за технічним паспортом зазначені як літери „В”, „Г”, тенісний корт, 10 контейнерів, по вул.Лиманній у с.Молочне Сакського району Автономної Республіки Крим у складі цілісного майнового комплексу пансіонату „Лісова пісня”. Відповідно, в цій частині позовні вимоги правомірно задоволені апеляційною інстанцією.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Фонду майна Автономної Республіки Крим передати Приватному сільськогосподарському виробничому підприємству „Акція” документі про оцінку майна - пансіонату „Лісова пісня”, то місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано в цій частині задовольнив вимоги, оскільки купівлю-продаж здійснено на підставі приватизаційного законодавства, яке передбачає обов'язкову інвентаризацію та оцінку вартості майна, які затверджені наказами Фонду майна Автономної Республіки Крим за №846 від 25.09.2002р. та №917 від 10.11.2002р. При цьому п.27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1554 від 12.10.2000р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документи про інвентаризацію та оцінку майна під час приватизації (корпоратизації) разом з додатками до них складаються не менше ніж у двох примірниках. Перший примірник зберігається у відповідному державному органі приватизації (органі, уповноваженому управляти державним майном), другий - у покупця або у ВАТ.
Також колегія погоджується з висновком апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Фонду майна Автономної Республіки Крим надати технічну документацію з огляду на приписи ст.662 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Разом з тим, суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати документи, оскільки документи на право землекористування (оренди, надання у власність) отримує зацікавлена сторона в порядку, передбаченому земельним законодавством України, тоді як Фонд майна Автономної Республіки Крим не уповноважений надавати документи на право користування земельною ділянкою.
Згідно приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин відхилених господарським судом при розгляді спору.
Викладені в касаційній скарзі доводи відповідача про безпідставне, на його думку, покладення на відповідача державного мита, колегія відхиляє як безпідставні, оскільки згідно ч.4 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказану процесуальну норму .
За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2006р. у справі №2-8/8477-2006 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 01.11.2006 |
Оприлюднено | 20.08.2007 |
Номер документу | 249044 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Кривда Д.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні