Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а/0570/3557/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року справа №2а/0570/3557/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Карпушової О.В.,

суддів: Василенко Л.А., Гімона М.М.,

секретар судового засідання Барбаш Л.О.

за участю сторін: представник позивача Цукур А.С., представники відповідача Крамаренко Л.В., Абліцов О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Хотей» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

22.03.2012 р. Приватне підприємство «Хотей» (надалі - ПП «Хотей») звернулось до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (надалі - Макіївська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2012р. №0000441500, яке було прийнято за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки. Позов обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками податкового органу щодо нікчемності правовідносин позивача з контрагентами по господарським операціям щодо придбання вугільної продукції ДП «Первомайськвугілля» і ТОВ «ТП Транс Ресурс» та подальшою реалізацією ТОВ «Карбон-Інвест».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області від 30 січня 2012 року №0000441500.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, що підтверджували б факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань. Господарські операції між позивачем та контрагентами ДП «Первомайськвугілля», ТОВ «ТП Транс Ресурс» підтверджені первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції не повно та не об'єктивно досліджено докази, які є у матеріалах справи. У специфікаціях до договорів поставки не вказано марку вугілля, внаслідок чого, неможливо встановити який вугіль підлягав постачанню. Позивач під час перевірки не надав документи, що підтверджують якість вугільної продукції та марку вугілля, це свідчить, на думку апелянта, що постачання вугілля не відбувалось. Крім того, апелянт зазначив, що позивачем під час перевірки не надавались документи: журнал виданих довіреностей та на видаткових накладних, відсутні реквізити довіреностей, документи, які підтверджують транспортування вугільної продукції від місця навантаження «Шахта Горська» на адресу місця розвантаження «Фрунзе». Також апелянтом зазначено, що контрагент позивача ТОВ «ТП Транс Ресурс» згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутній за місцезнаходженням. Посилаючись на лист ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, апелянт вважає, що документи, які були надані ПП «Хотей» до перевірки, а саме договори поставки, податкові, видаткові накладні, акти приймання передачі, не можуть свідчити про реальний рух вугільної продукції без вищевказаних документів, які позивач не надав під час перевірки.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення скарги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «Хотей» зареєстроване у якості юридичної особи (а.с.39).

11.05.2011р. між ПП «Хотей», як покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТП Транс Ресурс», у якості продавця, укладено договір № 11/05 щодо продажу вугільної продукції (а.с.49). Згідно специфікації від 11.05.2011р. №1 передбачалось постачання вугільної продукції у кількості 3008,20 тон на суму 2887872,00 грн., в тому числі 481312,00 грн. ПДВ (а.с.51). Згідно специфікації від 12.05.2011р. № 2 передбачалось постачання вугільної продукції (вугілля кам'яне марки ГР) у кількості 479,95 тон на суму 310143,70 грн., в тому числі 51690,62 грн. ПДВ (а.с.52).

Згідно податкової накладної від 12.05.2011р. № 7 та видаткової накладної від 12.05.2012р. № РН-0000018; податкової накладної від 11.05.2011р. № 6 та видаткової накладної від 11.05.2012р. № РН-0000017, а також податкової накладної від 24.05.2011р. № 9 - на загальну суму 3 234 015,70 грн., у тому числі 539 002,62 грн. податку на додану вартість, зазначений товар був поставлений позивачу (а.с.53-56).

Сума податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних віднесено до декларації з податку на додану вартість позивача за травень 2011р.

21.07.2011р. між ПП «Хотей», у якості покупця, та Державним підприємством «Первомайськвугілля», у якості продавця, укладено договір купівлі-продажу №139/01-06-11 щодо продажу вугілля марки ГР 0-200ен. та специфікація від 21.07.2011р. щодо 1000 тон вугілля марки ГР 0-200ен. за ціною 646,20 грн. за тону (а.с.60-63).

Згідно податкової накладної від 30.06.2011р. № 28 та акту за червень 2011р.; податкової накладної від 31.07.2011р. № 19 та акту за липень 2011р., а також податкової накладної від 31.08.2011р. № 22 та акту за серпень 2011р. на загальну кількість 388,22 тон та загальну суму 250 557,95 грн., у тому числі 41 759,66 грн., зазначений товар був поставлений позивачу (а.с. 64, 68, 72, 195, 198, 200).

Сума податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних віднесено до декларації з податку на додану вартість позивача за червень, липень та серпень 2011р.

01.09.2011р. між ПП «Хотей», у якості комітента, та ТОВ «Карбон-Інвест», у якості комісіонера, укладено договір комісії на продаж від 01.09.2011р. №20, з урахуванням специфікації № 1 від 01.09.2011р., щодо товару - вугільна продукція у кількості 3008,20 тон га загальну суму 2 905 921,20 грн., у тому числі ПДВ, місце приймання-передачі: Луганська область, Славяносербський район, с. Фрунзе, вул. Енгельса, 1. Згідно вказаного договору позивач є посередником. (а.с.160).

Також, між позивачем, у якості продавця, та ТОВ «Карбон-Інвест», у якості продавця, укладено договір поставки вугільної продукції від 01.09.2011р. № 19 (а.с.154). За вказаними договорами були складені податкові накладні та видаткові накладні, акти приймання-передачі на загальну суму 3 470 005,90 грн., у тому числі 578 334,32 грн. пені (а.с.163-172).

Суму податку на додану вартість включено до складу податкових зобов'язань за декларацією за вересень 2011р.

22.11.2011р. Макіївською ОДПІ направлено на адресу ПП «Хотей» запит про надання інформації та її документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарським відносинах з ТОВ «Карбон-Інвест» (а.с.93).

08.12.2011р. ПП «Хотей» на адресу відповідача надіслало лист з додатками на виконання вищевказаного запиту податкового органу (а.с.94).

22.12.2011р. відповідачем прийнято наказ щодо проведення документальної позапланової перевірки ПП «Хотей» (а.с.95).

З 26.12.2011р. по 30.12.2011р. Макіївською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства при здійсненні операцій придбання товарно-матеріальних цінностей у підприємств ДП «Первомайськвугілля» (код за ЄДРПОУ 32320594) та ТОВ «ТП Транс Ресурс» (код за ЄДРПОУ 35716352) та подальшої їх реалізації по ланцюгу постачання на адресу підприємства ТОВ «Карбон-Інвест» (код за ЄДРПОУ 37134168) за період з 01.05.2011р. по 01.10.2011р.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт перевірки від 10.01.2012р. №51/23-3/31534531 (а.с.12).

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлені порушення позивачем:

- частин 1, 3, 5 ст. 203, частин 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначений статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні та продажу товарів (послуг). Зазначено, що такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним;

- пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 580 762,28 грн. в тому числі по періодам: травень 2011 року на суму 539 002,62 грн., червень 2011р. на суму 9 441,59 грн., вересень 2011р. на суму 32 318,07 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість в розмірі 578 334,32 грн. за вересень 2011р.

Із вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для таких висновків податкового органу було те, що позивачем не надано: докази фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТП Транс Ресурс»; документи, які підтверджують якість вугільної продукції та марку вугілля, крім того, ТОВ «ТП Транс Ресурс» відсутнє за місцезнаходженням, м. Макіївка, вул. Ісполкомовська, б.5, про що є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 17.05.2011р., внаслідок чого відповідачем зроблено висновок про відсутність дійсного постачання вугілля.

Також в акті перевірки зазначено, що, оскільки, підприємством не було надано до перевірки журнал довіреностей, а в наданих до перевірки актах приймання-передачі відсутні реквізити відповідних довіреностей щодо отримання товарно-матеріальних цінностей від ДП «Первомайськвугілля», це свідчить про неможливість встановлення факту отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно о актів приймання-передачі.

Крім того, в акті зазначено, що по господарським операціям з ТОВ «Карбон-Інвест», позивачем не надано: договір щодо надання послуг, акти виконаних послуг, податкові накладні, документи, що підтверджують здійснення розрахунків між позивачем та перевізником, документи щодо відображення операцій зі здійснення перевезення у бухгалтерському обліку позивача. В наданих позивачем товарно-транспортних накладних є недоліки, які свідчать про нездійснення перевезення за цими товарно-транспортними накладними та на неможливість перевезення зазначених у товарно-транспортних накладних обсягів вугільної продукції зазначеними в них вантажними автомобілями. Щодо по господарським операціям з ТОВ «Демакс Медстрой» відповідачем зазначено, що позивачем не надані документи: акти виконаних послуг, податкові накладні, документи, що підтверджують здійснення розрахунків, акти приймання передачі вугільної продукції та накладні, згідно яких мало здійснюватися приймання вугілля на зберігання та передача вугілля на адресу покупців, та у періоді з 01.05.2011р. по 01.10.2011р. ТОВ «Демакс Медстрой» не декларувало податкових зобов'язань по позивачу.

У зв'язку з вказаним, податковим органом було зроблено висновок: про невикористання позивачем придбаної вугільної продукції у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків, та вчинення позивачем правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, у вигляді придбання та продажу товарів (послуг). Зазначено, що такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, та вважається таким, що порушує публічний порядок і є нікчемним, через що у позивача відсутнє право на податковий кредит по операціям з ТОВ «ТП Транс Ресурс» та ДП «Первомайськвугілля».

На підставі вказаного акту перевірки Макіївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012р. №0000441500, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 131,00 грн. за податковою декларацією від 20.10.2011р. №9009293682 за вересень 2011р. (а.с.38).

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідна, скарга позивача залишена без задоволення (а.с.88-92).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З метою здійснення податкового контролю контролюючі органи мають право проводити перевірки та звірки відповідно до норм Податкового кодексу України. Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган має право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення с податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вказане, приймаючи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено вищевказаними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, що зобов'язання за договорами були виконані сторонами у повному обсязі. Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ. Висновок податкового органу про відсутність дійсного постачання вугілля спростовується наявними в матеріалах доказами, якими підтверджено фактичне відбуття господарських операцій, на підставі умов укладених договорів.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.

Стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає презумпцію правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентами, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, колегія судді згодна з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текс ухвали виготовлено 21.06.2012 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Хотей» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон