Постанова

від 21.06.2012 по справі 5015/7288/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. Справа № 5015/7288/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1

на рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2012р. та

постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 10.04.2012р.

у справі № 5015/7288/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галремсервіс"

до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи

ОСОБА_1

про стягнення 34 221,15 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галремсервіс" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 і просило суд стягнути з останнього заборгованість в загальній сумі 34 221,15 грн. в т.ч.: 31 753,90 грн. заборгованості з орендної плати, 236,98 грн. інфляційних втрат, 3% річних -361,69 грн. та 1 868,68 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за договором оренди №14 від 01.07.2010р., дію якого, на думку позивача, продовжено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.2012р. (суддя Н.Мороз), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. (головуючий, суддя Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Желік М.Б.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 31753,80 грн. заборгованості з орендної плати, 1 487,80 грн. пені, 263,98 грн. інфляційних нарахувань, 361,69 грн. -3% річних.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що оскільки жодних доказів надсилання заяв про припинення договору оренди після 31.12.2010р. та акту приймання-передачі, підписаного сторонами згідно п.п. 2.3 та 9.2 договору, сторони не надали, даний договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Враховуючи наведене, судом стягнено орендну плату за період з 23.12.2010р. по 28.10.2011р. в сумі 31 753, 80 грн. Нарахована сума пені, на думку суду, суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України щодо строку та порядку у межах якого нараховуються штрафні санкції, а тому її розмір становить 1 487, 82 грн. З сумами 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованими позивачем, суд погодився.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач посилається на те, що договір оренди №14 від 01.07.2010р. продовжував свою дію до 31.12.2010р., і оскільки жодних заяв після 31.12.2010р. щодо його припинення сторони одна-одній не надсилали, то згадуваний договір в силу ч.4 ст.284 ГК України, яка кореспондується із положеннями ст.764 ЦК України, продовжує свою дію і на момент подання позову.

Відповідач, в свою чергу, з позовними вимогами не погоджується та заперечує факт автоматичної пролонгації договору оренди. Доводи відповідача мотивовані неможливістю подальшого підтримання ділових стосунків, взаємним погодженням щодо неможливості подальшого використання об'єкта оренди, надісланням позивачеві акту приймання-передачі, звільненням орендованого приміщення та ґрунтуються на ст.764 ЦК України щодо необхідності продовження користування майном наймачем, як однієї з умов автоматичної пролонгації договору. Проте ці доводи залишено судами поза увагою.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судами встановлено, що між сторонами укладено договір оренди №14 від 01.07.2010р., за умовами якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування частину приміщення площею 174,1 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Із матеріалів справи вбачається, що за актом приймання-передачі майна від 01.07.2010р. орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 174,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п.11.1 договору, договір укладено на три місяці, що діє з 01.07.2010р. до 30.09.2010р. включно, а згідно п.11.2 -його дія припиняється після закінчення строку на який він був укладений або достроково у випадках передбачених законом чи цим договором.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2011р. в іншій справі №3/234(10), в якій брали участь ті самі сторони, встановлено, що договір оренди №14 від 01.07.2010р. продовжував свою дію на той самий строк, який був раніше встановлений договором, а саме на 3 місяці -до 31.12.2010р.

В силу ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки жодних доказів надсилання заяв про припинення договору оренди після 31.12.2010р та акту приймання-передачі, підписаного сторонами згідно п.п.2.3. та 9.2. договору, сторони не надали, то даний договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Одночасно суд апеляційної інстанції послався на відсутність у сторін договору оренди права на односторонню відмову від нього.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорі в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічною нормою ч.1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті п.6.2 договору передбачено, що орендар має право у будь-який час відмовитися від договору оренди, письмово попередивши про це орендодавця за 2 місяці.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що одностороння відмова від договору оренди не допускається, є помилковим.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем ТзОВ «Галремсервіс»в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.

Судами встановлено, що відповідачем (орендарем) надіслано на адресу позивача (орендодавця) акт приймання-передачі 29.11.2010р. (а.с.64), що не заперечується позивачем.

Проте, суди належної правової оцінки цьому факту не надали і не з'ясували чи можуть такі дії відповідача розцінюватися як відмова від договору оренди та небажання продовжувати користуватися орендованим приміщенням.

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.4 ст.284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався. Проте, автоматична пролонгація договору оренди можлива за умови продовження користування майном наймачем та якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відповідач стверджує, що 17.11.2010р. він вивільнив орендоване приміщення. В обгрунтування своїх доводів ним подано наступні докази: договір перевезення №111502 від 15.11.2010р., за яким було вивезено обладнання відповідача (обладнання для виготовлення виробів з металу для благоустрою житлових і промислових будівель) із складського приміщення, що належить ТОВ "Галремсервіс"; Свідоцтво про сплату єдиного податку №377485 від 21.12.2010р., у п.4 якого місцем здійснення підприємницької діяльності визначено с.Давидів, Пустомитівського р-ну, Львівської обл.

Проте належної правової оцінки цим фактам суди попередніх інстанцій не дали і не з'ясували, чи продовжував відповідач користуватися орендованим приміщенням після 31.12.2010р., тобто чи дійсно має місце факт неодноразової пролонгації договору оренди (кожні три місяці).

Між тим з'ясування вище вказаних обставин має суттєве значення з огляду на те, що предметом позову є вимога ТОВ "Галремсервіс" щодо виконання СПД-ФО ОСОБА_1 зобов'язання щодо внесення орендної плати, яке грунтується на договорі №14 від 01.07.2010р., дію якого заперечує відповідач.

Оскільки судами не було надано належної оцінки доводам відповідача про відмову від договору та вивільнення орендованого приміщення, а з'ясування цих обставин виходить за межі суду касаційної інстанції, визначені ст.111 5 ГПК України, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів та фактів, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, а саме дати належну правову оцінку запереченням СПД-ФО ОСОБА_1 щодо продовження дії договору оренди, правильно застосувати матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини сторін і ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. у справі №5015/7288/11 скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.