Рішення

від 19.06.2012 по справі 147.1-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

19.06.2012Справа №5002-15/147.1-2011

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 2; ідентифікаційний код 07659890)

до відповідача Видавництва «Сонат» (95003, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хабаровська, 48, кв. 41; ідентифікаційний код 01472505)

про стягнення 30 280,20 грн.

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність №1296 від 23.05.2012

Від відповідача - не з'явився

Обставини справи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Видавництва «Сонат» про стягнення збитків у вигляді сплаченого авансу в сумі 26 160,00 грн., пені в сумі 1 831,20 грн. та штрафу в сумі 2 289,00 грн.

14.05.2012 від позивача до суду надійшли пояснення по справі, які суд розцінює як заяву про часткову відмову від позовних вимог, відповідно до якої, позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 1 831,20 грн. пені та просить суд стягнути з відповідача 26 160,00 грн. безпідставно набутого майна у вигляді сплаченого авансу та 2 289,00 грн. штрафу.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 1 831,20 грн. пені, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядком досудового врегулювання спору у випадках передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

18.06.2012 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - за юридичною адресою (а.с.12-16, т.2).

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» та Видавництвом «Сонат» укладено договір на створення літературного твору №5/162 (далі - Договір, а.с.9-10, т.1).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, замовник замовляє, а виконавець виконує роботи створення літературного твору.

Згідно пункту 3.1 Договору, загальна сума договору становить 32 700,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, аванс у розмірі 80% здійснюється на протязі 3 банківських днів після підписання договору, а 20% оплати здійснюється на протязі 3 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт.

На виконання умов договору, позивачем був здійснений аванс у розмірі 80% в сумі 26 160,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №733 від 19.02.2010 (а.с.11, т.1).

Згідно пункту 7.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання, строк виконання зобов'язань - строк виготовлення продукції - 20.04.2010.

Відповідно до пункту 8.5 Договору, у випадку порушення зобов'язання виконавцем, замовник має право у повному об'ємі відмовитись від зобов'язання згідно з вимогами статті 615 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з порушенням виконавцем строку виконання зобов'язань передбачених пунктом 7.1 Договору, позивач направив відповідачу претензію №650 від 09.06.2010 про розірвання з 16.06.2010 в односторонньому порядку договору №5/162 від 10.02.2010 згідно пункту 8.5 Договору з вимогою повернути аванс у розмірі 80% в сумі 26 160,00 грн. сплаченого за платіжним дорученням №733 від 19.02.2010 (а.с.13, т1).

Відповідач листом №21/33 від 24.06.2010 відмовився від повернення авансу у розмірі 80% в сумі 26 160,00 грн. сплаченого за платіжним дорученням №733 від 19.02.2010, що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач звертався до позивача листом №21/36 від 16.07.2010 про погашення 20% від суми договору у розмірі 6 540,00 грн. (а.с.30, т.1) та листом від 08.09.2010 направляв акти приймання виконаних робіт (а.с.90, т.1).

Видавництво «Сонат» зверталося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» про стягнення 6540,00 грн. заборгованості по договору №5/162 від 10.02.2010, однак, рішенням від 15.03.2012 по справі №5002-4/1812.1-2011 у задоволені позову відмовлено.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі рукопису від 19.04.2010 (а.с.59, т.1), однак, даний акт підписано представником первісного замовника (видавництва «Сонат») та нового замовника (Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий санаторій ім. М.І. Пирогова»), в той час, як за договором №5/162 від 10.02.2010 видавництво «Сонат» є виконавцем, а Державне підприємство Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий санаторій ім. М.І. Пирогова» - замовником.

Отже, з даного акту не вбачається, що його складено саме на виконання договору №5/162 від 10.02.2010. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази наділення завідуючої музеєм Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий санаторій ім. М.І. Пирогова» ОСОБА_3 повноваженнями на підписання акту приймання-передачі рукопису.

Абзацом 2 та 4 пункту 6.6 статуту Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» передбачено, що без довіреності від імені санаторію діє його керівник, який представляє його в усіх установах та організаціях, укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки.

Частиною 1 статті 195 Господарського кодексу України передбачено, що управнений суб'єкт господарського зобов'язання, якщо інше не передбачено законом, може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень. Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.

За змістом статей 239, 244 Цивільного кодексу України завідуюча музеєм на виконання правочину від імені Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий санаторій ім. М.І. Пирогова» повинна була мати довіреність.

Згідно статті 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Такої довіреності від санаторію у завідуючої музеєм ОСОБА_3 не було, отже, акт від 19.04.2010 підписано не уповноваженою особою.

Зазначені обставини, встановлені судом, надають змогу зробити висновок, що акт приймання-передачі рукопису від 19.04.2010 не є належним доказом виконання позивачем своїх обов'язків за договором №5/162 від 10.02.2010 у розумінні статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що рукопис твору, створення якого було предметом договору №5/162 від 10.02.2010, замовнику видавництвом «Сонат» не передано.

Інших доказів своєчасного виконання умов договору відповідачем не надано.

Позовні вимоги про стягнення 26 160,00 грн. безпідставно набутого майна у вигляді сплаченого авансу позивач обґрунтовує статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Матеріалами справи доведено факт знаходження у відповідача безпідставно набутого майна у вигляді сплаченого авансу в розмірі 26 160,00 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 26 160,00 грн. безпідставно набутого майна у вигляді сплаченого авансу підлягають задоволенню.

Доказів повернення відповідачем на користь позивача 26 160,00 грн. безпідставно набутого майна у вигляді сплаченого авансу суду не надано.

Позовні вимоги про стягнення 2 289,00 грн. штрафу позивач обґрунтовує пунктом 4.1 Договору та статтею 231 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 4.1 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, виконавець несе відповідальність в порядку та розміріх, передбачених статтею 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у розмірі за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є державним підприємством, а відповідачем порушено строки виконання зобов'язань по договору №5/162 від 10.02.2010 понад тридцять днів, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 2 289,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 1 831,20 грн. пені підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від заявлених вимог.

Відносно судових витрат позивача у вигляді оплати послуг адвоката у розмірі 3 529,00 грн. суд зазначає, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру», дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

У матеріалах справи міститься договір №515 про надання юридичних послуг від 13.07.2010, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 (а.с.15, т.1) та платіжні доручення №4153 від 15.07.2010 на суму 3 000,00 грн. та № 4154 від 15.07.2010 (а.с.16, т.1), з призначенням платежу - гонорар за юридичні послуги згідно до договору №515 від 13.07.2010 та податок з прибутків адвокату за липень 2010.

Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу, у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем по договору №5/162 від 10.02.2010.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 22.06.2012.

З урахуванням викладеного, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Видавництва «Сонат» (95003, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Хабаровська, 48, кв. 41; ідентифікаційний код 01472505) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова» (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 2; ідентифікаційний код 07659890) 26160,00 грн. безпідставно набутого майна, 2289,00 грн. штрафу, 3315,59 грн. послуг адвоката, 284,50 грн. державного мита та 221,75 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 1831,20 грн. пені провадження у справі припинити.

4. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Іщенко І.А.