Ухвала

від 05.06.2012 по справі 2а-14736/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14736/11/0170/4

05.06.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кукти М.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 09.10.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 12.12.11 по справі № 2а-14736/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" (вул. Халтуріна, 49б,,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано противоправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 04.11.2011 року №0003992301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримміськбудмонтаж" (ідентифікаційний код 35956823) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36200,00 грн. за основним платежем і на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.11 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції винесена з додерженням вимог діючого законодавства.

Представник відповідача, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним розглядом встановлено, що позивач по справі є юридичною особою та зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Ялта АР Крим.

У податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року позивач задекларував суму податкового зобов'язання до сплати в бюджет у розмірі 70848,00 грн.

Посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року, за її наслідками складено акт від 21.10.2011 року №3006/23-4/35956823/58, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ "Будгарантсервіс", що призвело до завищення податкового кредиту за травень 2011 року на 36200,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року №0003992301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36200,00 грн. за основним платежем і на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Судом встановлено, що в основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено твердження про нікчемність правочину із ТОВ "Будгарантсервіс". Вказане підприємство відсутнє за своїм місцезнаходженням, що підтверджено актом, складеним посадовими особами відділу податкової міліції ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська 20.07.2011 року, документів податкової звітності з податку на прибуток за І і ІІ квартали підприємство не надає, що свідчить про відсутність у нього необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності. За таких обставин, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між позивачем і вказаним контрагентом не мали реального товарного характеру, були спрямовані на отримання позивачем неправомірної податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту.

Між позивачем по справі та ТОВ "Будгарантсервіс" укладено договір від 16.03.2011 року №16/03, за яким ТОВ "Будгарантсервіс" зобов'язалось передати у власність позивача обладнання (контролер, світлодіодна планка, блок живлення, акустичні системи) та виконати роботи з розробки проекту. Загальні вартість обладнання та проектних робіт за умовами специфікації до договору склала 217197,84 грн., у тому числі ПДВ 36199,64 грн.

На підтвердження факту надання послуг з розробки проекту сторони склали акт виконаних робіт від 20.05.2011 року, згідно із яким вказані роботи, вартістю 71563,44 грн. (у тому числі ПДВ 11927,24 грн.) виконані повністю. Господарську операцію з передачі позивачеві товарів за договором від 16.03.2011 року №16/03 вартістю 145634,40 грн. (у тому числі ПДВ 24272,40 грн.) сторони оформили видатковою накладною від 20.05.2011 року №80.

ТОВ "Будгарантсервіс" видало позивачеві податкові накладні від 13.05.2011 року №45 на суму ПДВ 19532,97 грн. та від 20.05.2011 року №98 на суму ПДВ 16666,67 грн. Вказані суми податку віднесено позивачем до складу податкового кредиту, задекларованого у травні 2011 року.

На підтвердження факту подальшого використання придбаних товарів (послуг) у межах господарської діяльності позивача, останній надав копію договору підряду із ТОВ "Інвестиційна компанія "Спорт-Тур" від 14.11.2008 року №6С, згідно із умовами якого позивач зобов'язався виконати і здати у встановлений строк будівельні роботи на об'єкті "комплекс об'єктів профілакторій ЗАТ "ФК Динами Київ" в смт. Сімеїз і районі санаторію ім. Баранова", за адресою: АР Крим, смт. Сімеїз, вул. Баранова, 2", до складу яких входить облаштування аквапарку.

Судом встановлено, що ТОВ "Будгарантсервіс" здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, на підставі ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, зі строком дії з 05 листопада 2010 рок по 05 листопада 2013 року.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 року N 47, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2009 року за N 226/16242.

Вказаними умовами передбачено комплекс кваліфікаційних, організаційних, технологічних та спеціальних вимог для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Контроль за додержанням цих вимог здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами, у тому числі під час ліцензування будівельної діяльності, відповідно до Порядкуліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року №1396.

Отже, наявність у ТОВ "Будгарантсервіс" не анульованої ліцензії свідчить про достатність умов для здійснення відповідного виду господарської діяльності.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні робіт сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Будгарантсервіс", доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом першої інстанції вірно зроблений висновок про те. що виявлені перевіркою розбіжності за даними автоматизованого співставлення сум податкового кредиту і податкового зобов'язання у розрізі контрагентів (невідображення ТОВ "Бедгарантсервіс" суми податкового зобов'язання за операціями із позивачем), суд зазначає, що невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.11 по справі № 2а-14736/11/0170/4 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.11 по справі № 2а-14736/11/0170/4 залишити без змін

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис М.В. Кукта

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.В. Кукта