Ухвала

від 19.06.2012 по справі 2а/0570/4119/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 року справа №2а/0570/4119/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Куліш А.М.

за участі представників позивача Яшта С.Л., Яценко А.В.

представників відповідача Полякової О.Г., Чирикіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 2а/0570/4119/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 року №0011961542, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року №0011961542 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 324 483,00грн. та нарахована штрафна санкція 311120,75грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 21.11.2011 року №0011961542 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 324 483,00грн. та нарахована штрафна санкція 311120,75грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Сервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146 гривні 00 копійок.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою та знаходиться у відповідача на податковому обліку та є платником податку на додану вартість.

29.11.2011 року відповідно до направлень Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби посадовими особами відповідача проведено проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача. За наслідками перевірки було складено акт від 08.11.2011 року №1100/15-2/33554874.

У висновках акту вказано, що дані перевірки свідчать про завищення зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 1 324 483,00грн.

Підприємством порушено норми п.50.2 ст.50, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України: включено до складу податкового кредиту жовтня 2008 року податкову накладну, з моменту виписки якої минуло понад 365 днів, чим завищено нарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного (податкового) періоду у сумі 1 324 483,00грн.

Зазначені порушення визначено, як вказано в акті перевірки, у зв'язку з тим, що підприємством ТОВ «СКМ Сервіс» у розділі ІІ Операції з придбання з податку на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» задекларовано суму податку на додану вартість 1 324 483,00грн. з періодом виписки податкової накладної за квітень 2006 року по взаємовідносинах з контрагентом Спільне українсько-англійське підприємство «Західна нафтова група» у формі ТОВ.

В порушення п.50.1 ст.50 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підприємством сформовано податковий кредит по податковій накладній по якій минуло понад 365 днів з моменту виписки податкової накладної, чим завищено податковий кредит у розмірі 1 324 483,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.11.2011 року №0011961542 яким згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.200.10 ст.200, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 324 483,00грн. та нарахована штрафна санкція 311120,75грн. (а.с.30)

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства акт службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 7 розділу IV Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, рішенням податкового органу, з яким закон пов'язує виникнення у платника податків податкових зобов'язань, є податкове повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідно до умов договору від 29.03.2006 року укладеного з ТОВ «СП «Західна нафтова група», ТОВ «Континіум-Укр-Ресурс» було сплачено в квітні 2006 року суму 65 756 214,18грн. у т.ч. ПДВ 10 959 702,36грн. і 24 889 285,82грн. у т.ч. ПДВ 4 148 214,30грн. відповідно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування нормативно - правових актів України, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, адже спірні правовідносини виникли у період 2010 року.

Керуючись п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чимитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Таким чином, зазначений Закон містив пряму заборону не включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі вищевикладених норм податкового законодавства 25.09.2008 року направлено до СП «Західна нафтова група» у формі ТОВ лист-звернення з проханням надати відповідні податкові накладні. (а.с.94)

Підприємством контрагентом 06.10.2008 року було надано лист-відповідь, яким направив на адресу ТОВ «СКМ Сервіс» оригінал податкової накладної від 03.04.2006 року №403005 на 1-му аркуші. (а.с.95) В листі - відповіді зазначив, TOB «СКМ Сервіс» відповідно до умов Договору в квітні 2006 року дійсно здійснило оплату на користь СП «Західна нафтова группа» у формі TOB у розмірі 65 758 214,18 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 10 959 702,36грн. При цьому, зазначив, що СП «Західна нафтова группа» у формі TOB включило вказану суму податку на додану вартість до складу податкового зобов'язання відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно з вказаною нормою датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що позивачем було отримано в жовтні 2008 року податкову накладну від 03.04.2006 року №403005 виписану СП «Західна нафтова группа» у формі TOB за послугу відступлення права вимоги згідно договору №2215 від 29.03.2006 року на загальну суму 65 758 214,18грн. у т.ч. податок на додану вартість 10 959 702,36грн. (а.с.50)

Позивачем була надана до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2008 року від 14.11.2008 року, в якої до складу податкового кредиту включена сума податку на додану вартість частково за податковою накладною №403005 у розмірі 1 900 473,08грн. (а.с.33)

У квітні 2009 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок №31830 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, відповідно до якого була включена до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року сума податку на додану вартість у розмірі 7 734 747,00грн. (а.с.42)

Актом про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності позивача з податку на додану вартість №429/15-213/33554874 від 16.04.2009 року, порушень податковим органом з боку платника податку не встановлено. (а.с.48)

Таким чином залишок суми податку на додану вартість за податковою накладною від 03.04.2006 року №403005 склав 1 324 483,00грн.

На день проведення перевірки ТОВ «СКМ Сервіс» зазначена сума податку на додану вартість не була включена у складі податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року (акт від 17.10.2011 року №1186/23-2/33554874), порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» з приводу правомірності формування ним податкового кредиту за жовтень 2008 року на підставі податкової накладної від 03.04.2006 року №403005 не встановлено. (а.с.15).

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008 року було подано позивачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька в жовтні 2011 року, а саме 17.10.2011 року, в якому включило до складу податкового кредиту суму 1 324 483,00грн. за податковою накладною від 03.04.2006 року №403005. (а.с.51)

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги посилань відповідача на п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , оскільки вона регламентує саме випадки збереження за платниками податку на додану вартість права на податковий кредит на підставі податкових накладних протягом 3656 днів з дати їх виписки. В спірних відношеннях податкова накладна вже була врахована при визначенні податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2008 року вищезазначеними податковими деклараціями. Крім того, норма податкового кодексу викладена в п.198.6 ст.198 набрала законної чинності з 01.01.2011 року, тобто дії за спірною податковою накладною відбулися в жовтні 2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що як зазначено в акті камеральної перевірки від 08.11.2011 року уточнюючий розрахунок подано з дотриманням строків давності, передбачених ст.102 Податкового кодексу України, тобто в межах 1095 днів та після проведення фахівцями податкового органу планової документальної перевірки.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Пунктом 201.1 ст.201 кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З цього приводу податковим органом було застосовано спірним податковим повідомленням-рішенням штрафну санкцію у розмірі 311120,75грн.

Як зазначає апелянт в апеляційній скарзі, за результатами розгляду скарги генерального директора ТОВ «СКМ Сервіс», ДПС у Донецькій області прийняте рішення від 26.12.11 №23509/10/25-113-1, яким скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 21.11.11 №0011961542 в частині визначення 311 120,75 грн. штрафних санкцій. Рішенням Державної податкової служби України від 23.03.12 № 8378/6/10-2115 вказане рішення ДПС у Донецькій області залишено без змін.

За результатами розгляду скарги, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.05.12 №0001361542, яке вручене позивачу 21.05.12 відповідно до вимог ст.42 ПК України.

Згідно з пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п.60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідач також обгрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що на теперішній час спірне повідомлення-рішення вважається відкликаним, на що колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Згідно п. 604 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду про оскарження спірного повідомлення-рішення після отримання рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 23.03.2012 року № 5227/6110-2115, згідно якої скарга позивача залишена без задоволення, а повідомлення-рішення - без змін.

На час прийняття рішення судом першої інстанції податкове повідомлення-рішення № 0001361542 від 15 травня 2012 року до позивача не надходило, а тому не могло вважатися відкликаним.

Наведені відповідачем доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Будь-яких додаткових доказів позивачем під час апеляційного розгляду не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасована чи змінена з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 195, 196, 198, ст.ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 2а/0570/4119/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року у справі № 2а/0570/4119/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак