Ухвала

від 23.04.2012 по справі 2а-11993/10/10/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11993/10/10/0170

23.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Арток"- ОСОБА_2, довідка серії АА № 234584 ,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Кудряшова А.М.) від 07.04.11 по справі № 2а-11993/10/10/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арток" (вул. Міллера, 6 а, кв. 53, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 квітня 2011 року у справі № 2а-11993/10/10/0170 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арток»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0013421502/0 від 30 серпня 2010 року, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Арток».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 квітня 2011 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Заявник апеляційної скарги посилається на нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Стройсоюзторг», що, на думку відповідача, свідчить про завищення позивачем податкового кредиту у травні 2010 року на суму 107738,20 грн. та заниження ПДВ у даній сумі.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із визначенням позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 140059 грн., в тому числі за основним платежем -у сумі 107738 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 32321 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2010 року № 0013421502/0.

З вказаного податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для його прийняття сталися висновки акту «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АРТОК»(ЄДРПОУ -33655911) з питань повноти нарахування податку на додану вартість за травень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Стройсоюзторг»(ЄДРПОУ 32571747)»від 25 серпня 2010 року № 11156/15-2/33655911, яким ДПІ в м. Сімферополі АР Крим встановила, що позивачем у порушення вимог підпунктів 7.5.1 та 7.2.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит у травні 2010 року на суму 107738 грн., що призвело до заниження до сплати ПДВ у сумі 107738 грн.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на даних дослідного програмного забезпечення «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», у зв'язку з чим було виявлено розбіжність задекларованих сум ПДВ, а саме: виявлено, що ТОВ «Стройсоюзторг»не включив до податкових зобов'язань з податку на додану вартість в травні 2010 року суму 107738,20 грн. Дані обставини є підставою до висновку податкової інспекції про те, що між позивачем та ТОВ «Стройсоюзторг»відсутні господарські операції. При цьому, у акті перевірки податкова інспекція послалася на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо нікчемності правочину.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками податкової інспекції та вважає, що судом першої інстанції правильно надана юридична оцінка фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит у сумі 107738 грн. підтверджується належним та допустимим доказом -податковими накладними ТОВ «Стройсоюзторг»від 14 травня 2010 року № 501, від 22 травня 2010 року № 591, від 24 травня 2010 року № 593, від 24 травня 2010 року № 592, яке на час надання податкових накладних було зареєстрованим платником ПДВ, що не спростовується відповідачем.

Факт виконання робіт, вказаних у податкових накладних, підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-3 та актами прийомки виконаних підрядних робіт.

Незважаючи на наявність у позивача вказаних документів, які визнаються судовою колегією належними та допустимими у розумінні вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, податкова інспекція вважає правочин між позивачем та ТОВ «Стройсоюзторг»»нікчемним, тобто таким, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Такий висновок податкової інспекції ґрунтується лише на аналізі податкової звітності ТОВ «Стройсоюзторг»- декларації за травень 2010 року, у якій не було відображено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 107738 грн. за взаємовідносинами з позивачем. Документальна перевірка ТОВ «Стройсоюзторг»податковою інспекцією не проводилася. Належних доказів відсутності між позивачем та ТОВ «Стройсоюзторг»господарських операцій суду не надано.

Судова колегія вважає, що немає правових підстав до висновку про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Стройсоюзторг», оскільки не відображення останнім у податковій звітності податкових зобов'язань із контрагентом не може слугувати підставою до висновку про нікчемність правочину та про неправомірність включення у склад податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, що були надані Товариством -платником ПДВ.

При цьому судова колегія зазначає, що ТОВ «Стройсоюзторг»знаходиться на податковому обліку у відповідача, про що прямо зазначено у акті перевірки, у зв'язку з чим податкова інспекція мала можливість здійснити відповідну документальну перевірку ТОВ «Стройсоюзторг»по факту надання Товариством позивачу податкових накладних та підписання довідок про вартість виконаних підрядних робіт та актів прийому виконаних підрядних робіт.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Судова колегія не може вважати правочин між позивачем та ТОВ «Стройсоюзторг»нікчемним, покладаючись лише на висновки акту перевірки щодо аналізу податкової звітності ТОВ «Стройсоюзторг», оскільки висновки податкової інспекції повинні бути доведеними.

Проте в матеріалах справи є докази - первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які свідчать про фактичне отримання позивачем робіт від ТОВ «Стройсоюзторг»з метою використання у власній господарській діяльності позивача.

Оцінивши усі наявні в матеріалах письмові докази у їх сукупності, судова колегія вважає, що висновок податкової інспекції про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Стройсоюзторг»»у зв'язку із відсутністю фактичних господарських операцій -є недоведеним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що відповідачем не спростовані висновки суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 квітня 2011 року у справі № 2а-11993/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська