Постанова

від 21.05.2012 по справі 2а-5559/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-5559/11/0170/4

21.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим та Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс"на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Циганова Г.Ю.) від 10.02.12 по справі №2а-5559/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КримПечатьСервіс" (вул. Крилова, 73, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95021)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

Державної податкової адміністрації в АР Крим (вул. Р. Люксембург, 29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.04.2011 року № 0003552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 83334,00 грн. за 2009 рік; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13.05.2011 року № 0004552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 83334,00 грн. за 2009 рік та у розмірі 75312,40 грн. за 9 місяців 2010 року; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13.05.2011 року № 0004542301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 115694,95 грн., у тому числі 90356,00 грн. за основним платежем; 25338,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0004532301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 76476,25 грн., у тому числі 61181,00 грн. за основним платежем; 15295,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В задоволенні решти частини позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся позивач, в який просить змінити постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року частково, а саме: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19 квітня 2011 року № 0003552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 301041 грн. за 2009 рік; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13 травня 2011 року № 0004552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 301041 грн. за 2009 рік та у розмірі 111854 грн. за 9 місяців 2010 року; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13 травня 2011 року № 0004542301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 135861,25 грн. у тому числі 108689 грн. за основним платежем 27172,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Решту постанови залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що до оголошення рішення він надав суду заяву про відмову від зменшення позовних вимог на суму 126041 грн. від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік, але суд першої інстанції на це увагу не звернув. На думку позивача, акт перевірки не містить доказів щодо завищення Товариством від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік на 126041 грн., а тому не може бути належним доказом. Також позивач зазначив, що надання юридичних послуг на суму 91667 грн. підтверджується актом приймання-передання № 04-000206. Позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив висновки судово-економічної експертизи в частині, що не задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся відповідач, який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову позивачу у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам чинного законодавства. Відповідач посилається на завищення позивачем валових витрат по придбанню матеріалів від ТОВ «Торговий дім «Архіп»та на нікчемність право чинів між позивачем та ТОВ «Кримський Спас»та ТОВ «ТД «Архіп».

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія вважає за можливим здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга позивача -підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача -не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту планової виїзної перевірки ТОВ «КримПечатьСервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року за № 1045/23-2/31416065 від 16 лютого 2011 року податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем правил оподаткування за господарськими операціями із ТОВ «Торговий дім «Архіп»і ТОВ «Кримський спас», що виразилося у завищенні валових витрат виробництва та завищенні податкового кредиту та призвело до заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В апеляційній скарзі податкова інспекція посилається на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Кримський спас»і ТОВ «Торговий дім «Архіп», вважав, що позивач за рахунок вказаних контрагентів отримав податкову вигоду шляхом штучного податкового кредиту по ланцюгу та неправомірного формування валових витрат виробництва. Дані висновки податкової інспекції ґрунтуються на аналізі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, за результатами якого встановлено, що ТОВ «ТД «Архіп»та ТОВ «Кримський спас»є посередниками з незначним об'ємом основних фондів, відсутністю головного бухгалтера, суперечливістю відомостей у наданих до податкових органів звітах без декларування відповідних обсягів з подальшим їх уточненням загалом за декілька відповідних періодів одночасно, відсутністю контрагентів за юридичною адресою.

Але, судова колегія вважає, що висновок податкової інспекції щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами є недоведеним, підстав вважати правочини між ними нікчемними не має у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податковий кредит позивача підтверджений належним чином -відповідними податковими накладними ТОВ «ТД «Архіп»та ТОВ «Кримський спас», наявність яких не спростовується податковою інспекцією та було перевірено під час здійснення перевірки.

Судова колегія вважає, що немає правових підстав до висновку про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними Товариствами, оскільки висновок податкової інспекції відносно нікчемності правочинів зроблений у зв'язку із неможливістю проведення зустрічних документальних перевірок Товариств та ненадання останніми податкової звітності за місцем їх податкового обліку, тобто податковою інспекцією не використовувалися первинні документи а також регістри бухгалтерського обліку ТОВ «ТД «Архіп»та ТОВ «Кримський спас»

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

В той же час, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується факт отримання товарів від ТОВ «ТД «Архіп»та ТОВ «Кримський спас». Підтверджений такий факт і Висновком експерта № 87 від 01 грудня 2011 року Науково-дослідного експертно-криміналистичного центру при ГУМВС України в АР Крим. Під час експертного дослідження експертом було встановлено, що господарські операції з придбання ТМЦ у ТОВ «ТД «Архіп»та ТОВ «Кримський спас»відображені у бухгалтерському обліку позивача по рахунку 10 «Основні засоби»у повному обсязі. Рух ТМЦ знайшов своє відображення у бухгалтерському обліку позивача по субрахунку 201 «Сировина та матеріали»у повному обсязі. Рух придбаних запасних частин відображено по субрахунку 207 «Запасні частини»у повному обсязі. При цьому, експертом було досліджено лімітно-заборні картки обліку руху запасних частин, сировини і матеріалів, накази про ввід у експлуатацію основних засобів, які оформлені належним чином. Також придбані позивачем основні засоби знайшли своє відображення у Відомості нарахування зносу і руху основних засобів 3-ї групи. Вказані основні засоби підприємством обліковувалися у інвентарних картках обліку основних засобів (№№ 43, 58, 62, 71, 66, 69). Експерт за результатами дослідження підтвердив наявними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Архіп»та ТОВ «Кримський спас»та факт відображення таких операцій за даними бухгалтерського обліку позивача по рахункам 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», субрахунку 201 «Сировина і матеріали», субрахунку 207 «Запасні частини»та порахунку 10 «Основні засоби».

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно прийняв до уваги Висновок експерта від 01 грудня 2011 року № 87 як письмовий доказ у справі та правильно надав йому оцінку у сукупності із іншими доказами по справі у відповідності із положеннями статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки валові витрати позивача щодо господарських операцій із ТОВ «ТД «Архіп»та ТОВ «Кримський спас»підтверджені відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то у судовій колегії відсутні підстави до висновку про завищення позивачем валових витрат виробництва за господарськими операціями із зазначеними контрагентами. При цьому, судова колегія зазначає, що посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на постачання йому ТМЦ не може розцінюватися як не підтвердження понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг), оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, для підтвердження наявності валових витрат. Крім того, як вже зазначалося вище, положення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачають, що до складу валових витрат не належать витрати, які не підтверджені будь-якими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивач надав експерту пояснення, що не може надати документи у підтвердження факту транспортування ТМЦ, оскільки ТМЦ перевозилися попутним транспортом. Позивач не включав витрати на транспортування до валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що податкова інспекція виключила із складу валових витрат позивача суму 91666,67 грн. та зі складу податкового кредиту з ПДВ суму 18333,33 грн., сплачених позивачем ТОВ «Кримський спас»за надані юридичні послуги. Суд першої інстанції погодився в даній частині з висновком податкового органу, виходячи з того, що позивачем не надано доказів щодо призначення вказаних послуг та можливості їх використання у межах господарській діяльності позивача. Так, суд першої інстанції зазначив, що у наданих позивачем документах не має відомостей про те, які саме юридичні консультації надавалися, не надано доказів участі у судових засіданнях працівників ТОВ «Кримський спас», які представляли інтереси позивача у відповідних справах, не зазначено які саме проекти договорів розроблялися, не вказано щодо якої саме земельної ділянки надавалися послуги з розробки і погодження проекту землеустрою і яким чином пов'язані вказані послуги із господарською діяльністю позивача.

Судова колегія не може погодитися з даними висновками суду першої інстанції, оскільки суд не узяв до уваги те, що юридична послуга не є матеріальною, а тому може бути підтверджена лише актом приймання-передачі та фактом оплати за цю послугу, про що було зазначено ДПА України у листі від 28 грудня 2005 року № 1178/10/31-106 «Про віднесення до валових витрат вартості отриманих послуг»та у листі від 08 квітня 2008 року № 3146/6/15-016. Факт надання юридичних послуг підтверджується актом № ОУ-0000206 від 02 червня 2009 року та податковою накладною № 767 від 02.06.2009 року. Суд першої інстанції не узяв до уваги перелік юридичних послуг, який був наданий представником позивача під час судового розгляду справи, зазначив, що цій Перелік не має належного доказового значення у справі. Але, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Перелік юридичних послуг по акту від 02 червня 2009 року був завірений головним бухгалтером позивача та скріплений печаткою підприємства (т.3 а.с. 176).

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Але, податкова інспекція не надала суду доказів того, що юридичні послуги за вказаним Переліком позивачем не отримані, або ці послуги не пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

При таких обставинах справи у судовій колегії відсутні підстави вважати правомірним висновок податкової інспекції про завищення позивачем валових витрат виробництва та податкового кредиту з ПДВ.

Що стосується питання правильності відображення позивачем розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо об'єкт оподаткування платником податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Суд першої інстанції в судовому рішенні зазначив, що позивач фактично не оспорює висновків за актом перевірки щодо завищення на 126041,00 грн. показника від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року, що враховується у складі валових витрат за 2009 рік. Але, це твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи. Так, в матеріалах справи є Заява позивача про збільшення позовних вимог, яка стосується саме питання неправомірного зменшення податковою інспекцією від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2009 рік на 126041 грн. (т.3 а.с. 215). Вказана заява надійшла до суду 10 лютого 2012 року о 9:01 годин. Згідно Журналу судового засідання від 10 лютого 2012 року (а.с. 217) судове засідання почалося о 9:28 годин. Тобто заява позивача про збільшення позовних вимог була надана до суду до початку судового засідання, тому суд першої інстанції повинен був її розглянути під час судового засідання 10 лютого 2012 року, але не зробив цього.

З акту перевірки (т.1 а.с. 29-30) вбачається, що висновок про завищення позивачем показників у рядку 04.9 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»у сумі 126041,00 грн. за 2009 рік ґрунтується на тому, що у позивача відсутні первісні розрахункові документи, акти виконаних робіт (послуг) та інші документи. Але, з додатку до Заяви від 10 лютого 2012 року про збільшення позовних вимог вбачається, що збитки у сумі 126041,00 грн. (від'ємне значення об'єкту оподаткування) було визначено позивачем у складі загальної суми збитків за 2008 рік наростаючим підсумком починаючи із показника від'ємного значення об'єкта оподаткування за декларацією за 1 квартал 2008 року з урахуванням уточнюючих розрахунків та уточнюючих декларацій. Але, відомості акту перевірки щодо даного епізоду свідчать про те, що податкова інспекція не перевіряла правильність уточнення податкових декларацій за 2008 рік і ніяким чином у акті перевірки не зазначила про те, що позивачем було завищено валові витрати виробництва на суму 126041,00 грн. Тому судова колегія вважає, що висновок податкової інспекції про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік на суму 126041,00 грн. є недоведеним.

З урахуванням усього вищевикладеного, судова колегія не може погодитися з висновком податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток за 9 місяців 2010 року у сумі 61181,75 грн., завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 рік у сумі 301041 грн. та за 9 місяців 2010 року у сумі 111854 грн., а всього у сумі 412895,00 грн. та завищення податкового кредиту у розмірі 108689,00 грн. за період червень 2009 року -вересень 2010 року.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на землю та податку з доходів фізичних осіб, то судова колегія зазначає, що дані висновки податкового органу не були предметом оскарження по даній справі, суд першої інстанції в рамках даної справи не встановлював будь-які юридичні висновки, тому доводи апеляційної скарги в даній частині не можуть бути предметом апеляційного розгляду.

Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 лютого 2012 року у справі № 2а-5559/11/0170/4 змінити.

Викласти абзаци 2,3,4 резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 19.04.2011 року № 0003552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 301041 грн. за 2009 рік.

3.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13.05.2011 року № 0004552301 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 301041 грн. за 2009 рік та у розмірі 111854 грн. за 9 місяців 2010 року.

4.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 13.05.2011 року № 0004542301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «КримПечатьСервіс»(ідентифікаційний код 31416065) грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 135861,25 грн. у тому числі 108689 грн. за основним платежем; 27172,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)."

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська