Постанова

від 16.09.2008 по справі 38/50-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 16 вересня 2008 р.                                                                                   

№

38/50-08 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка

І.А. -головуючого,

Разводової

С.С.,

Самусенко

С.С. -доповідача,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

 СПД -фізичної особи ОСОБА_1

на

постанову

Харківського

апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 року

у

справі

№

38/50-08

господарського

суду

Харківської

області

за

позовом

СПД

-фізичної особи ОСОБА_1

до

ТОВ

"Компанія Центрум"

про

стягнення

45 927 грн. 83 коп.

В С Т А Н О В И В:

СПД

-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області

із позовом до ТОВ "Компанія Центрум" про стягнення 45 927 грн.

83 коп. та в порядку ст.22 ГПК України змінив позовні вимоги і просив

господарський суд стягнути з ТОВ "Компанія Центрум" 45927 грн. 83

коп. збитків, з яких 39 378 грн. 20 коп. упущеної вигоди, 5 520 грн. 17 грн.

витрат на відрядження, 955 грн. 61 коп. витрат на подання позову до TOB

"Схід-Агро", 4 грн. 29 коп. банківських витрат, 16 грн. 76 коп.

поштових витрат та 52 грн. 80 коп. витрат на спецзв'язок.

При

цьому, СПД -фізична особа ОСОБА_1, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 1000-1010

Цивільного кодексу України, на умови договору доручення від 17.04.2007,

укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "Компанія

Центрум", та видану на виконання вказаного договору доручення довіреність,

вказує на порушення довірителем зобов'язань за договором доручення.

Рішенням

господарського суду Харківської області від 03.04.2008 у справі №38/50-08

(суддя Жельне С.Ч.) позов СПД -фізичної особи ОСОБА_1 до ТОВ "Компанія

Центрум" задоволено повністю.

Постановою  Харківського 

апеляційного господарського суду від 03.06.2008 у  справі 

№ 38/50-08     (колегія  суддів: 

головуючий Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.)   рішення господарського суду Харківської

області від 03.04.2008 скасовано, у позові відмовлено.

Господарський

суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст.ст. 295, 297, 298 Господарського

кодексу України, ст.ст. 237, 239, 1006, 1007 Цивільного кодексу України,

зазначає про відсутність обґрунтованих доказів понесення СПД -фізичною особою

ОСОБА_1 реальних (фактичних) витрат, пов'язаних з виконанням юридичних дій саме

за договором доручення від 17.04.2007.

У

поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі по справі №

38/50-08 СПД -фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати постанову Харківського

апеляційного господарського суду від 03.06.2008 та залишити в силі рішення

господарського суду Харківської області від 03.04.2008.

СПД

-фізична особа ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції правильно встановив

правову природу відносин, що склалися між позивачем і відповідачем по справі і

вірно кваліфікував їх як комерційне представництво на підставі ст.243 ЦК

України. Визначення виду представництва має принципове значення.

Від

09.11.07 за вихідним №517 значиться вимога ТОВ "Компанії "Центрум"

до СПД -фізичної особи ОСОБА_1 про надання письмового звіту та акту виконаних

робіт, чим спростовуються домисли представника відповідача щодо повідомлень про

скасування довіреності, до позивача вони не надходили.

Про

хід виконання доручення довіритель регулярно, не пізніше 5-го числа кожного

місяця, інформувався в усній формі по телефону, який вказаний у договорі, тому

пункт 2.1.2 договору та ст.1006 ЦК України ніколи повіреним (позивачем) не

порушувалися.

Звіт

був направлений довірителю після виконання доручення в цілому, як це і

передбачено пунктом 5.1 договору доручення, із додатком відповідних документів,

по факту отримання яких, що підтверджує опис вкладення, довіритель - відповідач

- до цього часу нічого в цьому акті виконаних робіт (звіті) не заперечував.

Усні

домовленості з ТОВ "Схід-Агро", про які йдеться у апеляції,

суперечать пунктам 9.3 та 9.4 договору від 13 березня 2007 року. Ніяких

додаткових угод між суб'єктами не існувало, про них та про видаткові накладні,

наведені у тексті апеляції, довіритель своєчасно, у тому числі на час

підписання договору доручення, повіреного не інформував, таких доказів по

справі № 55/427-07 не надавав.

Вищим

господарським судом України ухвалою від 29.08.2008 у справі №38/50-08 порушено

касаційне провадження.

          Сторони процесуальним правом участі

їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не

скористалися.

          Заслухавши суддю-доповідача, з

дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної

скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та

процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія

суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню, оскільки висновки апеляційної інстанції, зокрема,

грунтуються на додаткових доказах, що не в повній мірі відповідає ст.101 ГПК

України, та не враховують положень ст.ст. 243, 526, 623, 1000-1009  з наступних підстав.

          Відповідно до ст.1000 ЦК України за

договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені

та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин,

вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки

довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного

на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій,

передбачених договором.

За

статтею 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах

припинення договору, зокрема, у разі відмови довірителя від договору. При

цьому, якщо  повірений   діє  

як   підприємець,   сторона,  

яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову

від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший

строк не встановлений договором.                                                                                              

Згідно

статті 1009 Цивільного кодексу України якщо договір доручення припинений до

того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен

відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Відмова

довірителя від договору доручення не є підставою для  відшкодування збитків, завданих повіреному

припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений

діяв як комерційний представник.

Згідно

ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття

1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку

судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин

справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм

матеріального і процесуального права.

          Відповідно до встановлених обставин

та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій

17.04.2007 між СПД -фізичною особою ОСОБА_1 як повіреним та ТОВ "Компанія

Центрум" як довірителем укладено договір доручення, за яким TOB "Компанія

"Центрум" надала СПД -фізичній особі ОСОБА_1 виключне право на

вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних дій на підставі

довіреності по відношенню до дебіторів довірителя.

20.04.2007

на виконання договору доручення повіреному довірителем видано довіреність за

підписом директора ТОВ "Компанія Центрум" та печаткою юридичної

особи.

24.04.2007

сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору доручення, за змістом якої

предметом юридичних дій, визначених у договорі доручення і у змісті

довіреності, є всебічний контроль виконання договору № 52/07-к від 13.03.2007,

укладеного TOB "Компанія "Центрум" і TOB "Схід-Агро".

17.04.2007

сторонами підписано додаткову угоду № 2 до вищезазначеного договору, предметом

якої є всебічний контроль виконання договору № 36/07-к від 23.02.2007 та №

37/07-к від 26.02.2007, укладених TOB "Компанія "Центрум" і TOB

"Кондор".

Господарським

судом першої інстанції встановлено, що СПД -фізична особа ОСОБА_1 як повірений

належним чином виконував договір доручення, що підтверджується посвідченнями

про відрядження, актами виконаних робіт, звітом, що направлений довірителю.

Місцевим

господарським судом встановлено, що TOB "Кондор" та TOB

"Схід-Агро" розрахувались з TOB "Компанія "Центрум"

повністю, звіт про що був отриманий 

останнім  14.02.2008, при

цьому,  витрати СПД -фізичної особи

ОСОБА_1 оплачені TOB "Компанія "Центрум" не були.

За

результатом виконання СПД -фізичною особою ОСОБА_1 покладених на нього

зобов'язань TOB "Схід-Агро" заборгованості перед TOB "Компанія

"Центрум" не має, але TOB "Схід-Агро" порушено строки

виконання обов'язку по оплаті отриманої продукції.

Місцевим

господарським судом встановлено, що на виконання договору доручення TOB

"Компанія "Центрум" та за виключним правом СПД -фізичною особою

ОСОБА_1 було подано до суду позов до TOB "Схід-Агро" про стягнення

штрафу у розмірі 78 756 грн. 39 коп. за несвоєчасний розрахунок за договором

купівлі-продажу, який було прийнято до провадження господарським судом

Харківської області (справа № 55/427-07), у зв'язку з чим повіреним були

понесені судові витрати на суму 955 грн. 61 коп.

За

ст.243 ЦК України повноваження комерційного представника можуть бути

підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або

довіреністю.

Судом

першої інстанції досліджено зміст договору доручення разом з додатковими

угодами до нього та довіреності, за якою представнику надавалося право вести

перемови від імені товариства з питань його господарської діяльності, стягувати

з боржників дебіторську заборгованість, штрафні санкції, вчиняти правочини на

забезпечення прав і інтересів товариства, а також здійснювати інші дії в його

інтересах, і встановлено, що СПД -фізична особа ОСОБА_1 був комерційним

представником відповідача та мав виключне право контролю над контрагентами.

Місцевим

господарським судом встановлено, що TOB "Компанія "Центрум"

відмовилось від позову у справі № 55/427-07 і від договору доручення від

17.04.2007, при цьому, не дотримавшись умов договору доручення та ч.3 ст.1008

ЦК України.

Враховуючи

вищевикладені обставини справи, господарським судом першої інстанції

встановлено, що довіритель порушив умови договору доручення та надане

повіреному виключне право контролю в порядку комерційного представництва.

Пунктом

3.1.3 договору доручення передбачено, що у разі стягнення повіреним з боржника

суми боргу, збитків і неустойки за неналежне виконання договірних зобов'язань,

довіритель зобов'язаний сплатити повіреному винагороду у розмірі 50 % від

загальної суми штрафних санкцій.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами касаційної

скарги, що правові норми про регулювання комерційного представництва є за

юридичним значенням в даному випадку спеціальними, тобто мають перевагу у

застосуванні перед загальними нормами права, на які помилково посилається суд

апеляційної інстанції.

Пунктом

7.1.1 договору доручення визначено, що порушенням договору є його невиконання

або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом

цього договору.

За

п.7.2 договору доручення сторона, що порушила цей договір, зобов'язана

відшкодувати збитки, завдані таким порушенням.

У п.

7.3 цього ж договору передбачено обов'язок відшкодувати за вимогою іншої

сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену

вигоду) у повному обсязі.

Згідно

статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у

рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи

відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про

перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.

Враховуючи

вищевикладені обставини справи, встановлені місцевим господарським судом,  вбачається, що у даному випадку довіритель

TOB "Компанія "Центрум" зобов'язаний сплатити повіреному СПД

-фізичній особі ОСОБА_1 збитки у розмірі 39 378 грн. 20 грн., що по суті є

упущеною вигодою повіреного.

Вищезазначене

не суперечить також правилам ст. 623 ЦК України.

Також,

судом встановлено, що пунктом 3.1.3 договору доручення передбачено обов'язок

довірителя відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.

Таким

чином, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про

обґрунтованість та відповідність нормам чинного законодавства та умовам

договору доручення позовних вимог СПД -фізичної особи ОСОБА_1, у зв'язку з чим

такі вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи

вищевикладене, доводи касаційної скарги СПД -фізичної особи ОСОБА_1

підтверджено під час здійснення касаційного провадження, тому господарський суд

касаційної інстанції дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського

суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду має бути

залишено без змін.

Враховуючи

вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111

ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційну скаргу СПД -фізичної особи

ОСОБА_1задовольнити.

          Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 03.06.2008 у справі № 38/50-08 скасувати.

Рішення

господарського суду Харківської області від 03.04.2008 у справі №38/50-08

залишити без змін.

Головуючий

суддя                                                                      

І. Плюшко

Судді:                                                                                         

С. Разводова         

          С. Самусенко