Ухвала

від 21.05.2012 по справі 2а-14349/11/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14349/11/0170/9

21.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь"- ОСОБА_2, довіреність № 6 від 10.12.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкоої інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Гаманко Є.О.) від 01.02.12 у справі № 2а-14349/11/0170/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камоцці-пневматик-Сімферополь" (вул. Ларіонова, 38, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95018)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 лютого 2012 року у справі №2а-14349/11/0170/9 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Камоцці-пневматик-Сімферополь»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000584001 від 16 червня 2011 року та № 0000594001 від 16 червня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 лютого 2012 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що однією із обов'язкових підстав отримання відшкодування податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України постачальником товарів (робіт, послуг).

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін. У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною скаргою.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 15889,62 грн. за січень 2011 року та у сумі 6745,51 грн. за січень 2011 року, про що було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року № 0000584001 та від 16 червня 2011 року № 0000594001 відповідно.

Підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень сталися акти Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 27 травня 2011 року № 208/40-01/14290527 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Камоцци-Пневматик-Сімферополь»(ЄДРПОУ 14290527) з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Будгазкомплект-2001»(ЄДРПОУ 24491592) за період з 01.12.10 по 31.12.10»та від 27 травня 2011 року № 207/40-01/14290527 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Камоцци-Пневматик-Сімферополь»(ЄДРПОУ 14290527) з питань фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Севелітстрой»(ЄДРПОУ 35096833) за період з 01.12.10 по 31.12.10».

З вказаних актів перевірок та доводів апеляційної скарги вбачається, що податкова інспекція дійшла до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму ПДВ 15889,62 грн. за взаємовідносинами із ТОВ «Будгазкомплект-2001»та суму ПДВ 6745,51 грн. за взаємовідносинами із ПП «Севелітстрой»що стало підставою до висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на вказані суми. Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на факті несплати до бюджету податкових зобов'язань ТОВ «Будгазкомплект»та ПП «Севелітстрой»за господарськими взаємовідносинами із позивачем, де позивач є отримувач товарів (робіт, послуг). При цьому, податкова інспекція у актах перевірок вказує, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість до бюджету.

З такими висновками податкової інспекція судова колегія погодитися не може у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.76. статті 7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, Законом не встановлена залежність права отримувача товарів (робіт, послуг) на формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування від виконання постачальником товарів ( робіт, послуг) своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, оскільки податкова відповідальність платників податків має індивідуальний характер.

Податковий кредит позивача підтверджений належними доказами -відповідними податковими накладними, а факт оплати ПДВ у вартості товарів (робіт, послуг) підтверджений відповідними платіжними документами. На час виписки податкових накладних ТОВ «Будгазкомплект»та ПП «Севелітстрой» були зареєстрованими платниками ПДВ. Суд першої інстанції ретельно дослідив первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача щодо правомірності формування ним податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та надав цим обставинам належну юридичну оцінку.

Що стосується висновків податкової інспекції щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Будгазкомплект»та ПП «Севелітстрой», судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Судова колегія не може вважати правочини між позивачем та вказаними суб'єктами господарської діяльності нікчемним, покладаючись лише на висновки акту перевірки щодо аналізу податкової звітності вказаних суб'єктів, оскільки висновки податкової інспекції повинні бути доведеними. Але, відповідач не надав суду належних та переконливих доказів того, що реальне виконання договірних правовідносин між позивачем та вказаними суб'єктами господарської діяльності не відбулося і під час укладення договорів сторони не діяли з метою їх виконання.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При таких обставинах справи підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01 лютого 2012 року у справі № 2а-14349/11/0170/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис З.І.Курапова

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська