Ухвала

від 14.06.2012 по справі 2а-691/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-691/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Співак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Імідж»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Імідж»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними. Свої позовні вимоги мотивував тим, що дії Податкового органу щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки є незаконними у звязку з порушенням процедури проведення перевірки. Зокрема, Товариство отримало наказ про проведення перевірки від 08.12.2011 року №730 лише вкінці дня 08.12.2011 року, тобто в перший день проведення перевірки, а не до її початку. На запит Податкового органу позивачем було надано відповідні пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кабель-Інвест», після отримання копій документів відповідачем не оформлено їх опис, передбачений пунктом 85.7 статті 85 ПК України. За наслідками проведеної перевірки та виявлених порушень стосовно Товариства не прийнято передбачених законодавством податкових повідомлень-рішень, що свідчить про бездіяльність відповідача. На думку позивача, підстав для прийняття наказу №730 і проведення перевірки у відповідача взагалі не було, а саму перевірку розпочато до отримання позивачем вказаного наказу. Крім того, Товариство зазначає, що сформований в акті перевірки висновок про нікчемність правочинів є протиправним і нормативно необгрунтованим, оскільки Податковий орган не має повноважень щодо визнання договорів нечинними. Просив суд визнати протиправними дій щодо проведення перевірки на підставі наказу від 08.12.2011 №730 та визнання правочинів, укладених між ТОВ «Євро-Імідж»та ТОВ «Санабрія», ТОВ «Кабель Інвест»за вересень 2011 року такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, та є нікчемними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду м.Києва від 01 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що стосовно прийняття наказу №730 та проведення перевірки відповідач діяв виключно на підставі та у спосіб і в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а вимога про визнання дій Податкового органу щодо визначення нікчемності правочинів не є належним способом захисту прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Імідж» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією від 29.07.2003 року, код ЄДРПОУ 32537601, на податковий облік взято органами державної податкової служби від 18.08.2003 року за №779-ТОВ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість видано 04.11.2010 року №100308314.

Позивач, 18.11.2011 року отримав запит Податкового органу від 16.11.2011 року №2287/10/15-202/3025 про надання інформації та документальних підтверджень фінансово-господарських відносин з ТОВ «Кабель-Інвест»за вересень 2011 року. Зокрема, у вказаному запиті відповідачем зазначено, що у разі ненадання витребуваних документів буде здійснено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства.

Листом від 29.11.2011 року №29/11-01 Товариством надано відповідь на вказаний запит із дорученням засвідчених належним чином копій документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Кабель-Інвест», зокрема, договору на рекламне обслуговування від 04.03.2011 №14/032011/04, актів надання послуг, податкових накладних, банківських виписок, картки-рахунку.

У звязку з неотриманням необхідної кількості документів, витребуваних Податковим органом, які підтверджують реальність операцій між позивачем та ТОВ «Кабель-Інвест», відповідачем прийнято наказ від 08.12.2011 №730. Відповідно до вказаного наказу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 та 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та п. 79.2 ст. 79 ПК України призначено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з 08.12.2011 терміном на 5 робочих днів.

Крім того, до вказаного наказу №730 додатково сформовано повторний запит від 08.11.2011 №7841/10/23-0/246 про надання пояснень та належним чином засвідчених копій документів.

Судом першої інстанції встановлено та представниками сторін підтверджено, що 08.12.2011 року в приміщенні Податкового органу під розписку представнику позивача вручено наказ №730, запит №7841/10/23-0/246 та повідомлення про проведення перевірки від 08.12.2011 року №80/23-2.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 21.12.2011 року №2949/23-0/32537601. У висновках даного Акту, зокрема, зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону правочини, укладені між ТОВ «Євро-Імідж» та ТОВ «Санабрія», ТОВ «Кабель-Інвест»за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

Акт позивачем отримано рекомендованим листом від 24.12.2011 року. На даний Акт Товариством подано заперечення від 29.12.2011 року за №29/12-2011. У своїй відповіді від 05.01.2012 року за №53/10/23-0/10 відповідач висновки, зроблені в Акті, залишив без змін.

Вважаючи дії відповідача щодо проведення перевірки та складання висновку про нікчемність договорів протиправними, позивач звернувся до суду.

На підтвердження реальності укладених між ТОВ «Євро-Імідж» та ТОВ «Санабрія», ТОВ «Кабель-Інвест» договорів представником позивача у суді першої інстанції надано завірені копії первинних документів, серед яких договори про рекламне обслуговування, рахунки-фактури, виписки з банківських рахунків, податкові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), роздруківок веб-сторінок з електронного сайту мережі інтернет.

Зважаючи на вищевикладене та виходячи з меж позовних вимог, предметом доказування в даній справі є саме правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та відображення у висновку Акту позиції про нікчемність договорів. В той час, як власне реальність здійснення господарських операцій та дійсність правочинів між ТОВ «Євро-Імідж» та ТОВ «Санабрія», ТОВ «Кабель-Інвест» не є предметом доказування у даній справі.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи, Державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, відповідно до підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту або виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до пункту 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, вказані підставі повинні мати місце для проведення Податковим органом саме позапланової виїзної документальної перевірки, тоді як згідно з наказом №730 та по факту відповідачем здійснено позапланову невиїзну документальну перевірку.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Кодексу).

Положення пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України стосуються як позапланових, так і планових невиїзних документальних перевірок платників податків.

З системного аналізу норм податкового законодавства вбачається, що проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови факту вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у суді першої інстанції, відповідачем проведено саме позапланову документальну невиїзну перевірку, тобто обмеження, передбачені статтями 77 та 78 ПК України, на проведення цієї перевірки не поширюються.

З огляду на викладене, враховуючи доведення суду тих обставин, що рішення про проведення перевірки керівника органу державної податкової служби було оформлено наказом від 08.12.2011 №730, копію якого із повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки представнику платника податків вручено під розписку в день, з якого перевірка повинна була розпочатися, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Посилання позивача є безпідставним щодо порушення відповідачем положень п. 85.7 ст. 85 ПК України, згідно з яким отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису, оскільки дана норма стосується надання документів платником податків під час виїзної документальної перевірки з метою фіксації фактів їх надання. В даному випадку документи надані позивачем особисто із супровідним листом, на другому примірнику якого знаходиться відтиск штампу Податкового органу, чим зафіксовано факт отримання документів.

Колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції не узято до уваги як доказ протиправності здійснення контрольного заходу щодо посилання позивача на не прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення за результатами проведеної перевірки та на підставі Акту, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 86.1 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено, зокрема, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Таким чином, з викладених вище норм вбачається, що податкова перевірка закінчується безпосередньо оформленням акту перевірки або довідкою, тоді як прийняття податкового повідомлення-рішення наслідок здійсненої перевірки, в результаті якої виявлено порушення, а не один з етапів контрольного заходу. Отже, відсутність рішення Податкового органу за результатами перевірки не може свідчити про протиправність власне проведення перевірки.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу №730, яка оформлена Актом, задоволенню не підлягають.

Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання та визначення у Акті нікчемними правочинів, укладених з контрагентами та що вона також задоволенню не підлягає у звязку з наступним.

Згідно з підпунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Визнання дій відповідача щодо визнання та визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними, означає встановити протиправність складання розділу 4 «Висновку»та Акту загалом, яка в результаті призведе до скасування документа (Акта) вцілому.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 акт перевірки джерело інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки.

Отже, вказаний Акт, загалом, і його висновки, зокрема, не породжують жодних правових наслідків для позивача, не тягне за собою санкцій у разі їх невиконання, в звязку з чим права позивача не порушуються.

Оскільки Акт не можна визначити як документ, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство, отже Акт не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України, внаслідок чого не може бути оскаржений в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства, а оскарження дії щодо його складання чи висновків у ньому є неналежним способом захисту порушених, на думку позивача, прав.

У суді першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами, що за результатами проведеної перевірки і на підставі Акту Податковим органом жодних рішень щодо визначення грошового зобовязання Товариству не приймалось, тобто його права жодним чином не порушені.

Враховуючи викладене та положення частини 1 статті 2 КАС України, суд вважає, що визнання дій відповідача щодо визначення в Акті нікчемними правочинів протиправними не є належним способом захисту прав та законних інтересів Товариства, оскільки такі висновки не тягнуть жодних негативних наслідків для Товариства, а отже його права жодним чином не порушені. Акт і його висновки є лише службовим документом Податкового органу, носієм інформації, який не породжує цивільних прав та обов'язків для позивача. Отже, вказана позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро - Імідж»- залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 19 червня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.