Постанова

від 16.09.2008 по справі 5/108-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 16 вересня 2008 р.                                                                                   

№

5/108-08 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:

Хандуріна

М.І., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

касаційну

скаргу

Відкритого

акціонерного товариства "Махаринецький цукровий завод" в особі

ліквідатораОСОБА_1.

на

постанову

Житомирського

апеляційного господарського суду від 10.06.2008

у

справі

№

5/108-08

господарського суду Вінницької області

за

позовом   до   

Відкритого

акціонерного товариства "Махаринецький цукровий завод",  с. Махаринці, Вінницька обл. 1.Товариства з

обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач", м. Запоріжжя

2.Підприємства "Департамент охорони -Плюс" Міжнародної благодійної

організації "Комітет координації сприяння правоохоронним органам та

військовим формуванням України", м. Вінниця

про

спонукання

виконати певні дії

за

участю представників сторін:

від

позивача:               від відповідачів:                 І:                                               ІІ:  

ОСОБА_1.

-ліквідатор не з'явилися  не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Відкрите

акціонерне товариство "Махаринецький цукровий завод" (надалі -ВАТ

"Махаринецький цукровий завод") в особі ліквідатора у січні 2008 року

звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з

обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач" (надалі -ТОВ

"Запоріжцукорпостач"), Підприємства "Департамент          

охорони

-Плюс" Міжнародної благодійної організації "Комітет координації

сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України" (надалі

-Підприємство "Департамент охорони -Плюс") про зобов'язання

відповідачів забезпечити доступ позивачу до складських приміщень, які

розташовані за адресою: с. Махаринці, Козятинський район, вул. Леніна, 1.

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 11.03.2008  (суддя: В.Бенівський) позов задоволено з

огляду на те, що майно позивача знаходиться під охороною та в складах ТОВ

"Запоріжцукорпостач", яке надало позивачеві право тимчасового

користування двома складськими приміщеннями, проте, створює перешкоди для

доступу до цього майна.

За

апеляційною скаргою ТОВ "Запоріжцукорпостач" вказане судове рішення

переглянуто в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного

господарського суду від 10.06.2008 (Зарудяна Л.О. -головуючий, Вечірко І.О.,

Ляхевич А.А.) скасоване з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні

позову.

Постанова

суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що позивачем не доведено належними

доказами право користування двома складськими приміщеннями ТОВ

"Запоріжцукорпостач", а останнє, як власник цілісного майнового комплексу,

не зобов'язане забезпечувати доступ до цих приміщень іншим особам без належних

правових підстав.

Щодо

Підприємства "Департамент охорони -Плюс" суд зазначив, що у нього не

має правових підстав для надання доступу до складських приміщень. Натомість суд

наголосив на тому, що позивач не позбавлений права захисту своїх порушених прав

в інший спосіб.

Не

погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ВАТ "Махаринецький

цукровий завод" звернулося до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою про її скасування через неправильне застосування норм

матеріального права, зокрема, частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України,

просить залишити рішення суду першої інстанції у силі.

Відповідно

до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України

учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання

суду (ухвала Вищого господарського суду України від 20.08.2008, надіслана

сторонам у справі -26.08.2008 року), проте, відповідачі не скористалися правом,

наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі

у засіданні суду касаційної інстанції.

Розпорядженням

заступника Голови Вищого господарського суду України від 15.09.2008 №

02-12/І/179 призначено колегію суддів у складі: Хандурін М.І. -головуючий,

судді Гоголь Т.Г. та Продаєвич Л.В.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи,

проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм

матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у

судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги,

дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно

зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають

право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За

змістом цієї статті порушення прав чи законних інтересів або спір щодо них

повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо за результатами розгляду

справи факту такого порушення не встановлено, у суду не має правових підстав

для задоволення позову.

Згідно

приписів статей 11, 14 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки

виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також

із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують

цивільні права та обов'язки; цивільні обов'язки виконуються у межах,

встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути

примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Цивільним

законодавством встановлено право особи на звернення до суду з метою запобігання

порушенню права, тобто права на превентивний позов.

Так,

відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України, на яку посилається

скаржник, власник, який має підстави передбачати можливість порушення

свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою

про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою

про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно

до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи

на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,

незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння,

користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 316 цього

Кодексу).

Згідно

з частинами 1, 2 статті 319 вказаного Кодексу власник володіє, користується,

розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо

свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно

до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє

майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа

ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права

користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 цього Кодексу).

Власник

вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного

володіння, а також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка

не мала права його відчужувати. Позивачем за таким позовом може бути власник

майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа,

за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або

оперативного управління. Відповідачем у справі виступає особа, що на момент

подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або

адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону. Власник

вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у

незаконному володінні.

Власник

може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не

пов'язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Для

подання такого позову не вимагається, щоб перешкоди до здійснення права

користування й розпорядження були результатом винних дій відповідача чи

спричиняли збитки. Достатньо, щоб такі дії (бездіяльність) об'єктивно

порушували права власника і були протиправними.

Предметом

даного позову є вимога ВАТ "Махаринецький цукровий завод" про

зобов'язання ТОВ "Запоріжцукорпостач" та Підприємства

"Департамент охорони -Плюс" забезпечити йому доступ до складських

приміщень, які розташовані за адресою: с. Махаринці, Козятинський район, вул.

Леніна, 1.

Як

встановлено господарським судом, зазначені складські приміщення у складі

цілісного майнового комплексу у ВАТ "Махаринецький цукровий завод"

(продавець) 05.10.2006 придбало ТОВ "Запоріжцукорпостач" (покупець)

за договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за

адресою: Вінницька обл., Козятинський район, с. Махаринці, вул. Леніна, 1.

Саме

умовами цього договору, а саме підпунктами 4.2.3, 4.2.4 пункту 4.2 позивач

обґрунтував свою позовну вимогу до відповідачів.

Проте,

таке обґрунтування правомірно не прийнято апеляційним господарським судом,

оскільки у підпункті 4.2.4 пункту 4.2 договору від 05.10.2006 сторонами обумовлено,

що покупець зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ продавцю на

територію та складських приміщень до належних йому матеріалів, товарів тощо, що

не входять до ЦМК, на умовах, передбачених відповідною угодою між продавцем і

покупцем.

Суд

апеляційної інстанції встановив, що сторони додатково не узгодили умови

безперешкодного доступу позивача до складських приміщень ЦМК, власником якого

стало ТОВ "Запоріжцукорпостач", а за таких встановлених фактичних

обставин справи зробив правильний висновок про відсутність обов'язку ТОВ

"Запоріжцукорпостач" забезпечувати позивачеві доступ до складських

приміщень та зауважив на неправильно обраний позивачем спосіб захисту

порушеного права.

Матеріалами

справи доведено, а також встановлено судом апеляційної інстанції, що ВАТ

"Махаринецький цукровий завод" (замовник) знаходиться у договірних

відносинах з Підприємством 

"Департамент охорони -Плюс" (виконавець) згідно договору від

27.09.2005 № 1/05 про надання послуг по охороні об'єкту, за умовами якого

виконавець здійснює комплекс заходів в інтересах замовника по охороні території

(Вінницька обл., Козятинський район, с. Махаринці -територія цукрового заводу),

забезпеченню збереження майна, що знаходиться на території та об'єкті, від

протиправних посягань на нього сторонніх осіб у визначений період часу шляхом

спостереження за територією, станом об'єктів тощо.

Відносини

сторін за договором охорони врегульовані статтею 978 Цивільного кодексу

України. За приписами цієї норми охорона полягає в обов'язкові особи, яка

охороняє майно, оберігати від сторонніх осіб, сигналізувати про небезпеку для

цієї речі, вживати передбачених договором і законом заходів для усунення

посягання на річ. За цими правовідносинами не відбувається переходу майна від

поклажодавця до зберігача, а отже, не має подальшого обов'язку повернути річ,

що є предметом охорони, та не передбачається обов'язок щодо забезпечення

доступу до об'єкту охорони.

Судова

колегія вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов висновку,

що оскільки Підприємство "Департамент охорони -Плюс" не є власником

складських приміщень, не має повноважень щодо користування цими приміщеннями,

то останнє відповідно не має правових підстав для надання доступу до зазначених

приміщень.

Перевіривши

у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського

процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх

встановлення у постанові апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку

про те, що суд у порядку статей 43, 47, 43, 99, 101

Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно розглянув у

судовому процесі всі обставини справи, дослідив подані сторонами докази,

проаналізував відносини сторін та правильно застосував до спірних правовідносин

норми матеріального права.

Викладені

в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для зміни або скасування

прийнятої у справі постанови.

Відповідно

до вимог статті 1119 Господарського процесуального кодексу України

касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право

залишити рішення першої інстанції або апеляційної інстанції без змін, а скаргу

без задоволення.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Відкритого акціонерного товариства "Махаринецький цукровий

завод" в особі ліквідатораОСОБА_1. -залишити без задоволення.

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 у справі №

5/108-08 -залишити без змін.

Головуючий:                                                                                  М.

Хандурін

Судді:                                                                                       

Т.Гоголь

Л. Продаєвич