Постанова

від 10.10.2006 по справі 13513-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

13513-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.10.2006Справа №2-23/13513-2006А

За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 95017, м.Сімферополь, пр.Кірова, 51-52/10а

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумісне підприємство „Технопром”, 96500, АР Крим, м.Саки, вул.9 героїв, 35

Про стягнення 3560,00грн.

                                                                                                          Суддя Іщенко Г.М.

                                                                                    При секретарі  Єменджієвої А.М.

                                                           представники:

Від позивача Свинобоєва О.С.  - представник, дов. від 21.04.2006р. №04-4/15

Від відповідача не з'явився

Сутність спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду АРК з позовом до Товариства  з обмеженою відповідальністю „Сумісне підприємство „Технопром” про стягнення  3560,00грн. штрафних санкцій. Крім того позивач просить зобов'язати відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 18.04.2006р. по день сплати.

         В судовому засіданні 19.09.2006р. позивач надав заяву про зміну позовних вимог  та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 3560,00грн. та виключити з прохальної частини позовної заяви пункт 2, тобто прийняти відмову від нього. Крім того, позивач надав клопотання про витребування у відповідача документів, вказаних у клопотанні.

         Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.09.2006р. суд прийняв відмову позивача від позову про спонукання відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 18.04.2006р. по день сплати  і закрив в цій частині провадження у справі  в порядку  пункту 2  частини 1 статті 157 Кодексу  адміністративного судочинства України.

         Відповідач в судове засідання не з'явився, з позовом  не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов, вважає, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів.

         В судовому засіданні 10.10.2006р. позивач надав пояснення на відзив, вважає, що законом не передбачений причинно-послідовний зв'язок між діями або бездіяльністю відповідних державних органів по здійсненню заході по працевлаштуванню інвалідів та обов'язком підприємств створити робочі місця для інвалідів.

         Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального  кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

         Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України  судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього  Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

         Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

                                                                 встановив:

          Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох    відсотків  середньооблікової чисельності штатних працівників облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті, і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів. При розрахунках   кількість   робочих  місць  округлюється  до  цілого значення.

Із змісту звіту  про зайнятість та працевлаштування інвалідів форма 10-ПІ поштова - річна за 2005 рік, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю „Сумісне підприємство „Технопром” 24.03.2006р. до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, середньооблікова  чисельність штатних працівників облікового складу якого 25 чоловік, складає 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів не має, фонд оплати праці штатних працівників складає 89002,00грн., середньорічна  заробітна плата штатного працівника складає 3560,00грн., сума коштів штрафних санкцій, за нестворені робочі місця для інвалідів -0грн. (а.с. 4).

          Відповідно до пункту 5 Положення «Про робоче місце інваліда і  про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства (об'єднання), установи, організації  здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору,  інформують центри зайнятості, держоргани соціального захисту населення і відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

           Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і  організаціями штрафних санкцій до відділень  Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України  № 1767 від 28.12.2001  підприємства,   на  яких  працює  8  і  більше  чоловік, реєструються  у  відділеннях  Фонду  соціального захисту інвалідів (далі - Фонд)  за  своїм  місцезнаходженням і щороку  не  пізніше 1 лютого  подають  до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що  затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується   з Держкомстатом.

           Відповідно до пунктів 1,3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» робочим місцем інваліда вважається окреме  робоче місце або  ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі і організації незалежно від форм власності і господарювання, де створені необхідні умови для роботи інваліда.  Робоче місце інваліда вважається створеним: якщо воно відповідає вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Державного нагляду за охороною праці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда, підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для  працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні,  але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

          Відповідачем не виконаний норматив, оскільки 1 інвалід згідно нормативу не працював на підприємстві у 2005р.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що, відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

            Згідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням  Фонду соціального захисту інвалідів  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

             Аналізуючи норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,  суд приходить до висновку, що в законі не вказано, що у разі своєчасної звітності в центр зайнятості  за формою 3-ПI, відсутності на обліку в центрі зайнятості інвалідів або у разі їх не направлення  на підприємство, воно звільняється від обов'язку сплатити самостійно встановлену суму  штрафних санкцій. Штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер  альтернативного зобов'язання, тобто підприємство або  дотримує норматив, або сплачує  конкретну суму до держбюджету  України. При цьому законом не встановлено, що для сплати штрафних санкцій у підприємства повинна бути встановлена наявність вини.

Відповідачем не створені умови для можливості працевлаштування інвалідів, отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно частин 3, 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій  підприємства (об'єднання), установи, організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і  зборів (обов'язкових платежів); у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Тобто чинним законодавством  не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності або відсутності прибутку відповідних суб'єктів  господарювання, тому  відповідач зобов'язаний перерахувати  суму несплачених  штрафних санкцій  у розмірі 3560,00грн.  

          Таким чином, здійснювати функції контролю за своєчасним і повним  отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення  Фондом  штрафних санкцій   підприємств (об'єднань), установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (Практика Верховного Суду України,  справа №4292/1-36 постанова від 05.01.2003р.).

        При вказаних обставинах позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 10.10.2006р. Постанова складена у повному обсязі  16.10.2006р.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                     постановив:

 Позов задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сумісне підприємство „Технопром” (96500, АР Крим, м.Саки, вул.9 героїв, 35, ЄДРПОУ 31331736) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95017, АР Крим, м.Сімферополь, пр.Кирова, 51-52/10а, б/р: Одержувач: Державний бюджет м.Саки; 50070000, Банк одержувача: Управління Держказначейства в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 24041363, рахунок №31211230600021, призначення платежу: *; ЄДРПОУ платника; 50070000; 01; 4% за незайняті інвалідами робочі місця) 3560,00грн. штрафних санкцій.

           Виконавчий документ видати після набрання постановою  законної сили.

   У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова  набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

       Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через  20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

  Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.