Рішення

від 15.06.2012 по справі 5008/333/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.06.2012 Справа № 5008/333/2012

За позовом приватного підприємства „Кабріолет-Свалява", м. Свалява

ДО національної акціонерної страхової компанії „Оранта", м. Київ в особі Закарпатської обласної дирекції НАСК „Оранта", м. Ужгород

ПРО стягнення суми 396800грн. в порядку страхового відшкодування відповідно до Генерального договору страхування відповідальності перевізника/експедитора № 578418 від 31.08.2010р.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1 -представник за довіреністю від 29.02.2012р.

від відповідача - ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 02.08.2011р.

У судовому засіданні 15.06.2012р. у відповідності до 81-1 ГПК України за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9IA609010044D04.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2012р. порушено провадження у справі № 5008/333/2012 та призначено справу до розгляду на 07.05.2012р.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. розгляд справи було відкладено на 18.05.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних судом документів.

В засіданні суду 18.05.2012р. за письмовою згодою представників сторін судом, у відповідності до вимог статті 77 ГПК України оголошено перерву до 29.05.2012р., 07.06.2012р., 13.06.2012р. та відповідно до 15.06.2012р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази з приводу своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, в обгрунтування своїх доводів вказує на те, що умовами Генерального договору страхування відповідальності автоперевізника/експедитора №578418 від 31.08.2010р. сторони не визначили кількість чи марки автомобілів, що здійснюватимуть перевезення вантажів з використанням страхового захисту, передбаченого вказаною угодою. За таких умов, надання страхових сертифікатів страхування відповідальності експедитора на виконання даного договору є належним підтвердженням надання послуг зі страхування відповідно до умов договору.

Так, на підтвердження надання послуг зі страхування відповідальності автоперевізника по викраденому вантажу відповідачем був виданий страховий сертифікат №7, котрий є невід'ємним додатком до Генерального договору страхування. В цьому сертифікаті чітко вказані страхові ризики - відповідальність за повну загибель, нестачу чи пошкодження майна, прийнятого до перевезення або експедирування.

Таким чином, відповідач, видавши вказаний сертифікат №7, підтвердив та погодив надання послуг зі страхування автоперевезення вказаним транспортним засобом по маршруту, зазначеному в сертифікаті.

З огляду викладеного, вважає відмову відповідача у здійсненні страхового відшкодування безпідставною.

Відповідно до ст.5 п.5.2.1 ліміт зобов'язання по страховому відшкодуванню за кожним транспортним засобом і кожним страховим випадком становить 400000,00грн. Пунктом 6.1. Договору за кожним страховим випадком установлена безумовна франшиза за ризиком згідно з п.3.2.1. Договору (відповідальність за повну загибель, нестачу чи пошкодження майна, прийнятого до перевезення або експедирування) у розмірі 3200,00грн. Отже, сума страхового відшкодування, яку відповідач повинен сплатити позивачеві згідно умов договору страхування відповідальності автоперевізника/експедитора, складає 396800 грн. (400000,00 -3200,00= 396800,00 грн.)

Правила добровільного страхування відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізників/експедиторів) №118, затверджених рішенням Правління НАСК «Оранта»№51 від 06.02.2007р. та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 13.03.2007р. (надалі - Правила) не містять розміру страхового тарифу на один транспортний засіб. В п.6.1 даних Правил визначено, що страховий платіж розраховується за кожним страховим ризиком або групою ризиків, виходячи із розмірів страхової суми, базового страхового тарифу за цим ризиком та підвищувальних і знижувальних коефіцієнтів (Додаток №1 до Правил). Пунктом 6.2 передбачено, що базові страхові тарифи встановлюються залежно від загального збору плати за перевезення/експедирування (фрахту). Остаточні страхові тарифи визначаються залежно від виду відповідальності, характеру страхового ризику, обсягу страхових зобов'язань Страховика, тощо.

Із наведеного слідує, що розмір страхового платежу залежить не від кількості транспортних засобів, а від зовсім інших чинників.

Крім того, умовами Генерального договору страхування відповідальності автоперевізника, укладеного сторонами 31 серпня 2010р., кількість транспортних засобів, їх вид чи інші ознаки, не визначені.

В зв'язку цим, вважає, що умовами цього договору в період його дії страхується відповідальність Страхувальника (позивача) за завдану ним шкоду чи збитки третім особам під час виконання перевезення будь-якими транспортними засобами, згідно з обраними ризиками. Це додатково випливає із змісту розділів 5 та 6 Договору страхування.

В запереченні відповідач залишив поза увагою той факт, що страхові сертифікати, які видавались на підставі Генерального договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника/експедитора УБ № 5784 від 31 серпня 2010р. раніше, тобто до 06 червня 2011р., були повернуті відповідачу в зв'язку з тим, що перевезення вантажу не відбулося з різних причин. До того ж, у позивача відсутні власні транспортні засоби. Перевезення здійснюється перевізниками згідно заявок позивача на одне перевезення товару одним транспортним засобом.

В той же час, із змісту заперечень відповідача слідує, що сертифікат №1 видавався не на одне перевезення, а по суті на багато перевезень на протязі року, але тільки одним транспортним засобом. Зазначене трактування умов договору по суті позивачем навіть не було порушено, оскільки перевезення здійснювалось би одним транспортним засобом, хоча не одним і тим же.

Окрім того, п.1.21 Договору Страхування визначено поняття «треті особи», як фізичні чи юридичні особи, яким може бути завдано шкоди чи збитки при виконанні перевезення, що призводить до настання цивільної відповідальності Страхувальника згідно з законом. У контексті договору третіми особами вважаються також вантажовласники (відправник чи отримувач майна, що має законне право власності на майно на момент настання страхового випадку).

Виходячи із змісту наведеного в Договорі страхування визначення поняття «треті особи», підприємство ОО «ФНС СНГ»беззаперечно являється такою третьою особою.

За умовами Договору страхування до страхових ризиків включено також зникнення майна в результаті пограбування. В даному страховому випадку саме пограбування має місце. Постановою слідчого ВВС по Можайському району м. Москви порушена кримінальна справа за п. «б»ч.3 ст.161 Кримінального Кодексу Російської Федерації, яка передбачає кримінальну відповідальність за пограбування - тобто відкрита крадіжка чужого майна, вчинена в особливо великому розмірі.

Із змісту цієї постанови не вбачається наявність змови чи інших навмисних дій позивача, як Страхувальника, спрямованих на заподіяння шкоди, не йдеться також про добровільну видачу цього майна неправомірному отримувачеві. Не встановлені також і інші, перераховані вище, підстави відсутності страхової події.

Таким чином, наведені відповідачем в запереченні підстави для визначення відсутності страхової події по заявленому позову, не мають жодного підґрунтя і являються по суті домислом.

Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить взяти до уваги те, що згідно п. 4.1.9. у будь-якому разі не вважається страховим випадком подія, що сталася у наслідок пошкодження майна та інших збитків або витрат, якщо це стало наслідком невиконання дій, невикористання можливостей щодо запобігання збитків чи шкоди. З початку погрози водію ОСОБА_3, тобто 02.06.2011р. до моменту пограбування 08.06.2011р. пройшло шість днів, на протязі яких ОСОБА_3 не зробив жодних дій щодо повідомлення органів внутрішніх справ про замах на пограбування, а також не повідомив навіть позивача про намір невстановлених осіб здійснити пограбування.

Не вважається страховим випадком згідно з п.4.2.7. Договору видача майна не правомірному отримувачеві, а згідно з п.4.2.13 Договору крадіжки майна з будь-якого транспортного засобу, залишеному без нагляду, що і було фактично в даному випадку. Факт припинення слідства по справі не є доказом непричетності ОСОБА_3 до скоєння злочину.

Позивачем в поясненні на заперечення не зазначені причини щодо невжиття заходів уникнення збитків водієм ОСОБА_3.

Пунктом 5.1.1. передбачений ліміт зобов'язань за одним і кожним страховим випадком в 400000,00грн., п.5.2.Договору передбачено, що ліміт зобов'язань за кожним транспортним засобом становить 800000,00грн. Згідно з п.6.1. Правил страхування страховий платіж розраховується за кожним страховим ризиком, виходячи із розмірів страхової суми та базового страхового тарифу за цим ризиком. В пунктах 6.2,6.3 Правил зазначено, що базові страхові тарифи встановлюються залежно від загального збору плати за перевезення. Загальний розмір страхового платежу за договором визначається як сума страхових платежів за кожним страховим ризиком. В пункті 6.5 Правил зазначено, що до сплати страхового платежу за договором у повному обсязі страхові виплати за Договором не провадяться.

Позивачу було видано сім сертифікатів. У кожному сертифікаті вказаний страховий платіж -1150грн. В сертифікаті не зазначено, що страховий платіж сплачений при укладанні Генерального договору. Тобто, страховий платіж позивачем повинен був сплачений за кожен сертифікат.

Фактично кожен сертифікат видавався на одну машину, марка якої була і зазначена в ньому. Сплата страхових платежів за один транспортний засіб як раз і

передбачена умовами договору та Правилами страхування і саме від кількості

транспортних засобів і залежить розмір платежів.

У відповідності до п.9.1. Правил страхування страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної оплати страхувальником претензій, отриманих від третіх осіб. Страхувальник зобов'язаний попередньо узгоджувати зі страховиком свої рішення та дії щодо урегулювання претензій. Всупереч цьому, а також вимогам Договору страхування щодо попереднього узгодження зі страховиком рішень щодо виплати третім особам збитків (п.10.1.1.), позивач задовольнив претензію третьої особи про відшкодування збитків, причому документ, який би підтверджував факт проплати до матеріалів справи не доданий. Тобто, позивачем не доказаний факт задоволення претензії так є сумніви щодо правомірності пред'явлення ним позову.

Враховуючи вищезазначене, а саме, несплати позивачем страхового платежу за перевезення вантажу автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1/НОМЕР_2; відсутність договірних відносин на дату скоєння крадіжки між позивачем та 000»ФНС СНГ»та документів, підтверджуючих право власності на товар; порушення умов договору, термін якого закінчився, в частині узгодження дати загрузки товару, номеру автомобіля, на якому перевозилися пральні машині; відсутність документів про підтвердження ціни пральних машин; порушення умов договору страхування (пункти Договору зазначені вище); невикористання можливостей щодо запобігання збитків чи шкоди, видачі майна не правомірному отримувачеві, крадіжки майна з будь-якого транспортного засобу, залишеного без нагляду, відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.06.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме Приватним підприємством «Кабріолет- Свалява», м. Свалява та відкритим акціонерним товариством „Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»від імені якої діяла Закарпатська обласна дирекція НАСК «Оранта»в особі начальника Свалявського районного відділення, 31 серпня 2010 р. був укладений Генеральний договір страхування відповідальності автоперевізника/експедитора Форми 83 серії УБ № 578418.

Згідно змісту п.2.1. цього договору предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з його обов'язком відшкодувати шкоду чи збитки, завдані третім особам під час надання ним послуг з перевезення чи експедирування майна , а також, майнові інтереси страхувальника, пов'язані із здійсненням ним додаткових витрат, зазначених в договорі. При цьому, відповідальність страхувальника підлягає страховому відшкодуванню тільки у випадку, коли зазначені шкода, збитки та витрати спричинені подіями (страховими ризиками), передбаченими договором.

В п.3.2 Договору вказаний перелік подій (страхових ризиків) на випадок настання яких страхується відповідальність Страхувальника. В даному переліку в п. 3.2.1. передбачена відповідальність Страхувальника за повну загибель, нестачу чи пошкодження майна, прийнятого до перевезення або експедирування згідно з положеннями міжнародних транспортних конвенцій, що застосовуються в обов'язковому порядку або відповідно до умов договору перевезення чи положеннями державного транспортного законодавства відповідної країни, положеннями інших договорів, зазначених у договорі або страховому полісі (сертифікаті, тощо).

Крім того, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю „ФНС СНГ" 01.11.2009 року було укладено договір №2009/11-015 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до п.2.1 якого перевізник надає транспортні послуги (планування перевезень, отримання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням і одержанням вантажів).

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником (п.3.1 договору №2009/11-015 від 01.11.2009 року).

Згідно з умовами договору та договору -заявки №8 від 05.06.2011р. перевізник несе відповідальність за збереження вантажу: при міжнародних перевезеннях відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), при внутрішніх перевезеннях відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР.

03.06.2011 року позивач отримав від ТОВ „ФНС СНГ" заявку/транспортне завдання на перевезення за маршрутом С.П. Дороховскоє (Росія) - с.Калиновка (Україна) пральних машин марки »в кількості 264 шт. загальною вартість 1 626344,83 рос. рублів, державний номер транспортного засобу МАН д.н.НОМЕР_1 з причепом «Когел»д.н. НОМЕР_2.

Особливі умови перевізник несе відповідальність за збереження вантажу в дорозі.

Згідно інвойсу №RASA100004132-2 від 06.06.2011 року перевізник отримав для перевезення пральні машини марки »в кількості 264 шт. загальною вартістю 1 626344,83 рос. рублів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в червні 2011 р. позивач у відповідності до умов договору транспортної експедиції № 2009/11-015 від 01.11.2009 р. здійснював перевезення вантажу - пральних машин в кількості 264 шт. вартістю 1 626344,83 рос.рублів. Перевезення цього вантажу виконувалось водієм ОСОБА_3 згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №0168989 від 07.06.11р. за маршрутом -С.П. Дороховскоє (Росія) - с.Калиновка (Україна) на автомобілі марки МАН д.н.НОМЕР_1 з причепом «Когел»д.н. НОМЕР_2.

9 червня 2011р. приблизно о 15 год. на 176 кілометрі автодороги М3, поворот на мотель «Угра», невідомі особи викрали із автомобіля марки МАН д.н. НОМЕР_1 з причепом «Когел»під керуванням ОСОБА_3, вантаж - пральні машинами марки »в кількості 264 шт. загальною вартість 1 626344,83 рос. рублів, що по курсу НБУ України до української гривні станом на 09.06.2011р. (10руб. = 2,88 грн. ) становить 468387,31грн.

По даному факту постановою слідчого СВ ВВС Можайського району м. Москви від 29.06.2011р. порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого п.»б» ч.3 ст.161 Кримінального кодексу Російської Федерації.

Про факт настання страхового випадку позивачу стало відомо 14 червня 2011р. В цей же день позивач повідомив Свалявське відділення НАСК «Оранта»про наявність страхового випадку, подавши відповідну заяву - повідомлення, а також були здійснені повідомлення в НАСК «Оранта»та Закарпатській дирекції НАСК «Оранта».

09 серпня 2011р. позивачем була отримана претензія від власника викраденого вантажу - ТОВ «ФНС СНГ»на відшкодування вартості втраченого товару в сумі 1 626344.83 рос. рублів, відповідно до умов п.9.5 Договору №2009/11-015 транспортно-експедиційних послуг від 01.11.2009р.

Зазначена претензія позивачем задоволена, вартість викраденого

товару перерахована Товариству з обмеженою відповідальністю «ФНС СНГ»згідно платіжного доручення №1110 від 11.01.2012р.

Разом з тим, листом від 26.01.2012р за № 09-03-09/1911 відповідач відмовив позивачу у здійсненні страхового відшкодування вартості викраденого вантажу в розмірах, визначених у відповідності до змісту ст.5 та ст.6 Генерального договору страхування Форми 83 серії УБ № 578418.від 31 серпня 2010р. з огляду на несплату позивачем страхового платежу за перевезення вантажу автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1/НОМЕР_2; відсутності договірних відносин на дату скоєння крадіжки між позивачем та 000»ФНС СНГ»та документів, підтверджуючих право власності на товар; порушення умов договору, термін якого закінчився, в частині узгодження дати загрузки товару, номеру автомобіля, на якому перевозилися пральні машині; відсутність документів про підтвердження ціни пральних машин; порушення умов договору страхування; невикористання можливостей щодо запобігання збитків чи шкоди, видачі майна не правомірному отримувачеві, крадіжки майна з будь-якого транспортного засобу, залишеного без нагляду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

В силу приписів ст.629 ЦК України договір страхування є обов'язковим для його сторін, а зобов'язання мають виконуватись відповідно до вимог визначених зокрема ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України.

Статтею 988 Цивільного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.10.1-10.5 Договору страхування, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах лімітів відповідальності, зазначених у розділі 3 Основної частини Договору, та в строк, передбачений розділом 7 Стандартних умов Договору. Зазначеним розділом сторони узгодили, що рішення про виплату або відстрочку виплати страхового відшкодування приймається страховиком протягом 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів по страховому випадку.

Відповідно до умов Договору (що узгоджується з нормою ст.9 Закону України "Про страхування") остаточний розмір страхового відшкодування встановлюється після відрахування із суми збитків франшизи.

При цьому, відповідно до розділу 6 Договору, встановлено безумовну франшизу за ризиками згідно з п.3.2.1 „Відповідальність за повну загибель, нестачу чи пошкодження майна, прийнятого до перевезення або експедирування" у розмірі 3200,00грн.

Як зазначено вище, згідно інвойсу №RASA100004132-2 від 06.06.2011 року перевізник отримав для перевезення пральні машини марки »в кількості 264 шт. загальною вартістю 1 626344,83 рос. рублів, у зв'язку з чим вартість матеріального збитку, заданого позивачу складає 468387,31грн.

Разом з тим, враховуючи розмір ліміту зобов'язань у відповідності до вимог розділу 5 договору та розміру франшизи, встановленої відповідно до вимог п.6.1.1 цього ж договору, розмір матеріального збитку, завданого позивачу складає 396800,00грн. (400000,00грн. -3200,00грн. франшиза).

ТОВ „ФНС СНГ" 09.08.2011р. направило на адресу позивача у справі претензію з вимогою сплати вартості викраденого вантажу в сумі 1 626344,83 рос. рублів. Платіжним дорученням №1110 від 10.01.2012р. позивачем було здійснено оплату вартості викраденого вантажу на користь третьої особи -ТОВ „ФНС СНГ" в повному обсязі.

В свою чергу, посилання відповідача на неправомірність добровільної, неузгодженої з відповідачем визнання і виплати позивачем третій особі вартості втраченого вантажу, є грубим порушенням позивачем своїх обов'язків, передбачених п.10.1.1 ст.10 укладеного Договору страхування і є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, є безпідставним з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 16 вказаного Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Аналогічні наведеним норми містяться і в статті 991 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до пункту 3.1 укладеного між сторонами Договору, страховим випадком за даним Договором є настання відповідальності Страхувальника (позивача) за збитки, заподіяні ним третім особам в результаті повної або часткової втрати, псування, ушкодження або недостачі вантажу відповідно до: положень Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956р. (КДПВ/СМR) зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 5 липня 1978р.; положень чинного законодавства про транспортне перевезення відповідної країни; стандартних умов надання послуг, затверджених організаціями перевізників та експедиторів країни, резидентом якої є Страхувальник; Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, положень чинного законодавства України про транспортні перевезення; стандартних умов надання послуг, положень інших договорів або угод, щодо застосування яких надана письмова згода страховика.

Частиною 4 договору встановлені виключення із страхових випадків. Зокрема, не визнаються страховими випадками: змова та/або навмисні дії Страхувальника чи його співробітників, спрямованих на заподіяння шкоди чи збитку (п.4.1.4); пошкодження майна та інших збитків або витрат, якщо це стало наслідком невиконання Страхувальником дій, невикористання можливостей щодо запобігання або зменшення збитків чи шкоди (п.4.1.9); крадіжки майна з будь-якого транспортного засобу, залишеного без нагляду на паркування в місці, що не є безпечним місцем паркування (п.4.2.13); відповідальності страхувальника, яка визначена Конвенцією МДП, крім випадків страхування на умовах п.3.2.5.1 договору (п.4.2.14).

В свою чергу, відповідачем відмовлено у визнанні крадіжки майна страховим випадком у зв'язку з несплатою позивачем страхового платежу за перевезення вантажу автомобілем з номерним знаком НОМЕР_1/НОМЕР_2; відсутністю договірних відносин на дату скоєння крадіжки між позивачем та ТОВ „ФНС СНГ" та документів, підтверджуючих право власності на товар; порушення умов договору, термін якого закінчився, в частині узгодження дати загрузки товару, номеру автомобіля, на якому перевозилися пральні машини; відсутністю документів про підтвердження ціни пральних машин; порушення умов договору страхування, що випливають з вищенаведеного; невикористання можливостей щодо запобігання збитків чи шкоди, видачі майна не правомірному отримувачеві, крадіжки майна з будь-якого транспортного засобу, залишеного без нагляду.

Аналізуючи дані підстави відмови відповідача, суд констатує наступне.

Відповідно до вимог пункту 10.6 договору, страховик має право відмовити у страховій виплаті (страховому відшкодуванню) у разі навмисних дій страхувальника чи вигодонабувача, що сприяли настанню страхового випадку; вчинення страхувальником чи вигодонабувачем злочину, що призвів до страхового випадку; навмисного надання страхувальником неправильних відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку; несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на те причин та/або ненадання документів згідно з п.9.2 договору чи надання цих документів, оформлених з порушенням чинних норм, тощо.

Наведеним переліком не визначено підстави відмови у виплаті страхового відшкодування у випадку несплати позивачем страхового платежу за перевезення вантажу. Окрім того, позивачем по Договору страхування від 31 серпня 2010р. сплачений страховий платіж в сумі 1150 грн., що по твердженню відповідача, є платежем страхування відповідальності перевізника на один автомобіль строком на 1 рік, тобто на час дії Договору страхування.

В свою чергу, Правила добровільного страхування відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізників/експедиторів) №118, затверджених рішенням Правління НАСК «Оранта»№51 від 06.02.2007р. та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 13.03.2007р., не містять розміру страхового тарифу на один транспортний засіб. В п.6.1 даних Правил визначено, що страховий платіж розраховується за кожним страховим ризиком або групою ризиків, виходячи із розмірів страхової суми, базового страхового тарифу за цим ризиком та підвищувальних і знижувальних коефіцієнтів (Додаток №1 до Правил). Пунктом 6.2 передбачено, що базові страхові тарифи встановлюються залежно від загального збору плати за перевезення/експедирування (фрахту). Остаточні страхові тарифи визначаються залежно від виду відповідальності, характеру страхового ризику, обсягу страхових зобов'язань Страховика, тощо.

Із наведеного слідує, що розмір страхового платежу залежить не від кількості транспортних засобів, а від зовсім інших чинників.

Крім того, умовами Генерального договору страхування

відповідальності автоперевізника, укладеного сторонами 31 серпня 2010р., кількість транспортних засобів, їх вид чи інші ознаки, не визначені. У зв'язку цим, умовами цього договору в період його дії страхується відповідальність Страхувальника (позивача) за завдану ним шкоду чи збитки третім особам під час виконання Перевезення будь-якими транспортними засобами, згідно з обраними ризиками. Це додатково випливає із змісту розділів 5,6 Договору страхування.

До того ж, у позивача відсутні власні транспортні засоби. Перевезення здійснюється перевізниками згідно заявок позивача на одне перевезення товару одним транспортним засобом.

Також є безпідставним, посилання відповідача на відсутність договірних відносин на дату скоєння крадіжки між позивачем та ТОВ „ФНС СНГ" та документів, підтверджуючих право власності на товар; порушення умов договору, термін якого закінчився, в частині узгодження дати загрузки товару, номеру автомобіля, на якому перевозилися пральні машини; відсутність документів про підтвердження ціни пральних машин з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковими угодами № 2010/04 від 20 жовтня 2010р. та №07/2011 від 03 липня 2011р. дія договору №2009/11-015 від 01.11.2009р. на транспортно-експедиційні послуги продовжувалась і в даний час діє до 31 жовтня 2012р.

Що стосується ніби-то відсутності заявки на надання послуг, передбаченої ст.3 Договору №2009/110015 транспортно-експедиційних послуг, то така заявки ТОВ «ФНС СНГ»від 03.06.2011р. наявна в матеріалах справи і її умовами визначено вид транспортного засобу, особу перевізника, маршрут, тощо.

Разом з тим, п.1.21 Договору Страхування визначено поняття «треті особи», як фізичні чи юридичні особи, яким може бути завдано шкоди чи збитки при виконанні перевезення, що призводить до настання цивільної відповідальності Страхувальника згідно з законом. У контексті договору третіми особами вважаються також вантажовласники (відправник чи отримувач майна, що має законне право власності на майно на момент настання страхового випадку).

Виходячи із змісту наведеного в Договорі страхування визначення поняття «треті особи», підприємство ТОВ «ФНС СНГ»беззаперечно являється такою третьою особою.

В свою чергу, вартість викраденого майна та особа власника підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, інвойсом №RASA100004132-2 від 06.06.2011 року, згідно якого перевізник отримав для перевезення пральні машини марки »в кількості 264 шт. загальною вартістю 1 626344,83 рос. рублів. Крім того, вартість товару вказана в постановах слідчого ВВС по Можайському району м. Москви: постанові від 29 липня 2011р. - про порушення кримінальної справи, постанові від 29 липня 2011 р. - про визнання 1111 «Кабріолет - Свалява»потерпілим по кримінальній справі, постанові від 08 серпня 2011р. - про визначення розміру причиненої злочином шкоди та постанові від 29 вересня 2011р. - про зупинення попереднього слідства по кримінальній справі.

Не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами свої доводи про невикористання позивачем можливостей щодо запобігання збитків чи шкоди, видачі майна не правомірному отримувачеві, крадіжки майна з будь-якого транспортного засобу, залишеного без нагляду.

Так, згідно постанови Слідчого Відділу при Відділі внутрішніх

справ по Можайському районі м. Москви ст. лейтенанта юстиції Сидоренко П.А. від 29 червня 2011р. біля мотелю «Можайский», розташованого в м. Москва, Можайскоє шоссе, 165, 08 червня 2001р. мала місце відкрита крадіжка невстановленими особами майна - 264 пральних машин марки «LG», в зв'язку з чим була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого п. „б" ч.3 ст.161 КК РФ. Із змісту цієї постанови не вбачається наявність змови чи інших навмисних дій позивача, як Страхувальника, спрямованих на заподіяння шкоди, не йдеться також про добровільну видачу цього майна неправомірному отримувачеві. Не встановлено також і інші, перераховані вище, підстави відсутності страхової події, наведені відповідачем.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно до положень ст. 33 цього кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 названого кодексу визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено суду існування обставин, на які він посилається як на підтвердження обґрунтованості своїх доводів.

Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з національної акціонерної страхової компанії „Оранта", м. Київ в особі Закарпатської обласної дирекції НАСК „Оранта", 88000 (м. Ужгород, вул. Фединця, 9, код 00034186) на користь приватного підприємства „Кабріолет-Свалява", (89300 м. Свалява, вул. Сонячна, 4, код 36586275) суму 396800,00грн. страхового відшкодування, а також суму 7874,77грн. витрат по оплаті судового збору.

2.1. За заявою позивача видати наказ на виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2012р.

Суддя О.Ф. Ремецькі