Рішення

від 19.06.2012 по справі 5009/2132/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/18/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69001, м Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/Шаумяна, 4, тел. 224-17-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.12 Справа № 5009/2132/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»(79039, м. Львів, вул. Луцького, буд. 2, а/с 2496) в особі Філії «Мікро-Ф Запоріжжя»Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»(69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 32)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПР-ОФІ»(юридична адреса: 69067, м. Запоріжжя, вул. Союзна, 34; фактична адреса 1: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 32 оф. 9; фактична адреса 2: 69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 1-А, оф. 46)

про стягнення 91 735 грн. 84 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 18.06.2012 р.

від відповідача -не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»в особі Філії «Мікро-Ф Запоріжжя»Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПР-ОФІ»про стягнення 91 735 грн. 84 коп., з яких 83 302 грн. 50 коп. -основного боргу, 749 грн. 72 коп. -інфляційні втрати, 1259 грн. 81 коп. -3 % річних; 6 423 грн. 81 коп. -пеня.

07.06.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 19.06.2012 р.

18.06.2012 р. до канцелярії суду від позивача у справі надійшли документи, на виконання ухвали суду, які були залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.06.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві. Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки ЗФ73/11 від 28.11.2011 р., укладеного між сторонами, щодо оплати поставленого позивачем відповідачу товару -дизельного автонавантажувача. За неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та п. 8.3 договору позивач просить стягнути з відповідача 6 423 грн. 81 коп. пені, а на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - 749 грн. 72 коп. -інфляційних витрат, 1259 грн. 81 коп. -3 % річних.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2011 р. між Філією «Мікро-Ф Запоріжжя»Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»(постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПР-ОФІ»(покупцем) був укладений договір поставки № ЗФ73/11 (надалі -договір поставки).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки, у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари, визначені в специфікації № 1 цього договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 1.2 договору поставки, найменування, номенклатура, одиниці вимірювання, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що загальна сума договору становить 83 302 грн. 50 коп., в. т.ч. ПДВ 13 883 грн. 75 коп.

Товар відвантажується по кількості та якості уповноваженому представнику покупця 28.11.2011 р. ( п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в розмірі 83 302 грн. 50 коп. в день отримання товару та підписання видаткової накладної, шляхом прямого перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно із п. 8.3 договору, при порушенні термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Строк дії договору починає свій перебіг з моменту його підписання сторонами і закінчується повним виконанням зобов'язань по цьому договору (п.п. 10.1, 10.2 договору поставки).

Згідно п. 1.2 договору поставки, найменування, номенклатура, одиниці вимірювання, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, була визначена сторонами у специфікації № 1 до договору поставки, яка є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, згідно специфікації № 1 до договору, видаткової накладної № МФЗ-0148 від 28.11.2011 р. та акту приймання-передачі навантажувача від 28.11.2011 р., позивач передав, а уповноважена особа відповідача прийняла один автонавантажувач б/в ТOYOTA 7FD25 за ціною 83 302 грн. 50 коп.

Відповідач оплату отриманого автонавантажувача не здійснив.

Претензією № 03-01-12/01 від 03.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача із проханням задовольнити вимоги претензії щодо сплати основного боргу, пені та річних протягом трьох банківських днів з моменту її отримання.

Претензія була отримана відповідачем 02.02.2012 р., що підтверджується поштовим повідомленням. У відповіді на претензію відповідач повідомив позивача про намір погасити спірну заборгованість.

Актом звіряння розрахунків за період 01.08.2011 р. - 31.12.2011 р., сторони погодились, що станом на 31.12.2011 р. сальдо розрахунків складає 83 302 грн. 50 коп. на користь позивача.

Враховуючи не здійснення відповідачем оплати за отриманий від позивача автонавантажувач, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 83 302 грн. 50 коп. основного боргу, 749 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1259 грн. 81 коп. 3 % річних; 6 423 грн. 81 коп. пені було предметом судового позову.

Суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, зобов'язання сторін виникли на підставі договору поставки № ЗФ73/11 від 28.11.2011 р.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.2 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в розмірі 83 302 грн. 50 коп. в день отримання товару та підписання видаткової накладної, шляхом прямого перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу автонавантажувач б/в ТOYOTA 7FD25 за ціною 83 302 грн. 50 коп. на підставі видаткової накладної № МФЗ-0148 від 28.11.2011 р. Отримання відповідачем від позивача автонавантажувача підтверджується і актом приймання-передачі навантажувача від 28.11.2011 р., підписаного та скріпленого печатками обох підприємств.

Отже, відповідач, згідно п. 6.2 договору, зобов'язаний був розрахуватись із позивачем за отриманий автонавантажувач 28.11.2011 р.

Відповідачем, у строки встановлені договором, оплату за отриманий автонавантажувач здійснено не було.

Наявність простроченої заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 83 302 грн. 50 коп. за отриманий згідно видаткової накладної № МФЗ-0148 від 28.11.2011 р. автонавантажувач б/в ТOYOTA 7FD25 підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковою накладною № МФЗ-0148 від 28.11.2011 р., актом приймання-передачі навантажувача від 28.11.2011 р. та актом звіряння розрахунків за період 01.08.2011 р. - 31.12.2011 р., згідно якого, сторони погодились, що станом на 31.12.2011 р. сальдо розрахунків складає 83 302 грн. 50 коп. на користь позивача.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем доведено наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості в розмірі 83 302 грн. 50 коп. за отриманий від позивача автонавантажувач б/в ТOYOTA 7FD25 та правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідачем, в свою чергу, не спростований факт наявності у нього перед позивачем спірної заборгованості. Доказів оплати отриманого від позивача автонавантажувача відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 83 302 грн. 50 коп. основного боргу.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.3 договору, при порушенні термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день протермінування.

На підставі вищевикладених норм кодексу та умов договору, враховуючи здійснений судом розрахунок суми пені, беручи до уваги, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, з відповідача на користь позивача слід стягнути пеню за шість місяців у розмірі 6 347 грн. 61 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми пені слід відмовити, з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчить розрахунок, доданий до позовної заяви, позивачем при визначенні розміру інфляційних втрат безпідставно взято до уваги індекс інфляції за листопад 2011 р., і визначено період нарахування інфляційних витрат з 29.11.2011 р. по 30.05.2012 р.

Нарахування інфляційних та трьох процентів річних є процедурою триваючою, оскільки порушення відповідачем грошових зобов'язань розтягнуто у часовому вимірі, тому нарахування трьох процентів річних має здійснюватись поденно, а індексу інфляції -щомісячно (згідно абз. 8 методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ»)

Нарахування позивачем інфляційних втрат з 29.11.2011 р. по 30.05.2012 р., з урахуванням індексу інфляції за листопад 2011 р. є незаконним, оскільки за приписами методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ» інфляційні витрати нараховуються не поденно, а лише помісячно, що визначається методикою її розрахунку органами статистики, тому, суд вважає законним нарахування інфляційних витрат в цій правовій ситуації з грудня 2011 р. по травень 2012 р. (включно).

Однак, враховуючи, що розмір інфляційних витрат, який був встановлений судом при здійсненні перерахунку не є меншим, ніж заявлено позивачем, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають задоволенню у заявленій позивачем сумі -749 грн. 72 коп. за період з грудня 2011 року по травень 2012 року.

До того ж, згідно розрахунку, здійсненим судом, сума 3% річних за період з 29.11.2011 р. по 30.05.2012 р. складає 1256 грн. 98 коп., а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача річних підлягають задоволенню частково, в розмірі 1256 грн. 98 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 83 302 грн. 50 коп. основного боргу, 6 347 грн. 61 коп. пені, 749 грн. 72 коп. інфляційних витрат та 1256 грн. 98 коп. 3% річних. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє з підстав необґрунтованого заявлення до стягнення.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПР-ОФІ»(юридична адреса: 69067, м. Запоріжжя, вул. Союзна, 34; фактична адреса 1: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 32 оф. 9; фактична адреса 2: 69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 1-А, оф. 46; р/р 26006010034823 в Запорізькому відділенні № 1 ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, ЄДРПОУ 33211149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»(79039, м. Львів, вул. Луцького, буд. 2, а/с 2496) в особі Філії «Мікро-Ф Запоріжжя»Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікро-Ф»(69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 32; р/р 26008962500377 в Львівській філії ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 23266373) 83 302 (вісімдесят три тисячі триста дві) грн. 50 коп. основного боргу, 6 347 (шість тисяч триста сорок сім) грн. 61 коп. пені, 749 (сімсот сорок дев'ять) грн. 72 коп. інфляційних витрат, 1 256 (одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 98 коп. 3% річних та 1 833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 15 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «22»червня 2012 року.