Постанова

від 10.08.2012 по справі 5009/2132/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.08.2012 р. справа №5009/2132/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівЗубченко І.В., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивача: Родіонов О.В. -за довіреністю від 30.07.2012р. від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2012р.(повний текст підписано 22.06.2012р.) у справі№5009/2132/12 (суддя Немченко О.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф", м. Львів в особі Філії „Мікро-Ф Запоріжжя" Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя про стягнення 91 735грн.84коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.06.2012р. у справі № 5009/2132/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф", м. Львів в особі Філії „Мікро-Ф Запоріжжя" Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 91 735,84 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 83 302,50 грн., 3% річних в розмірі 1 259,81 грн., інфляційних витрат в розмірі 749,72 грн., пені в розмірі 6 423,81 грн., були задоволені частково та з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя стягнуто суму основного боргу в розмірі 83 302,50 грн., 3% річних в розмірі 1 256,98 грн., інфляційні витрати в розмірі 749,72 грн., пеню в розмірі 6 347,61 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення в частині стягнення пені у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте в цій частині з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем щодо вимог про сплату пені не дотримано порядку досудового врегулювання. Також, скаржник стверджує, що стягнення пені є неправомірним, оскільки розмір пені не визначений в договорі. Крім того, скаржник заперечує проти нарахування пені у зв'язку з тим, що у його діях відсутній склад цивільного правопорушення.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, поважних причин нез'явлення не представив.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф", м. Львів в особі Філії „Мікро-Ф Запоріжжя" Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф", м. Запоріжжя звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 91 735,84 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 83 302,50 грн., 3% річних в розмірі 1 259,81 грн., інфляційних витрат в розмірі 749,72 грн., пені в розмірі 6 423,81 грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ЗФ73/11 від 28.11.2011р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній 28.11.2011р. поставив відповідачу товар на суму 83 302,50 грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи видатковою накладною та актом приймання-передачі, при цьому, вартість поставленого товару відповідач не оплатив. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 83 302,50 грн., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані 3% річних та інфляційні витрати, на підставі п.8.3 договору на суму заборгованості позивачем нарахована пеня.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором поставки № ЗФ73/11 від 28.11.2011р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 28.11.2011р. між Філією „Мікро-Ф Запоріжжя" Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікро-Ф" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ" (покупець) був укладений договір поставки №ЗФ73/11, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товари, визначені в специфікації № 1 цього договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування, номенклатура, одиниці вимірювання, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Товар відвантажується по кількості та якості уповноваженому представнику покупця 28.11.2011р. (п. 5.1 договору).

Факт поставки продукції відповідачу згідно специфікації № 1 до договору доведений долученими до позову видатковою накладною № МФЗ-0148 від 28.11.2011р. та актом приймання-передачі навантажувача від 28.11.2011р., одержання продукції не оспорюється і відповідачем. Таким чином, за твердженням позивача, загальна сума отриманого товару складає 83 302,50 грн., яку відповідач не оплатив.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.2 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар в розмірі 83 302,50 грн. в день отримання товару та підписання видаткової накладної, шляхом прямого перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Претензією № 03-01-12/01 від 03.01.2012р. позивач звернувся до відповідача із проханням задовольнити вимоги претензії щодо сплати основного боргу, пені та річних протягом трьох банківських днів з моменту її отримання.

Претензія була отримана відповідачем 02.02.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням. У відповіді на претензію відповідач повідомив позивача про намір погасити виниклу заборгованість.

Актом звіряння розрахунків за період 01.08.2011р. - 31.12.2011р., сторони погодились, що станом на 31.12.2011р. сальдо розрахунків складає 83 302,50 грн. на користь позивача.

Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 83 302,50 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ" допущено порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 83 302,50 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 29.11.2011р. по 30.05.2012р. в розмірі 1 259,81 грн. та інфляційних витрат за період прострочення з 29.11.2011р. по 30.05.2012р. в розмірі 749,72 грн.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок наведених сум, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення суми 3% річних за період прострочення з 29.11.2011р. по 30.05.2012р. в розмірі 1 256,98 грн. та інфляційних витрат за період прострочення з грудня 2011р. по травень 2012р. в розмірі 749,72 грн.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення з 29.11.2011р. по 30.05.2012р. в розмірі 6 423,81 грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.3 договору при порушенні термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день протермінування.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період прострочення з 29.11.2011р. по 30.05.2012р. в розмірі 6 423,81 грн.

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розглянувши розрахунок позивача, оскільки позивачем нарахована пеня за більший період, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.232 Господарського кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 6 347,61 грн.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, посилання скаржника на те, що позивачем щодо вимог про сплату пені не дотримано порядку досудового врегулювання, не є підставою для відмови у позові, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 встановлено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Заперечення відповідача з приводу безпідставності нарахування пені, оскільки її розмір не передбачено умовами договору спростовуються матеріалами справи, а відсутність цивільного правопорушення відповідачем господарського зобов'язання повинна доводитись саме відповідачем з наданням відповідних доказів, що ним, в свою чергу, не представлені ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2012р. у справі № 5009/2132/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПР-ОФІ", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2012р. у справі № 5009/2132/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 07.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено 09.08.2012р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В.Зубченко

О.О.Радіонова

Надруковано: 8 прим.

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

1 -до справи;

1 -гос. суду Запорізької області;

1 -ДАГС.