Рішення

від 21.06.2012 по справі 6/5014/1202/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.06.12 Справа № 6/5014/1202/2012

За позовом

Прокурора м. Краснодон в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромкомплект", с. Велика Чернігівка Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Краснодонська об'єднана Державна фінансова інспекція в Луганській області, м. Краснодон Луганської області

про стягнення 3 371 грн. 60 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від заявника - прокурор Шидлаускас П.В.,посвідч. № 214 від 07.10.2011;

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

від 3-ї особи - ОСОБА_1, дов. № 6584 від 21.06.2012; ОСОБА_2, дов. № 6161 від 05.06.2012;

Обставини справи: прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 3 371 грн. 60 коп.

В судовому засіданні прокурором надана заява про уточнення позовних вимог, за якою визначено, що до стягнення заявлені збитки в сумі 3 371 грн. 60 коп.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судових засіданнях та не забезпечив явку повноважного представника, але про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином. В той же час, відповідачем відзив на позовну заяву не надано, але у нього була така можливість, оскільки, дана справа два рази призначалася до слухання в судових засіданнях. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників третьої особи, суд

в с т а н о в и в:

Між позивачем - Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради та відповідачем - ТОВ "Енергопромкомплект" було укладено договір №3 від 22.04.2009 на виконання ремонтних робіт по капітальному ремонту квартири інваліда ВВВ ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.3.1 договору загальна вартість виконаних робіт по капітальному ремонту квартири складає 7 862 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 1 310 грн. 00 коп.

Згідно п.3.2 даного договору замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх на умовах розділу 3 договору.

За результатами виконаних робіт між сторонами у справі підписаний акт прийому -передачі виконаних підрядних робіт № б/н від 30.04.2009, відповідно до якого позивачем на користь відповідача сплачено 7 862 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 1 310 грн. 00 коп.

Як зазначено прокурором, Об'єднаним контрольно-ревізійним відділом в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області 16.09.2010 було проведено контрольний обмір та визначення вартості виконаних робіт інвалідам ВВВ та сім'ям загиблих учасників бойових дій, за наслідками якого встановлено, що відповідачем при капітальному ремонті житлових приміщень інвалідів ВВВ завищено обсяг та вартість виконаних робіт на загальну суму 14 209 грн. 80 коп., в т.ч. за договором №3 від 22.04.2009 на виконання ремонтних робіт по капітальному ремонту квартири інваліда ВВВ ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 3 371 грн.60 коп., і вказана сума для позивача є збитками.

Оскільки, відповідачем зазначена сума збитків в добровільному порядку сплачена не була, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позов не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи учасників процесу у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі 22.04.2009 укладено договір №3 на виконання ремонтних робіт по капітальному ремонту квартири інваліда ВВВ ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник)

зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Наведеними вище фактичними обставинами підтверджено, що на виконання умов договору № 3 відповідач виконав роботи з капітального ремонту квартири інваліда ВВВ ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

В той же, час між сторонами був підписаний акт прийому -передачі виконаних підрядних робіт № б/н від 30.04.2009 на загальну суму - 7 862 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 20% - 1 310 грн. 00 коп., яка позивачем оплачена в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, Об'єднаним контрольно-ревізійним відділом в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області 16.09.2010 було проведено контрольний обмір та визначення вартості виконаних робіт інвалідам ВВВ та сім'ям загиблих учасників бойових дій, за наслідками якого встановлено, що відповідачем при капітальному ремонті житлових приміщень інвалідів ВВВ завищено обсяг та вартість виконаних робіт на загальну суму 14 209 грн. 80 коп., в т.ч. за договором №3 від 22.04.2009 на виконання ремонтних робіт по капітальному ремонту квартири інваліда ВВВ ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 3 371 грн.60 коп., і вказана сума для позивача є збитками.

Повноваження органів державної контрольно-ревізійної служби України за дотриманням бюджетного законодавства визначає Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 із наступними змінами і доповненнями.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Особливою аналітичною процедурою, що передбачає дослідження записів, документів, матеріальних активів є інспектування. У нормативно-правових актах інспектування визначається як подальший контроль (за фактом) за дотриманням законодавства органами державного сектору при використанні і розпорядженні фінансовими та матеріальними ресурсами, формуванні бюджетних зобов'язань, веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності, що здійснюється у формі ревізій і перевірки (розділ 2 Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 158-р від 24.05.2005). Інспектування має фіскальну спрямованість, за його результатами встановлюються вимоги щодо усунення виявлених порушень, а не надаються рекомендації.

Інспектування, що здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби, вважається централізованим. У Законі України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" інспектування визначено як різновид державного фінансового контролю, що здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Процедуру проведення інспектування органами державної контрольно-ревізійної служби визначено Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пунктів 3 та 35 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006, акт ревізії - це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

У разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб. За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, шляхом звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства (п. п. 49, 50 Постанова КМ України, від 20.04.2006, № 550 "Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами").

В статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" закріплені положення про обовязковість законних вимог службових осіб державної контрольно-ревізійної служби .

В пункті 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174 вказується на те, що незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявлені у розрахунках за виконані роботи ( форми №КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди) безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та позивачем належним чином доведено, що з вини відповідача йому заподіяні збитки в сумі 3 371 грн. 60 коп.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача 3 371 грн. 60 коп. збитків обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромкомплект", Луганська область, Станично-Луганський район, село Велика Чернігівка, вул. Леніна, б.272, код 32838071 на користь:

- Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Краснодонської міської ради, Луганська область, м. Краснодон, пл. Леніна, б.8, код 03196819 збитки в сумі 3 371 грн. 60 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромкомплект", Луганська область, Станично-Луганський район, село Велика Чернігівка, вул. Леніна, б.272, код 32838071 в доход Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609 грн. 50 коп. на р/р 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, одержувач -УДКСУ у м. Луганську, МФО 804013, код ОКПО: 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, призначення платежу -"судовий збір", код 02844564, пункт 2.1.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 25.06.2012.

Суддя Т.А.Василенко