Рішення

від 19.06.2012 по справі 3/5007/17/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" червня 2012 р. Справа № 3/5007/17/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - предст. за довіреністю від 10.02.12р., видана строком на один рік (паспорт серії НОМЕР_1 вид. Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ланда ЛТД" (с.Зарічани, Житомирський район)

до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване пусконалагоджувальне управління" (с.Довжик, Житомирська область)

про стягнення 13790,37 грн.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ланда ЛТД" (с. Зарічани, Житомирського р-ну) пред'явлено позов до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване пусконалагоджувальне управління" (с. Довжик, Житомирської області) про стягнення 13790, 37 грн., з яких: 10914, 54 грн. - основного боргу за паливно-мастильні матеріали, 1975, 53 грн. - інфляційних нарахувань, 900, 30 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 01.06.12р. надав суду витребувані докази, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в засідання суду не направив.

12.06.12р. до господарського суду повернулася ухвала про порушення провадження від 01.06.12р., надіслана відповідачу з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарським суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, господарським судом, в порядку ст. 65 ГПК України, при підготовці справи до розгляду було отримано Спеціальний витяг з ЄДР щодо відповідача Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване пусконалагоджувальне управління", місцезнаходження юридичної особи значиться: село Довжик, Житомирського р-ну, вул. Нескорених, буд. 13-В, ідентифікаційний код 05418810 (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Окрім того, за змістом ст. 81-1 ГПК України, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З врахуванням вище викладеного, господарський суд перейшов до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В засіданні суду 19.06.12р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ланда ЛТД" (с. Зарічани, Житомирського р-ну) згідно:

- довіреності №15 від 04.06.09р., виданої на ім'я ОСОБА_4 на підставі накладної №170 від 12.06.2009р. відпустив відповідачу дизельне паливо в кількості 320, 00 л., бензин А76 в кількості 40, 00 л., бензин А-95 в кількості 441,40 л., бензин А92 в кількості 219, 00 л. на загальну суму 6580, 69 грн. (а.с. 7);

- довіреності №18 від 07.07.2009р., виданої на ім'я ОСОБА_4на підставі накладної №238 від 17.07.2009р. відпустив відповідачу бензин А76 в кількості 120, 00 л., бензин А92 в кількості 130, 00 л., бензин А-95 в кількості 110, 00 л., дизельне пальне в кількості 200, 00 л., лотос ориг. 15/40 5л. А239 в кількості 3,00 кан1с , Esso Ultra 10W410 4л. А233 в кількості 2,00 кан1с, М-10ДМ 5л. Океан 107 в кількості 1,00 кан1с, масло моторне М10В2 в кількості 20, 00 л., масло індустріальне 1 20А в кількості 60, 00 л. на залаьну суму 4647, 85 грн. (а.с. 8);

- довіреності №20 від 05.08.2009р., виданої на ім'я ОСОБА_4 на підставі накладної №294 від 31.08.2009р. відпустив відповідачу бензин А76 в кількості 80, 00 л., дизельне паливо в кількості 100, 00 л., бензин А-95 в кількості 40, 00 л., бензин А92 в кількості 30, 00 л. на загальну суму 1686, 00 грн. (а.с. 9)

Загалом позивач поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 12 914, 54 грн.

Відповідач за отримані паливно-мастильні матеріали розрахувався частково лише на суму 2000, 00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку за 22.06.09р. в Житомирському центральному відділенню Приватбанку.

В зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості в повному розмірі в добровільному порядку позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Окрім матеріально-правової вимоги про сплату основної суми боргу, позивачем заявлено додаткові матеріально - правові вимоги про сплату суми інфляційних нарахувань в розмірі та 3% річних з простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Так, позивачем заявлено до стягнення інфляційні в сумі 1975, 53 грн. за період вересня 2009 року по 31.05.2012р. згідно розрахунку, вказаного безпосередньо в самій позовній заяві.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних з простроченої суми 10914, 54 грн., за період з 01.09.09р. по 31.05.2012р. включно, яка становить 900, 30 грн.

До винесення рішення у справі, відповідач не спростував доводи позивача та не подав докази належного виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, надавши їх оцінку за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги у заявленому складі та розмірі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Окрім того, у статті 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків, а саме: позивачем виконано свій обов'язок з передачі відповідачу товару відповідної кількості, якості та за відповідною ціною, відповідачем виконано свій обов'язок з оплати отриманого товару лише частково на суму 2000,00 грн.

Однак у ч.1 ст. 692 ЦК України прямо обумовлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки між сторонами письмовий договір не укладався та інші строки оплати товару не обумовлювалися, відповідач зобов'язаний був провести оплату товару наступного дня після його прийняття 12.06.2009р. , 17.07.2009р. та 31.08.2009р., не очікуючи від позивача будь-якої додаткової вимоги про оплату.

Оскільки відповідачем не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання паливно-мастильних матеріалів від позивача, вимога про стягнення основного боргу в сумі 10 914,54 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає, що позивачем правомірно заявлені вимоги щодо інфляції та 3% річних з простроченої суми з огляду на наступне.

При обрахуванні сум інфляційних витрат судом приймається до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться „ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, №265 „Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, має місце "дефляція" (дорожчання гривні), а не її знецінення. Тому неприпустимо при розрахунку інфляційних за великий безперервний період прострочення сплати боргу пропускати ті місяці, в яких мала місце "дефляція", оскільки це призводить до руйнування ланцюга розрахунків, а відтак, до відхилення розрахункової величини інфляції від фактичної.

Тобто, незастосування "ланцюгового" методу при підрахунку суми інфляційних призводить до надлишкового нарахування інфляційних на користь позивача.

Перевіривши нарахування інфляційних, господарський суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення інфляційних у сумі 1975, 23 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних з простроченої суми 10914, 54 грн., за період з 01.09.09р. по 31.05.2012р. включно, яка становить 900, 30 грн., господарський суд також вважає його обгрунтованим.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач вимоги зазначеної процесуальної норми виконав належним чином.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 205-206, 526, 538, ч. 2 ст. 625, 655, 663, 692 ЦК України, ч. 2 ст. 175, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване пусконалагоджувальне управління" (10004, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Довжик, вул. Нескорених, буд. 13-В, ідентифікаційний код 05418810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ланда ЛТД" (12440, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Зарічани, Бердичівський майдан, буд. 3):

- 10914, 54 грн. основного боргу;

- 1975, 53 грн. - суми інфляційних нарахувань;

- 900, 30 грн. - 3% річних з простроченої суми;

- 1609, 50 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26 червня 2012 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (нарочним за вимогою)

3- відповідачу (ркек. з повід)