Ухвала

від 25.06.2012 по справі 5011-25/8305-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-25/8305-2012 25.06.12 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику сторін матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо»

до Приватного підприємства «Сокіл»

про стягнення 10 905,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 60 906,05 грн. за Договором поставки № 840/08 від 01.10.2008 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-25/8305-2012, розгляд справи призначено на 17.07.2012р.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Орландо»в позовній заяві було заявлено вимогу про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу та/або заборони вчиняти певні дії.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідач відмовляється добровільно виконати свої обов'язки за договором, щодо сплати позивачу грошових коштів за отриману продукцію, а також, що у позивача є підстави вважати, що відповідач і в подальшому буде ухилятись від виконання своїх обов'язків за договором.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі №6/166 від 13.08.2008 р.

Дослідивши збалансованість прав та інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, позиачем не доведено, що майно або грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, крім того позивач не зазначає, які саме дії слід заборонити вчиняти відповідачу, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Орландо»про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Орландо» в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Сокіл»та/або заборони йому вчиняти певні дії.

Суддя С.М. Морозов