Рішення

від 25.06.2012 по справі 5011-67/3990-2012-17/028-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2012 р. Справа № 5011-67/3990-2012-17/028-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбудкомплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпідводтрубопровідбуд"

про стягнення 80 528,30грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Гайченя В.Г. (директор);

ОСОБА_2 (дов. від 22.02.2012р.);

від відповідача ОСОБА_3 (дов. від 11.01.2012р.).

Обставини справи:

11.05.2012р. до господарського суду Київської області за встановленою територіальною підсудністю з господарського суду міста Києва передана справа № 5011-67/3990-2012-17/028-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбудкомплекс" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпідводтрубопровідбуд" (далі - відповідач) про стягнення 77 528,30грн. заборгованості, з яких: 70 864,20грн. основного боргу, 5 180,18грн. пені, 496,05грн. інфляційних втрат та 987,87грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 000грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про виконання робіт спеціалізованим автотранспортом № 21-06/11 від 21.06.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.05.2012р. (суддя Горбасенко П.В.) справу прийнято до провадження, присвоєно їй № 5011-67/3990-2012-17/028-12, розгляд справи призначено на 25.06.2012р.

22.06.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло уточнення періодів нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних (вх. № 10035 від 22.06.2012р.), яке прийнято судом.

25.06.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10047 від 25.06.2012р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставним та необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, який прийнято судом.

У судовому засіданні 25.06.2012р. представники позивача позов підтримали повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інжбудкомплекс" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрпідводтрубопровід" (Замовник) укладено договір про виконання робіт спеціалізованим автотранспортом № 21-06/11, згідно якого виконавець зобов'язався надавати спеціалізований автотранспорт, в тому числі і для виконання земляних робіт замовнику (далі -Роботи), а замовник -прийняти виконану з високою якістю роботу і оплатити виконавцю її вартість в строки, та порядку, передбаченими договором.

Виконавець надає спеціалізований автотранспорт замовнику на підставі заявок, які подає замовник. У разі термінового виконання замовлення за згодою виконавця замовник подає доповнення до заяви не пізніше як за дві доби, що передують виконанню замовлення (п. 2.1. договору).

Згідно п. 3.1., 3.2., 3.3.. договору роботи надаються виконавцем за цінами, які узгоджені сторонами договору станом на день підписання договору. Ціна робіт за договором узгоджена згідно актів виконаних робіт та рахунків-фактур. Замовник здійснює оплату за фактично виконаний обсяг робіт виконавцю не пізніше трьох банківських днів після отримання від нього рахунку-фактури та подальшого узгодження акту виконаних робіт, який повинен відповідати виконаному обсягу робіт. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі.

Пунктом 5.3. договору сторонами погоджено, що договір вступає в дію з дня його підписання обома сторонами і діє до 30.12.2011р.

На виконання п. 1.1. договору про виконання робіт спеціалізованим автотранспортом № 21-06/11 від 21.06.2011р. позивачем за період з липня 2011р. по жовтень 2011р. виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 70 864,20грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Крім того, позивачем для оплати відповідачем виставлено рахунки-фактури на загальну суму 70 864,20грн. (а.с. 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23), які залишилися неоплаченими відповідачем.

Відповідач за виконані позивачем підрядні роботи не розрахувався, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 66-68), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 70 864,20грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 66-68) та карткою рахунку (а.с. 69).

Предметом позову є вимоги про стягнення 70 864,20грн. основного боргу, 5 180,18грн. пені, 496,05грн. інфляційних втрат та 987,87грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли підрядні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору про виконання робіт спеціалізованим автотранспортом № 21-06/11 від 21.06.2011р., за період з липня 2011р. по жовтень 2011р. виконав підрядні роботи на загальну суму 70 864,20грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач за виконані позивачем підрядні роботи не розрахувався, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 66-68), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 70 864,20грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 66-68) та карткою рахунку (а.с. 69).

З огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення складає 70 864,20грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача суми вказаного боргу підлягає задоволенню.

Cуд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що спірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані факсимільним підписом, який згідно наказу про використання про використання факсимільного підпису від 24.01.2011р., використовується виключно для вихідної кореспонденції, оскільки акт здачі-прийняття робіт не є угодою в цивільно-правовому розумінні, а лише фіксує і підтверджує факт здійснення господарської операції, а тому використання факсимільного підпису на акті здачі-прийняття робіт є правомірним.

Крім того, в порушення приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, вищевказаного наказу про використання факсимільного підпису від 24.01.2011р. представником відповідача суду також не надано.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про виконання робіт спеціалізованим автотранспортом № 21-06/11 від 21.06.2011р. позивачем за період з 07.10.2011р. по 23.03.2012р. нараховано 5 180,18грн. пені на суму боргу 70 864,20грн.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі -Закон)).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) (роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994р.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. у справі № 32/304.

Суд встановив, що п. 4.1. договору про виконання робіт спеціалізованим автотранспортом № 21-06/11 від 21.06.2011р. визначено, що виконавець за прострочення замовлених в установлені строки замовником робіт більш ніж на 3 доби сплачує останньому пеню в розмірі 0,5 % цієї послуги за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас судом встановлено, вказаним договором не передбачено нарахування пені за прострочення виконання відповідачем (замовником) грошового зобов'язання з оплати виконаних позивачем (виконавцем) робіт згідно договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 180,18грн. пені.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 07.10.2011р. по 23.03.2012р. нараховано 496,05грн. інфляційних втрат та 987,87грн. 3 % річних на суму боргу 70 864,20грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 07.10.2011р. по 23.03.2012р. складає 708,64грн. інфляційних втрат та 984,33грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення 496,05грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог, а вимога про стягнення 987,87грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 984,33грн. 3 % річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 3 000грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги від 22.02.2012р. (а.с. 45), копію свідоцтва про реєстрацію адвокатського об'єднання № 608 від 11.06.2009р. (а.с. 61), копію посвідчення адвоката (а.с. 70), акт наданих адвокатських (юридичних) послуг від 04.05.2012р. (а.с. 62) та банківську виписку (а.с. 63).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Пунктом 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-05/78 від 04.03.1998р. передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним; за таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Крім того, згідно зі ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи зазначену норму ст. 49 ГПК України, предмет даного спору, а також часткове задоволення позовних вимог, з огляду на всі обставини щодо співрозмірності відшкодування вказаних судових витрат, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 000грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 799,41грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 70 864,20грн. основного боргу, 496,05грн. інфляційних втрат, 984,33грн. 3 % річних та 2 799,41грн. витрат на послуги адвоката є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпідводтрубопровідбуд" (08000, Київська обл., смт. Макарів, вул. Фрунзе, 20 Б; код ЄДРПОУ 33272196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбудкомплекс" (03148, м. Київ, Святошинський р-н., вул. Потапова, буд. 1-Д, кв. 14; код ЄДРПОУ 30433844) 70 864 (сімдесят тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні) 20 коп. основного боргу, 496 (чотириста дев'яносто шість гривень) 05 коп. інфляційних втрат, 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири гривні) 33 коп. 3 % річних, 2 799 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень) 41 коп. витрат на послуги адвоката та 1 501 (одну тисячу п'ятсот одну гривню) 88 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 26.06.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко