Рішення

від 20.06.2012 по справі 5015/1338/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа№ 5015/1338/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б.

при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Ескудо», м.Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна», м.Київ

до відповідача 2 : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про: стягнення заборгованості. Ціна позову :606 635,97 грн.

За участю представників :

від позивача: ОСОБА_2 -представник ( довіреність б/н від 30.04.2012 р.)

від відповідача 1 : не з"явився

від відповідача 2 : не з"явився

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Ескудо», м.Львів, до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна», м.Київ, до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, про солідарне стягнення заборгованості , відшкодування понесених судових витрат (судового збору) . Ціну позову позивач визначив в сумі 606 635,97 грн.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить :

«1:Стягнути солідарно:

1.1. з товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»:

-Суму основного боргу у розмірі 402 402,00 грн;

-Пеню у розмірі 47498,31 грн;

-3% річних у розмірі 30758,95 грн.;

-Інфляційні втрати у розмірі 119 674,35 грн;

-Судові витрати у розмірі 12 233,00 грн.

2.1: з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5000 (п»ять тисяч) грн.».

Ухвалою суду від 05.04.2012 року позовна заява прийнята господарським судом до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання по розгляду справи призначено на 10.05.2012 року. Вимоги до сторін, у т.ч. щодо витребуваних документів, висвітлені в ухвалі.

10.05.12 р за вх.№9999/12 в канцелярії суду зареєстровано заяву від позивача про відкладення розгляду справи , у зв»язку із захворюванням представника.

В судове засідання 10.05.2012 року сторони явку повноважних представників не забезпечили, витребуваних ухвалою від 05.04.12 р документів не подали. Від відповідачів клопотання, заяви до суду не надходили. З підстав, наведених в ухвалі від 10.05.2012 року розгляд справи відкладено на 18.05.2012 року .на 11 год.00 хв.

18.05.2012 р о 10 год.44 хв. в канцелярії суду зареєстровано подану представником позивача заяву про відкладення розгляду справи, у зв»язку із захворюванням представника. В судове засідання 18.05.2012 року, призначене на 11 год.00 хв, представник позивача не з»явився. На вимоги суду ( ухвали від 05.04.12 р та від 10.05.12 р ) позивач не подав витребуваних судом документів.

18.05.2012 р в 10 год.45 хв. за вх..№10799/12 у канцелярії суду зареєстровано заяву від 18.05.2012 р представника відповідача 2 ( адвоката ОСОБА_13 , у якій просить долучити до матеріалів справи копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги, Виписку є ЄДРПОУ з відомостями про ФОП ОСОБА_1, копію паспорта ОСОБА_1

Від відповідача 1 відзив, витребувані ухвалами документи, заяви , клопотання до суду не поступали.

В судове засідання 18.05.2012 р з»явився представник відповідача 2 . Письмового пояснення на позовну заяву відповідач 2 не подав. З підстав, зазначених в ухвалі від 18.05.2012 р розгляд справи відкладено на 25.05.2012 р. та втретє зобов»язано сторони надати документи, на виконання вимог ухвал по справі; явка повноважних представників сторін в судове засідання визнавалась судом обов»язковою.

25.05.2012 р за вх..№11512/12 в канцелярії суду зареєстровано лист від 24.05.12 р , підписаний представником позивача, у якому останній просить долучити до матеріалів справи заяву про зміну позовних вимог і перерахунок боргу. До зазначеного листа долучено Заяву від 24.05.12 р, у якій представник позивача «у зв»язку з перерахунком основного боргу , а також з тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 виконав свої зобов»язання перед ПП «Ескудо», виплативши 5000 грн. «, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України просить зменшити розмір позовних вимог і «викласти п.1 позовної заяви у такій редакції :

1.Стягнути :

1.1 . з товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе -Україна»:

-Суму основного боргу у розмірі 376438,00 грн, що дорівнює різниці основного боргу з оплатою коштів ФОП ОСОБА_1 (381438,00 -5000,00 =376438,00);

-Пеню у розмірі 45061,93 грн;

-3% річних у розмірі 47965,25 грн;

-інфляційні втрати у розмірі 110617,00 грн.;

-Судові витрати у розмірі 12 233,00 грн.».

До зазначеної заяви додано документ, іменований як «Розрахунок боргу», який містить розрахунок пені, інфляційних втрат, 3% річних, в сумах , які просить стягнути позивач у заяві від 24.05.2012 р . Крім того, 25.05.2012 року за вх.№11515/12 зареєстровано поступлення від позивача листа б/н від 24.05.12 р , в додаток до якого до справи долучено документ, іменований як «Розрахунок основного боргу» на суму 381438,00 грн, яку просить позивач стягнути згідно заяви від 24.05.12 р ; подано докази надіслання відповідачам розрахунку основного боргу (відповідачу 1 -позовної заяви); копії накладних на поставку товару (по переліку накладних у «Розрахунку основного боргу»); копії виписок з банківського рахунку позивача на поступлення від відповідача 1 коштів в сумі 1800000,00 грн; лист -підтвердження щодо відсутності в провадженні господарських судів України або іншого органу справ зі спору між тими ж сторонами , про той же предмет і з тих же підстав, та про відсутність судових рішень цих органів; Витяг серії АЖ №904604 з ЄДРПОУ з відомостями про відповідача 2.

25.05.2012р за вх.№11517/12 в канцелярії суду зареєстровано подане представником відповідача 2 (адвокатом ОСОБА_6.) клопотання від 25.05.12 р про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про зайняття ОСОБА_6 адвокатською діяльністю, копію договору про надання правової допомоги. Хоч у зазначеному клопотанні не містяться в «переліку»документів, які просить представник відповідача 2 долучити до матеріалів справи, однак долучено , незасвідчені ксерокопії наступних документів : Акту підтвердження виконання поруки від 19.04.2012 р за договором поруки №1 від 29.04.2009 року, Акту підтвердження виконання поруки від 19.04.2012 р за договором поруки №2 від 30 квітня 2009 року, прибуткових касових ордерів №№15 та 16 від 20 квітня 2012 року, відповідно на 2000,00 грн і 3000,00 грн.

25.05.2012 року за вх.№11576/12 в канцелярії суду зареєстровано подану представником позивача Заяву від 25.05.2012 року, у якій просить долучити до матеріалів справи поштові квитанції та описи вкладень про надіслання 25.05.12 р відповідачам копії заяви про зміну позовних вимог і перерахунку боргу.

25.05.2012 року за вх.№11577/12 в канцелярії суду зареєстровано лист представника позивача від 24.05.12 р, в додаток до якого подано для огляду вісім оригіналів накладних про поставку товару відповідачу 1, сім оригіналів виписок з банківського рахунку позивача в підтвердження поступлення від відповідача 1 коштів за отриманий товар, а також оригінали договорів поруки ( договір №1 від 29.04.2009 р та договір №2 від 30.04.2009 року).

В судове засідання 25.05.2012 року сторони явку повноважних представників не забезпечили. Відповідачі відзовів на позовну заяву не подали, клопотання , заяви від відповідачів до суду не надходили. Зважаючи на зазначені обставини, враховуючи, що лише 25.05.2012 року позивач скерував відповідачам заяву від 24.05.2012 року та додані до неї розрахунки, суд вбачав за необхідне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 25.05.2012 року розгляд справи відкладено на 05.06.2012 року.

29.05.2012 р за вх.№11873/12 у канцелярії суду зареєстровано клопотання представника відповідача 2 про подання для звірки оригіналів наступних документів : квитанції до прибуткового ордеру №15 від 20.04.2012 р ; квитанції до прибуткового ордеру №16 від 20.04.2012 р .

05.06.2012 р в канцелярії суду зареєстрована за вх.№12322/12 Заява від представника позивача про долучення до матеріалів справи оригіналів чотирьох довіреностей, виданих відповідачем 1 уповноваженим особам на отримання від позивача матеріальних цінностей , податкової накладної від 28 вересня 2008 року.

В судове засідання 05.06.2012 року явку повноважних представників забезпечили позивач та відповідач 2. Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву, витребовуваних ухвалами суду документів не подав.

Суд роз»яснив представникам позивача та відповідача 2 права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України. Заяви про відвід судді від сторін не надходили. Суд приступив до розгляду спору по суті.

В судовому засіданні представник позивача, з підстав наведених у позовній заяві та Заяві від 24.05.2012 року ( вх..№11512/12 від 25.05.2012 р ) просить стягнути на користь ПП «Ескудо»з ТзОВ «Єдітепе -Україна»: 376438,00 грн. основного боргу; 45061,93 грн. пені; 3% річних у розмірі 47965,25 грн; інфляційні в розмірі 110617,00 грн; судові витрати у розмірі 12 233,00 грн.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України не подавав до суду інших заяв, окрім заяви від 24.05.12 р.

З підстав, наведених в ухвалі від 05.06.2012 року суд продовжив строк вирішення спору за заявою позивача на п»ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 20.06.2012 року .

19.06.2012 року за вх.№13518/12 в канцелярії суду зареєстровано поступлення Заяви від 19.06.12 р від представника позивача в додаток до якої долучено Довідку №02-42/396 від 15.06.2012 року УДК у Личаківському районі м.Львова, якою підтверджено зарахування в державний бюджет України судового збору в сумі 12233,00 грн, сплаченого платіжним доручення від 30.12.2011 р за подання позивачем на розгляд до господарського суду Львівської області позовної заяви.

20.06.2012 року за вх..№13687/12 в канцелярії суду зареєстровано Пояснення по справі представника позивача , у якому представник підтверджує, що окрім договорів поставки, які є підставою заявлених вимог у позовній заяві, - інші договори поставки з відповідачем 1 не укладались; підтверджує, що позивачем подані в обґрунтування заявлених вимог усі наявні у нього документи.

В судове засідання 20.06.2012 року лише позивач забезпечив явку повноважного представника, який просить заявлені вимоги із врахуванням заяви від 24.05.2012 року задоволити.

У відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами із врахуванням заяви позивача від 24.05.2012 року ( вх..№11512/12 від 25.05.2012 р )..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності , суд встановив.

Позивач, Приватне підприємство «Ескудо», включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : ідентифікаційний код юридичної особи 32639438; місцезнаходження :79007, АДРЕСА_1, Україна; керівник юридичної особи - ОСОБА_7 , що станом на 21.11.2011 року підтверджується Довідкою Серія АЄ №475863 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданою державним реєстратором Виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_8 та станом на 18.05.2012 року підтверджується Спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та у зв»язку із розглядом справи №5015/1338/12 за електронним запитом від 18.05.2012 р за №13821675 .

Відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна», включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: ідентифікаційний код юридичної особи -32821445; місцезнаходження : 03126, м.Київ, Голосіївський район, Проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, дата державної реєстрації -17.01.2004 р , керівник юридичної особи ОСОБА_14 ; в переліку засновників (учасників) юридичної особи : ОСОБА_9, серед видів діяльності -будівництво будівель (код діяльності 45.21.1), що підтверджується станом на 18.05.2012 року Спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»та у зв»язку із розглядом справи №5015/1338/12 за електронним запитом від 18.05.2012 р за №13821721 .

Юридична адреса відповідача 1 : 03126, м.Київ, Проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, зазначена позивачем у позовній заяві. На зазначену адресу ( як і на поштову адресу, яка вказана у позовній заяві) суд скеровував відповідачу 1 ухвали по справі, що підтверджують наявні у справі документи. Кореспонденція суду, яка скеровувалась відповідачу 1 на поштову адресу, поверталась до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення, що за зазначеної адресою адресат не знаходиться. За юридичною адресою відповідач 1 отримував кореспонденцію ( ухвали суду), що підтверджують матеріали справи.

Згідно із ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов»язує сторону у справі, зокрема позивача, з»ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі ( якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (На зазначене, зокрема, вказує Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 14.08.20-07 р 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»).

Із врахуванням наведеного, наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про те, що відповідач 1 належним чином повідомлявся про судові засідання у справі; отримував ухвали суду за юридичною адресою, яка вказана у позовній заяві позивачем і відповідає місцезнаходженню відповідача, відомості про яке містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, однак правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України як стороні судового процесу, відповідач 1 не скористався, причини та їх поважність такої поведінки не повідомив та не довів належним чином.

Відповідач 2, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце проживання фізичної особи-підприємця : 79037, АДРЕСА_2, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : 11.03.2009 р №2 415 000 0000 037463, що станом на 17.05.2012 року підтверджується Випискою Серія ААВ №480827 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, виданою Державним реєстратором Виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_10

28 травня 2008 р між Приватним підприємством «Ескудо», в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту ( надалі -постачальник) , з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе -Україна»в особі ОСОБА_11 який діє на підставі Доручення №1120 від 01.12.07 р ( надалі -замовник) , з другої столрони , укладено договір поставки №15/28/05, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов»язувався в порядку та на умовах , визначених у цьому договорі, поставляти замовнику пісок, що надалі іменується товар.

В п.1.2 договору сторони погодили, що об»єм товароу -10000 м.куб, ціна встановлюється у розмірі 54 грн за 1 м.куб. з ПДВ.

Замовник зобов»язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі , приймати та оплачувати цей товар. Загальна сума контракту становить 540000 грн з ПДВ ( в тому числі ПДВ 90 000 грн).

Постачальник, відповідно до умов в п.2.1 договору, поставляє товар в асортименті і в кількості та за цінами , зазначеними в Замовленні на постачання в строк 30 днів з дня надходження (отримання) Замовлення.

Замовлення може бути направлено Замовником Постачальнику по факсу , з подальшою передачею оригіналів Замовлення Постачальнику ( п.2.2 договору).

Датою постачання є дата отримання Замовником товару за адресою Замовника, про що Сторонами підписується Акт прийому-передачі (п.2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 договору постачання товару здійснюється Замовнику за адресою: м.Львів, вул..Кульпарківська,222, будівельний майданчик «Торгівельно-розважального комплексу «Леополіс».

У разі неможливості поставити Замовнику товар, зазначений у Замовленні на постачання, у передбачений у п.3.1 Договору термін, Постачальник зобов»язаний повідомити про це Замовника не пізніше дня, що слідує за днем отримання Постачальником Замовлення на постачання. В такому разі рахунок-фактура Постачальником не виставляється і поставка товару не здійснюється, якщо Сторони не домовляться про інше. ( п.2.5 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, товар поставляється Постачальником Замовнику за ціною, визначеною у цьому договорі, шляхом виставлення та оплати рахунку-фактури.

Ціну договору складає вартість поставленого товару згідно з Замовленням на постачання та оплаченими рахунками-фактурами ( п.3.2 договору).

Умови платежу регулюються розділом 4 Договору. Так, відповідно до п.4.1 Сторони погодили , зо замовник здійснює 100% оплату вартості товару , вказаної в рахунку-фактурі 10.06.2008 року.

Після отримання Постачальником Замовлення на постачання він зобов»язаний поставити товар в асортименті відповідно до Замовлення протягом 3 днів. ( п.4.2 договору). Відповідно до п.4.3 -оплата проводиться в національній валюті України.

Відповідальність сторін регулює розділ 6 Договору. Так, відповідно до п.6.1 , у разі несвоєчасного постачання товару в термін , зазначений у п.3.1 цього Договору, Постачальник сплачує Замовнику за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості недопоставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла протягом терміну затримки постачання.

Відповідно до п.9.1 цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до п.10-1 Договору, будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються укладеними, якщо вони здійснені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками Сторін.

У випадках, не передбачених цим Договором , Сторони керуються чинним законодавством України ( п.10.2 договору).

Сторони погодили ( п.10.3) , що будь-яке повідомлення , що відправляється однією зі Сторін за даним Договором іншій Стороні, повинне бути відправлено поштою, по факсу, телетайпом, телеграфом або вручено особисто під розписку.

04 серпня 2008 року між Приватним підприємством «Ескудо», в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту ( надалі -постачальник) , з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе -Україна»в особі директора Юміта Кіліча, який діє на підставі Статуту укладено договір поставки №04/08/08. Слід зазначити, що в номері договору остання цифра договору «8»виправлена і у позовній заяві позивач вказує, що 04 серпня 2008 року між ним і відповідачем 1 укладено договір №04/08/05, хоча як вбачається із договору поруки у справі покликання іде на договір №04/08/08. Як пояснив позивач письмово, інших договорів поставки, окрім перелічених, він не укладав з відповідачем 1.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов»язувався в порядку та на умовах , визначених у цьому договорі, поставляти замовнику пісок, що надалі іменується товар.

В п.1.2 договору сторони погодили, що об»єм товароу -40000 м.куб., ціна встановлюється у розмірі 54 грн за 1 м.куб. з ПДВ.

Замовник зобов»язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі , приймати та оплачувати цей товар. Загальна сума контракту становить 2 160000 грн. з ПДВ ( в тому числі ПДВ 360 000 грн).

Постачальник, відповідно до умов в п.2.1 договору, поставляє товар в асортименті і в кількості та за цінами , зазначеними в Замовленні на постачання в строк _____ з дня надходження (отримання) Замовлення.

Замовлення може бути направлено Замовником Постачальнику по факсу , з подальшою передачею оригіналів Замовлення Постачальнику ( п.2.2 договору).

Датою постачання є дата отримання Замовником товару за адресою Замовника, про що Сторонами підписується Акт прийому-передачі (п.2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 договору постачання товару здійснюється Замовнику за адресою: м.Львів, вул..Кульпарківська,222, будівельний майданчик «Торгівельно-розважального комплексу «Леополіс».

У разі неможливості поставити Замовнику товар, зазначений у Замовленні на постачання, у передбачений у п.3.1 Договору термін, Постачальник зобов»язаний повідомити про це Замовника не пізніше дня, що слідує за днем отримання Постачальником Замовлення на постачання. В такому разі рахунок-фактура Постачальником не виставляється і поставка товару не здійснюється, якщо Сторони не домовляться про інше. ( п.2.5 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, товар поставляється Постачальником Замовнику за ціною, визначеною у цьому договорі, шляхом виставлення та оплати рахунку-фактури.

Ціну договору складає вартість поставленого товару згідно з Замовленням на постачання та оплаченими рахунками-фактурами ( п.3.2 договору).

Умови платежу регулюються розділом 4 Договору. Так, відповідно до п.4.1 Договору після отримання Постачальником Замовлення на постачання він зобов»язаний поставити товар в асортименті відповідно до Замовлення протягом 3 днів. Відповідно до п. 4.3 оплата проводиться в національній валюті.

Відповідальність сторін регулює розділ 6 Договору. Так, відповідно до п.6.1 , у равзі несвоєчасного постачання товару в термін , зазначений у п.3.1 цього Договору, Постачальник сплачує Замовнику за кожний день прострочення пеню, яка нараховується з вартості недопоставленого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла протягом терміну затримки постачання.

Відповідно до п.9.1 цей Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до п.10.1 Договору, будь-які зміни та доповнення до цього договору вважаються укладеними, якщо вони здійснені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками Сторін.

У випадках, не передбачених цим Договором , Сторони керуються чинним законодавством України ( п.10.2 договору).

Сторони погодили ( п.10.3) , що будь-яке повідомлення , що відправляється однією зі Сторін за даним Договором іншій Стороні, повинне бути відправлено поштою, по факсу, телетайпом, телеграфом або вручено особисто під розписку.

В судовому засіданні представником позивача надані для огляду оригінали договорів поставки №15/28/05 від 28.05.2008 року та №04/08/08 від 04 серпня 2008 року. Зміст договорів в оригіналах відповідає змісту договорів, виготовлених в копіях, які долучені до матеріалів справи. При ознайомленні з оригіналами виявлено, що в змісті договору поставки №15/28/05 від 28.05.2008 року відсутній пункт 8.4 цього Договору, посилання на який має місце в п.п.7.1.2 п.7.1 розділу 7 договору. Договір в оригіналі містить підписи постачальника та замовника, завірений печатками Приватного підприємства «Ескудо»та Товариства з обмеженою відповідальність «Єдітепе-Україна».

Договір поставки №04/08/08 від 04.08.2008 р в розділі 4 «Умови платежу»не містить змісту п.4.2, а лише зміст пунктів 4.1 та 4.3. ; не містить змісту п.8.4 Договору, посилання на який має місце в п.п.7.1.2 п.7.1 розділу 7 договору. Договір в оригіналі містить підписи постачальника та замовника, завірений печатками Приватного підприємства «Ескудо» та Товариства з обмеженою відповідальність «Єдітепе-Україна». Судом встановлено, що договори набрали чинності з моменту їх підписання сторонами і діяли до 31 грудня 2008 року. Пролонгація договорів , як вбачається з їх змісту, не передбачена. Доказів зворотнього суду не надано.

29 квітня 2009 року між Приватним підприємством «Ескудо»( надалі -Кредитор) в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та ОСОБА_1 ( надалі -Поручитель) , який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія ВО2 НОМЕР_2, ідентифікаційний код фізичної особи платника податків та інших обов»язкових платежів НОМЕР_1 , з другого боку ( надалі разом іменуються «Сторони»), а кожна окремо -«Сторона») укладено Договір поруки №1, у відповідності до якого ( п.1.1) Поручитель поручається перед Кредитором на виконання обов»язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»(надалі -«Боржник») щодо оплати поставленого товару за Договором , передбаченим ст.2 цього Договору ( надалі -«основний договір»). Відповідно до п.1.2, у разі порушення Боржником обов»язку за основним договором Боржник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Відповідно до п.2.1, під основним договором у цьому Договорі розуміють Договір поставки №15/28/05 від 28 травня 2008 року, укладений між Кредитором ( який в основному договорі іменується «Постачальник») та Боржником (який в основному договорі іменується «Замовник»). Обсяг відповідальності Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 2000,00 грн. Відповідно до п.6.1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, виззначених ст.559 Цивільного кодексу України. ( оригінал договору у матеріалах справи).

30 квітня 2009 року між Приватним підприємством «Ескудо»( надалі -Кредитор) в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та ОСОБА_1 ( надалі -Поручитель) , який діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія ВО2 НОМЕР_2, ідентифікаційни код фізичної особи платника податків та інших обов»язкових платежів НОМЕР_1 , з другого боку ( надалі разом іменуються «Сторони»), а кожна окремо -«Сторона») укладено Договір поруки №1, у відповідності до якого ( п.1.1) Поручитель поручається перед Кредитором на виконання обов»язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна»(надалі -«Боржник») щодо оплати поставленого товару за Договором , передбаченим ст.2 цього Договору ( надалі -«основний договір»). Відповідно до п.1.2, у разі порушення Боржником обов»язку за основним договором Боржник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Відповідно до п.2.1, під основним договором у цьому Договорі розуміють Договір поставки №04/08/08 від 04 серпня 2008 року, укладений між Кредитором (який в основному договорі іменується «Постачальник») та Боржником ( який в основному договорі іменується «Замовник»). Обсяг відповідальності Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 3000,00 грн. Відповідно до п.6.1 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, виззначених ст.559 Цивільного кодексу України. ( оригінал договору у матеріалах справи).

Позивач стверджує, що взяті на себе зобов»язання за договорами поставки виконав , поставивши відповідачу 1 товар (пісок) загальною вартістю 2181438,00 грн . В підтвердження факту поставки піску на виконання умов договорів поставки від 28.05.2008 р №15/28/05 та від 04.08.2008 р №04/08/08 позивач посилається на наступні документи :

1.накладну №23/08 від 29.05.2008 р ( вартість піску 216000,00 грн); накладну №19-06/08 від 19.06.2008 р ( вартість піску 270000,00 грн); накладну №4-07/08 від 04.07.2008 р ( вартість піску 540000,00 грн); накладну №30/08 від 21.08.2008 р (вартість піску 540000,00 грн) ; накладну №31/08 від 26.08.2008 р (вартість піску 22464,00 грн); накладну №35/08 від 09.09.2008 р (вартість піску 349974,00 грн); накладну №23/08 від 28.09.2008 р ( вартість піску 121500,00 грн); накладну №37/08 від 09.10.2008 р ( вартість піску 121 500,00 грн),- загальна вартість піску за переліченими накладними складає 2181438,00 грн.;

2. довіреність ТОВ «Єдітепе-Україна» ЯПВ №582542 від 1 липня 2008 р , видану ОСОБА_11 на отримання від ПП «Ескудо»10 000,00 м.куб. піску (довіреність дійсна до 10 липня 2008 р ); довіреність ТОВ «Єдітепе-Україна» НБЙ №242473 від 19 серпня 2008 року , видану директору ОСОБА_14 на отримання від ПП «Ескудо»10 000,00 м.куб. піску (довіреність дійсна до 31 серпня 2008 р ); довіреність ТОВ «Єдітепе-Україна» НБЙ №242484 від 1 вересня 2008 року , видану директору ОСОБА_14 на отримання від ПП «Ескудо»10 000,00 м.куб. піску (довіреність дійсна до 31 вересня 2008 року ); довіреність ТОВ «Єдітепе-Україна» ЯПВ №582521 від 06 червня 2008 року , видану заступнику директора ОСОБА_11 на отримання від ПП «Ескудо»10 000,00 м.куб. піску (довіреність дійсна до 26 червня 2008 року ); податкову накладну від 28 вересня 2008 року до господарської операції по поставці 28.09.08 р піску згідно угоди , на суму 121500,00 грн.

3.виписки з банківського рахунку позивача , згідно яких на рахунок останнього перераховано Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» кошти в сумі 1800000,00 грн . Це , зокрема : виписка за 25.06.2008 року на суму 250000,00 грн; виписка за 11.07.2008 р на 250000,00 грн.; виписка за 01.08.2008 року на суму 150000,00 грн; виписка за 27.08.2008 року на суму 300000,00 грн; виписка за 03.09.2008 р на суму 250000,00 грн ; виписка за 21.11.2008 р на суму 350000,00 грн; виписка за 28.11.2008 р на суму 250000,00 грн.

4. Акт звірки за 9 місяців 2008 року, копія якого у матеріалах справи.

Виходячи із вартості піску за переліченими вище накладними (2181438,00 грн), за мінусом суми коштів, яка поступила від відповідача 1 згідно перелічених банківських виписок (1800000,00 грн), сума основного боргу, яку згідно заяви від 24.05.2012 року на підставі доданого до заяви розрахунку позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1 , визначена позивачем в сумі 381438,00 грн ( 2181438,00 -1800000,00=381438,00 грн).

Позов мотивований тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар підтверджена матеріалами справи і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст.ст. 258,526,530,553,554,612,625,629 ЦК України, ст.ст.193,222,231,239 ГК України.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 , що надані в судових засіданнях, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення вимог позивача відсутні. При цьому суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять його умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторонами.

28.05.2008 р між ПП «Ескудо»та ТОВ «Єдітепе-Україна»був укладений договір поставки товару №15/28/05.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставляв відповідачу 1 на виконання умов договору поставки від 28.05.2008 р №15/28/05 товар (пісок), а замовник (відповідач) приймав товар та здійснював його оплату з чітким призначенням у платежах : «оплата за пісок згідно договору №15/28/05 від 28.05.2008 р в т.ч. з ПДВ 20%...»., що свідчить про той факт що виконання за цим договором відбувалось. За таких обставин, згідно ст.218 Цивільного кодексу України, вчинення стороною конклюдентної дії, направленої на визнання правочину, дає підставу для визнання правочину дійсним. Доказів зворотнього суду не надано.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтутється на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов»язковим.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані , на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування , згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На зазначене вказує Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції.

В судовому засіданні досліджено докази, на які покликається позивач в обґрунтування заявлених ним вимог із врахуванням поданої Заяви від 24.05.2012 року.

За своєю правовою природою договори від 28.05.2008 р №04/08/05 та від 04.0-8.2008 р №04/08/08 є договорами поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, згідно ст. 691 ЦК України.

Ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач стверджує , що ним на виконання зобов»язань по перелічених договорах було поставлено відповідачу 1 , по видаткових накладних від 29.05.2008 р №23/08, від 19.06.2008 р №19-06/08, від 04.07.2008 р №4-07/08, від 21.08.2008 р №30/08, від 26.08.2008 р №31/08, від 09.09.2008 р №35/08 , від 28.09.2008 р №23/08 товар (пісок ) загальною вартістю 2 181 438,00 грн.; шо відповідач 1 отримав товар через своїх уповноважених на отримання матеріальних цінностей осіб, згідно довіреностей: ЯПВ №582542 від 1 липня 2008 р , НБЙ №242473 від 19 серпня 2008 року , НБЙ №242484 від 1 вересня 2008 року , ЯПВ №582521 від 06 червня 2008 року . В підтвердження факту отримання відповідачем 1 від позивача товару по накладній від 28.09.2008 р №23/08 (до матеріалів справи позивач долучив фактично оригінал накладної №37/08-А від 28.09.2008 року, замість накладної №23/08 від 28.09.2008 р ), позивач долучив до матеріалів справи податкову накладну від 28 вересня 2008 року до господарської операції по поставці 28.09.08 р піску ,згідно угоди , на суму 121500,00 грн.

Оглянувши в судовому засіданні оригінали видаткових накладних , на які посилається позивач у «Розрахунку основного боргу» до Заяви від 24.05.2012 року та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про те, що не всі видаткові накладні слід визнати такими, що оформлені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні", первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) га їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитувальних носіях, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.2.4 Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов»язкові реквізити : назва підприємства, установи , від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за склавдання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки , виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

До документів, шо підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься , зокрема, видаткова накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

здавання-приймання товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця підтверджується довіреністю, оформленою у встановленому законом порядку. Товар вважається переданий і прийнятий покупцем за кількістю, згідно підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними на товар. Однак , при відсутності довіреностей покупця, факт отримання ним товару має бути підтверджений підписом уповноваженої особи покупця та печаткою юридичної особи покупця ( відповідача 1 в даному випадку) на видатковій накладній .

Не оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» наступні накладні :

1.накладна №30/08 від від 21.08.2008 року на суму 540 000,00 грн. Як вбачається, накладна містить посилання на довіреність НБЙ №242473 від 19 серпня 2008 року, згідно якої уповноваженою особою на отримання відповідачем 1 від позивача товару вказано ОСОБА_14. В матеріалах справи міститься довіреність ( в копії і оригіналі) НБЙ №242473, видана 19 серпня 2008 року директору Т овариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» ОСОБА_14 на отримання від Приватного підприємства «Ескудо» 10 тис.м.куб. піску. Довіреність містить зразок підпису особи, що одержала довіреність - директора ОСОБА_14, печатку ТОВ «Єдітепе-Україна». Однак, накладна №30/08 від 21.08.2008 року (в графі «отримав») містить підпис , який не відповідає зразку підпису особи, що одержала довіреність НБЙ №242473 від 19 серпня 2008 року - директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдітепе-Україна» ОСОБА_14 . Слід зазначити, що підпис директора ТОВ «Єдітепе-Україна»Юміт Кіліч є у Договорі поставки №04/08/08 від 04.08.2008 р , оскільки директор укладав з ПП «Ескудо»зазначений договір, і цей підпис різниться з підписом зазначеної посадової особи на накладній №30/08 від 21 серпня 2008 року. Накладна не містить печатки ТзОВ «Єдітепе-Україна».

2. накладна №31/08 від 26 серпня 2008 року на суму 22464,00 грн. Зазначена накладна не містить посилання на довіреність , видану ТОВ «Єдітепе-Україна»уповноваженій особі на отримання від ПП «Ескудо»матеріальних цінностей і така довіреність позивачем до матеріалів справи не додається. Довіреність НБЙ №242473, яка діяла в період з 19.08.2008 р до 31.08.2008 р, не може бути належним і допустимим доказом того, що пісок по накладній №31/08 від 26 серпня 2008 року отримав відповідач 1 через директора Кіліч Юміта, оскільки зразок підпису особи, що одержала довіреність не відповідає підпису на накладній №31/08 і підпису директора Юміт Кіліч у Договорі поставки №04/08/08. Накладна не містить печатки ТзОВ «Єдітепе-Україна».

У Поясненні від 20.06.2012 року, яке зареєстроване 20.06.2012 р у канцелярії суду за вх..№13687/12, позивач підтвердив , що ним подані в обґрунтування заявлених вимог усі наявні у нього документи. До матеріалів справи не долучались відповідачами документи , які б підтверджували факт поставки товару по цих накладних відповідачу 1 і отримання товару останнім по цих накладних..

Відтак, позивачем не підтверджено факт здійснення господарських операцій - поставки товару (піску) по накладних №30/08 від від 21.08.2008 року на суму 540 000,00 грн та №31/08 від 26 серпня 2008 року на суму 22464,00 грн. та отримання товару за цими накладними відповідачем 1- ТзОВ «Єдітепе Україна». Зазначені накладні не мають юридичної сили і доказовості , так як не містять усіх обов»язкових реквізитів . Підписи вчинені у цих накладних не містять розшифровки, тобто, чіткої інформації про прізвище, ініціали особи, яка ці підписи вчинила. Крім того, виписки з банківського рахунку позивача, які долучені до матеріалів справи , не містять посилання ні на зазначені накладні, ні на договір №04/08/08 від 04 серпня 2008 року, а лише на договір від 28.05.2008 р №15/28/05 і лише одна банківська випискап від 03.09.2008 року -на договір №15/25/5 від 25.05.2008 р. Однак, як письмово підтвердив представник позивача у поясненні від 20.06.2012 р (вх..№13687/12) такий договір між позивачем і відповідачем 1 не укладався , а кошти в сумі 250000,00 грн згідно банківської виписки від 03.09.2008 року позивачем зараховані за товар , поставлений на виконання умов договорів, які є підставою заявлених вимог.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл ( підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов»язаної з відпустом (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Підписи осіб, які отримали товар по накладних №23/08 від 29.05.2008 р , №19-06/08 від 19.06.2008 р , №4-07/08 від 04.07.2008 р , №37/08 від 09.10.2008 р , №37/08-А від 28.09.2008 р на суму 121500,00 завірені відтиском печатки ТзОВ «Єдітепе-Україна. Оригінали видаткових накладних оглянуті в засіданні ( оглянуті довіреності ЯПВ №582521 від 06.06.2008 р , ЯПВ №582542 від 01.07.2008 р), накладні визнані судом такими , що оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Такими, що оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»суд визнає також накладні №37/08-А від 28.09.2008 р та №35/08 від 09.09.2008 р.

Слід зазначити, що в «розрахунку основного боргу»до Заяви від 24.05.2012 р позивач вказав накладну №23/08 від 28.09.2008 р на суму 121500,00 грн, однак фактично в копії і в оригіналі до матеріалів справи подав накладну №37/08-А від 28.09.2008 р за якою вартість товару -121500,00 грн До накладної позивач подав податкову накладку від 28.09.2008 р , яка містить тіж відомостій що й накладна, у тому числі й умову поставки -договір. Податкова накладна є одночасной розрахунковим документом.

По накладній №35/08 від 09.09.2008 р , згідно довіреності НБЙ №242484 від 01.09.2008 р суд дійшов висновку , що мав місце факт поставки товару відповідачу 1 позивачем.

Враховуючи, що згідно ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, та зважаючи на ту обставину, що факт здійснення господарських операцій по вищезазначених накладних №30/08 від 21.08.2008 року на суму 540 000,00 грн та №31/08 від 26 серпня 2008 року на суму 22464,00 грн ( в загальному по обох накладних на суму 562 464,00 грн) не підтверджується належними та допустимими , доказами, а також за відсутності доказів фальсифікації інших, перелічених у «Розрахунку основного боргу» накладних на момент прийняття рішення, суд надавши оцінку наявними в матеріалах справи доказам -первинним документам, та визнавши накладні№23/08 від 29.05.2008 р , №19-06/08 від 19.06.2008 р , №4-07/08 від 04.07.2008 р , №37/08 від 09.10.2008 р , №37/08-А від 28.09.2008 р,№37/08-А від 28.09.2008 р та №35/08 від 09.09.2008 р належними та допустимими доказами, прийшов до висновку про доведеність факту здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем 1 на виконання договорів від 28.05.2008 р №15/28/05 та від 04.08.2006 р №04/08/08, на які посилається позивач та по накладних , які визнані судом належними та допустимими доказами, на суму 1618974,00 грн. ( 2181438,00 грн -562464,00 грн ).

Окрім того, проаналізувавши Акт звірки сформований станом на 03.10.08 р., на який покликається позивач у позовній заяві в підтвердження заборгованості , суд вбачає за необхідне відзначити , що акт звірки розрахунків не являється первинним документом, внаслідок чого не може бути належним і допустимим доказом в підтвердження спірної заборгованості ( а також факту поставки товару по спірних накладних), як це стверджує позивач. Акт звірки може оцінюватись судом в сукупності з іншими, поданими стороною належними та допустимими доказами, однак не має переваги над доказами, якими являються первинні документи. При відсутності первинних документів які б підтверджували господарські операції між сторонами Акт звірки не може слугувати належним та допустимим доказом в підтвердження таких обставин. Слід також відзначити, що в Акті , копія якого є у справі, має місце посилання на прихідні накладні, реквізити яких не сапівпадають із реквізитами накладних, які перелічені у Розрахунку основного боргу на суму 381438,00 грн. Окрім того, як стверджує позивач, ним товар поставлявся відповідачу 1, а не приймався від останнього. Слід зазначити, що Акт не містить відомостей про те, ким ( якими посадовими особами ) він складався.

Як вбачається з банківських виписок, які долучені до матеріалів справи і перелік яких наводить позивач у «Розрахунку основного боргу на суму 381438,00 грн, відповідач 1 перерахував позивачу 1800000,00 грн., у тому числі 250000,00 грн. перераховано 03.09.2008 р . З призначень платежів у банківських виписках, вбачається, що кошти перераховувались за пісок згідно договору від 28.05.2008 р №15/28/05. Суд враховує банківську виписку від 03.09.08 року, оскільки, як це підтвердив сам позивач у Поясненні від 20.06.2012 р (вх..№13687/12) у цьому документі помилково вказано договір №15/25/5 від 25.05.2008 р , такий договір між позивачем і відповідачем 1 не укладався, а кошти в сумі 250000,00 грн зараховані позивачем за поставки , згідно договорів, які є підставою заявлених вимог у даній справі.

Виходячи із наведеного, надавши оцінку наявними в матеріалах справи доказам -первинним документам, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем основного боргу в сумі 381438,00 грн. , яку за заявою від 24.05.2012 року позивач просить стягнути на його користь з відповідача 1. Відповідач 1 перерахував позивачу кошти в сумі 1800000,00 грн, тоді як по накладних №23/08 від 29.05.2008 р , №19-06/08 від 19.06.2008 р , №4-07/08 від 04.07.2008 р , №37/08 від 09.10.2008 р , №37/08-А від 28.09.2008 р,№37/08-А від 28.09.2008 р та №35/08 від 09.09.2008 р доведено факт здійснення господарських операцій між позивачем та відповідачем 1 на виконання договорів від 28.05.2008 р №15/28/05 та від 04.08.2006 р №04/08/08, на які посилається позивач, на суму 1618974,00 грн. ( 2181438,00 грн -562464,00 грн).

Згідно зі ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

За ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; частиною 2 цієї статті прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. За нормами ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Разом з тим, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 45061,93 грн. Однак. Як вбачається зі змісту договорів від 28.05.2008 р №15/28/05 та від 04.08.2008 р №04/08/08 такий вид відповідальності як неустойка у формі пені за несвоєчасне виконання відповідачем 1 зобов»язань по оплаті товару, договорами не передбачена.

Вимога про стягнення пені у розмірі 45061,93 грн. завявлена позивачем безпідставно, задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено наявність у відповідача 1 заборгованості за товар, а відтак прострочення відповідачем 1 виконання зобов»язань по оплаті, то відсутні правові підстави для нарахування 3% річних і інфляційних.

Окрім того, розрахунки 3% річних та інфляційних ( додаються до Заяви від 24.05.12 р ) є необґрунтованими, адже не містять посилання на періоди, за які проводилось нарахування.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 - 3% річних у розмірі 47965,25 грн та інфляційних втрат у розмірі 110617,00 грн. задоволенню не підлягають.

Підставою порушення провадження у справі є позовна заява , що надійшла до господарського суду, якщо її оформлено і подано до господарського суду за правилами ГПК.

Відповідно до ст.23 ГПК, позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

В даному випадку, у позовній заяві , яка поступила до суду 03.04.12 р , вимоги заявлені солідарно до двох відповідачів і місцезнаходженням відповідача 2 ( що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ) є м.Львів. Отже, в силу ч.3 ст.15 ГПК України ,позов подано з дотриманням вимог закону, по місцюзнаходження одного із відповідачів за вибором позивача. Слід зазначити і те, що на стадії порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду в першій інстанції суд не вправі з"ясовувати , чи насправді порушено права та охоронювані законом інтереси позивача зі спору відповідачами ( чи одним із відповідачів) ,давати оцінку обставинам справи, оскільки це можливо зробити лише з дотриманням основних засад судочинства (ст.129 Конституції України) у судовому процесі за результатами розгляду порушеної справи. Відповідно до ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до ст.43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст.199 ГК України виконання господарського зобов"язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать , види забезпечення виконання зобов"язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов"язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов"язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється в письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.(ст.547 ЦК).

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов"язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, договір поруки укладається між кредитором за основним зобов"язанням і поручителем. Боржник стороною договору поруки не виступає, він є стороною основного зобов"язання. Обсяг поруки може збігатись з обсягом боргу за основним зобов"язанням, він може бути меншим. Оскільки договір поруки має акцесорний характер, його дійсність залежить від дійсності основного зобов"язання, тому порукою може забезпечуватись лише дійсна вимога.

При цьому учасником договору є не боржник по основному зобов'язанню, а інша особа, тобто договірні відносини виникають між головним кредитором та поручителем.

Крім того, вказана норма передбачає можливість забезпечення порукою виконання основного зобов'язання частково або у повному обсязі, а також залучення у якості поручителя як однієї особи так і декілька осіб.

При цьому учасником договору є не боржник по основному зобов'язанню, а інша особа, тобто договірні відносини виникають між головним кредитором та поручителем.

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, сам по собі договір поруки не є підставою заміни боржника у зобов'язані. Відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником та є солідарною із відповідальністю боржника.

Між позивачем і ФОП ОСОБА_1 29.04.2009 р укладено договір поруки №1 та договір поруки №2 від 30.04.2009 року, про що вже зазначено вище у рішенні.

Станом на час прийняття рішення у справі, відповідач 2 провів розрахунок з позивачем, сплативши йому 5000,00 грн, що підтверджують наявні у справі оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів за №№15 та 16. ( оплата проведена 10 квітня 2012 року). Зазначене підтвердив представник позивача у судових засіданнях та у Заяві від 24.05.12 р, зазначивши, що ФОП ОСОБА_1 виконав свої зобов»язання перед ПП «Ескудо», виплативши 5000 грн, а відтак, враховуючи сплату відповідачем 2 5000 грн та у зв»язку з перерахунком основного боргу, відповідно до ст.22 ГПК України позивач просить зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов"язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно ст.543 ЦК України у разі солідарного обов"язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов"язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, вказаною нормою визначено право позивача вимагати виконання обов"язку ( частково або в повному обсязі) від визначеного позивачем боржника ( чи боржників разом).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову щляхом подання письмової заяви.

Під зменшеням розміру позовних вимог слід розуміти зміну ( у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв»язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. На зазначене вказує Пленум Вищого господарського суду України у п.3.10 Постанови від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».інстанції».

Фактично, у Заяві від 24.05.2012 року позивач зменших розмір позовних вимог , що були первинно заявлені ним у позовній заяві до відповідача 1. У зазначеній Заяві не міститься волевиявлення позивача за вимогою , викладеною у п.2.1 прохальної частини позовної заяви, враховуючи ту обставину, що як сам стверджує позивач у Заяві від 24.05.2012 року, відповідач сплатив в добровільному порядку ПП «Ескудо»5000,00 грн. Із заявами , окрім від 24.05.12 р, в порядку ст.22 ГПК України позивач до суду не звертався , від вимоги до від повідача 2 не відмовлявся і про припинення провадження у справі не просив суд.

Відтак, враховуючи наведене та те, що спір щодо стягнення 5000,00 грн. з відповідача 2 на користь позивача, станом на момент прийняття рішення у справі відсутній, вимога позивача про стягнення 2 5000,00 грн. з відповідача 2 задоволенню не підлягає.

За результатами розгляду справи, відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в розмірі 11701,64 грн . покладається на позивача.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум , що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати , повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об»єкти справляння судового збору та його розміри. У здійсненні господарського судочинства цей збір справляється за подання, зокрема, позовної заяви ( майнового і немайнового характеру).

Розміри ставок судового збору (станом на 2 січня календарного року) (стаття 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (МЗП). Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.55 ГПК України ціна позову визначається ц позовах про стягнення грошей -стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані -суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач . У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Згідно ст.7 Закону України «Прпо судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі : п.1. зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі , ніж встановлено законом.

У позовній заяві позивач визначив ціну позову в сумі 606 635,97 грн. Однак, ціна позову визначена позивачем неправильно і становить фактично 605333,61 грн (402 402,00 +47498,31+30758,95+119674,35 +5000,00).

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив 12 233,00 грн. судового збору, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням від 30.12.2011 року. Зарахування сплаченого судового збору в доход Державного бюджету України підтверджується довідкою від 15.06.2012 р №02-42/396 Управління Державного казначейства служби Укораїни у Личаківському районі міста Львова. Позивач повинен був сплатити , виходячи із ціни позову визначеної судом, 12106,67 грн. судового збору. Позивачем зайво сплачено 126,33 грн. судового збору.

Крім того, враховуючи зменшення розміру позовних вимог до відповідача 1 за Заявою від 24.05.2012 р, розмір судового збору який покладено на позивача за результатами розгляду справи (11701,64), розмір сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви до суду, 126,33 грн. зайво сплаченого судового збору при поданні позовної заяви до суду, відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір»підлягає поверненню позивачу у встановленому чинним законодавством порядку (ухвалою) в загальному 531,36 грн. судового збору.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.ст.1,2,4-2 -4-7,12,15,22,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

Вирішив :

1. В позові із врахуванням Заяви від 24.05.2012 р , яка поступила до суду 25.05.2012 р вх..№11512/12, відмовити повністю.

2. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору вирішити відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір».

В засіданні 20.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення , із врахуванням вихідних днів 23.06.2012 р та 24.06.12 року, виготовлений 26.06.2012 р .

Суддя Кітаєва С.Б.