Рішення

від 20.06.2012 по справі 5015/1704/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа № 5015/1704/12

За позовом: прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган -Львівська міська рада, в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів

про стягнення 526 552 грн. 95 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від прокуратури: Тарас С.Б., помічник прокурора (посвідчення № 188);

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність № 1104-вих-277 від 09.04.2012р.);

від відповідача: не з'явився

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган - Львівська міська рада, в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів про стягнення 526 552 грн. 95 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.04.2012 р. призначив розгляд справи на 14.05.2012 р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 28.05.2012 р., 11.06.2012 р., 20.06.2012 р.

В судовому засіданні прокурор, представник позивача позов підтримали, просили задоволити. З приводу заявленого позову пояснили, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про пайову участь, за яким відповідач зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова у розмірі 526 552 грн. 95 коп. до 01.01.2012 р. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати пайового внеску не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 526 552 грн. 95 коп. Таким чином, прокурор, представник позивача просили суд стягнути з відповідача 526 552 грн. 95 коп. та вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та майно відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зіславшись на Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".

Прокурору, представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 20.06.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд встановив наступне.

15 грудня 2009 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ "ЛьвівТоргРоздріб" (замовник) було укладено договір про пайову участь №267 Будівництво багатоповерхового житлового будинку на вул. Варшавській, 136.

За цим договором замовник зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором та Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва"

Згідно з п. 2.2. договору про пайову участь №267 від 15.12.2009 р. відповідач зобов'язувався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в розмірі 526 552 грн. 95 коп.

Адреса і вид об'єкта містобудування: будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Варшавській, 136 у м. Львові (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору про пайову участь №267 від 15.12.2009 р. відповідач зобов'язувався сплатити кошти до 31.12.2010 р.

22.03.2011 р. сторони уклали додаткову угоду до договору про пайову участь №267 від 15.12.2009 р., якою встановили термін сплати пайового внеску до 01.01.2012 р.

06.03.2012 р. за вих. №23-730 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, однак відповідач залишив його без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень прокурора, представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати пайового внеску не виконав, станом на дату судового засідання заборгованість відповідача перед позивачем становить 526 552 грн. 95 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 3 ст. 27 1 Закону України "Про планування та забудову територій" (чинному на момент укладення договору) встановлено, що пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 1 Закону України "Про планування та забудову територій" величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Аналогічні норми встановлені у ст. 40 чинного на момент розгляду справи Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, умовами договору було визначено строк сплати пайового внеску до 31.12.2010 р., проте, за заявою відповідача, сторони уклали додаткову угоду, якою було відстрочено сплату пайового внеску до 01.01.2012 р. Таким чином, відповідач скористався правом на відстрочення сплати пайового внеску.

Слід також зазначити, що дія вищевказаної норми поширюється на суб'єктів (забудовників), які здійснюють будівництво, в той час як будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Варшавській, 136 у м. Львові завершено відповідачем ще у 2010 році (сертифікат відповідності №ЛВ000128).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 526 552 грн. 95 коп. боргу.

Суд відмовляє в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Прокурором не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що грошові кошти чи майно, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів, вул. Миколайчука, 8/31 (ідентифікаційний код 31978969) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, площа Ринок, буд. 1 (ідентифікаційний код 34814859) 526 552 грн. 95 коп. боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів, вул. Миколайчука, 8/31 (ідентифікаційний код 31978969) в користь державного бюджету 10 531 коп. 05 коп. судового збору.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.