Постанова

від 09.10.2012 по справі 5015/1704/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.12 Справа № 5015/1704/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від прокурора -Тарас С. Б. (посвідчення № 188)

від позивача - Гнатковська М. І. - представник

від відповідача (апелянта) -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів б/н від 16.07.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. (суддя Мазовіта А. Б.)

у справі № 5015/1704/12

за позовом прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган -Львівська міська рада, в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів

про стягнення 526 552, 95 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1704/12 задоволено позов прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган -Львівська міська рада, в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, з ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради стягнуто 526 552, 95 грн. боргу, а також в користь державного бюджету 10 531, 05 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що за заявою відповідача сторони уклали додаткову угоду, якою було відстрочено сплату пайового внеску до 01.01.2012 р., тобто відповідач скористався правом на відстрочення сплати пайового внеску. Враховуючи, що будинок введений в експлуатацію, то суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пайового внеску.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на те, що з метою належного виконання своїх зобов'язань за договором, відповідно до положень Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», відповідач листом № 2-1211 від 28.12.2011 р. звертався до Департаменту економічної політики Львівської міської ради про продовження терміну дії договору та відтермінування сплати пайового внеску до 31.12.2012 р. Однак, таке звернення відповідача залишене без розгляду та реагування.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін, мотивуючи тим, що оскільки відповідач не сплатив у визначені договором строки суми пайового внеску, що має велике значення для місцевого бюджету, то суд вірно встановив, що він порушив умови договору, а відтак, така сума правомірно стягнута судом першої інстанції на користь позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що об'єкт будівництва введений в експлуатацію, що підтверджується сертифікатом ІДАБК у Львівській області від 23.02.2010 р., виданого на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 02.02.2010 р. При цьому, відповідач вважає, що повторне звернення з проханням відстрочити сплату пайового внеску є спробою ухилитись від його сплати.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.12.2009 р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ТОВ «ЛьвівТоргРоздріб»(замовник) укладено договір про пайову участь № 267 Будівництво багатоповерхового житлового будинку на вул. Варшавській, 136, м. Львів, відповідно до п. 1.1 якого замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором та Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».

Згідно п. 2.2 договору, замовник зобов'язується сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в розмірі 526 552, 95 грн. з врахуванням раніше сплачених коштів за договором на будівництво № 112 від 28.04.2005 р. до 31.12.2010 р.

22.03.2011 р. на підставі звернення відповідача від 21.03.2011 р. сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою встановлено термін сплати пайового внеску до 01.01.2012 р.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.03.2012 р. позивач надіслав відповідачу лист-вимогу № 23-730 про перерахування коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, однак відповідач залишив його без розгляду та задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 Закону України «Про планування та забудову територій», пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Згідно ч. 5 ст. 271 цього ж Закону, величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд тата транспортних комунікацій.

Аналогічні норми передбачені ст. 40 чинного на момент розгляду справи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу стало підставою для стягнення суми боргу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники) , мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів. Підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.

Наявність заборгованості за внесками і платежами не може бути підставою для скасування (відкликання) або відмови у видачі органами виконавчої влади суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), погоджувальних, дозвільних та інших документів щодо об'єктів житлового будівництва.

Враховуючи дані положення Закону, міська рада зазначає, що права власників квартир у будинку захищені на законодавчому рівні, а відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Львова на даний час оформлено право власності та видано свідоцтва на 108 квартир у будинку № 136 по вул. Варшавській у м. Львові.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору було визначено строк сплати пайового внеску до 31.12.2010 р., проте, за заявою відповідача сторони уклали додаткову угоду, якою було відстрочено сплату пайового внеску до 01.01.2012 р., тобто відповідач скористався правом на відстрочення сплати пайового внеску.

Слід також зазначити, що дія вищевказаної норми поширюється на суб'єктів (забудовників), які здійснюють будівництво, в той час як будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Варшавській, 136 у м. Львові завершено відповідачем ще у 2010 році, про що свідчить сертифікат відповідності № ЛВ000128 від 23.02.2010 р., виданий Інспекцією ДАБК у Львівській області на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 02.02.2010 р. (а. с. 54).

Суд першої інстанції також підставно відмовив у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Прокурором не наведено обставин, які обґрунтовували б припущення, що грошові кошти чи майно, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2012 р. у справі № 5015/1704/12 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 12.10.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.