Рішення

від 29.05.2012 по справі 9/9/5022-193/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р.Справа № 9/9/5022-193/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", вул. Новокостянтинівська, 4-А, м.Київ, 04655

до відповідача Приватного підприємства "Компанія ВВГ", вул. Стаднікової, 4-А ,м. Тернопіль, 46008

про стягнення заборгованості в сумі 13 200 грн. 60 коп., з яких: 7 435 грн. 19 коп. - основний борг, 3 119 грн. 09 коп. - пеня; 743 грн. 52 коп. - штраф, 542 грн. 16 коп. - 3% річних, 1 360 грн. 64 коп. - інфляційні.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_2 -паспорт НОМЕР_1 від 17.05.2005р.

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 29.05.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", вул. Новокостянтинівська, 4-А, м.Київ звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "Компанія ВВГ", вул. Стаднікової, 4-А, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 13 200 грн. 60 коп., з яких: 7 435 грн. 19 коп. - основний борг, 3 119 грн. 09 коп. - пеня; 743 грн. 52 коп. - штраф, 542 грн. 16 коп. - 3% річних, 1 360 грн. 64 коп. - інфляційні.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору поставки з відстроченням платежу №2306/09Ф від 23.06.2009р.; накладних №РУ-0002470 від 25.06.2009р.; №РУ-0002530 від 01.07.2009р.; №ТР-0000002 від 21.01.2010р.; претензії №2906/11 від 29.06.2011р.; та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 03.04.2012 р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 08.05.2012р., на 22.05.2012р. та на 29.05.2012р. у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом документів та неявкою в судове засідання представників сторін.

В судовому засіданні 03.04.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Строк вирішення спору у справі №9/9/5022-193/2011 встановлено до 15.05.2012р. За клопотанням відповідача від 08.05.2012р., у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи, суд, у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалою від 08.05.2012р. строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64, 77 ГПК України. Разом з тим, в попередніх засіданнях позовні вимоги підтримав та надав пояснення (вх. №10858 (н) від 03.04.12р.), в якому зазначив, що згідно видаткової накладної №РУ-0002470 від 25.06.2009р. відповідач отримав товари на суму 39 065 грн.14 коп., при цьому ним здійснено оплату товару на суму 33 399 грн. 42 коп., тобто сума боргу за вказаною накладною становить 5 665 грн. 72 коп., що підтверджується відповідною довідкою та виписками з обслуговуючого банку а також підписаного сторонами акту звірки розрахунків.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних та річних не заперечує, однак не погоджується щодо стягнення сум неустойки (штрафу та пені), посилаючись на безпідставність їх нарахування згідно статті 232 ГК України більше як на шість місяців, та в порушення приписів ст. 258 ЦК України з пропуском строку позовної давності. У зв'язку з чим позивач подав суду заяву від 24.05.2012р. вх. № 12340(н) від 25.05.2012р. про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені та штрафу у порядку статті 267 ЦК України.

Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши заперечення представника відповідача господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 23.06.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" (далі - Постачальник, позивач у справі) та приватним підприємством «Компанія ВВГ»(далі -Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки з відстроченням платежу № 2306/09Ф (далі по тексту -Договір) , за умовами якого ТзОВ "Ромстал Україна" зобов'язувалося передати (поставити) товар, а приватне підприємство «Компанія ВВГ»зобов'язувалося прийняти товар та сплатити за нього кошти.

Пунктом 8.1. сторонами погоджено, що Договір поставки з відстроченням платежу №2306/09Ф від 23.06.2009р. вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців. Якщо не пізніше ніж за 1 календарний місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не попередить іншу сторону про припинення цього договору у письмовій формі, цей Договір вважається продовженим на наступні 12 календарних місяців на таких самих умовах.

За умовами п.п. 3.3.1. Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві належним чином оформлену видаткову накладну , що підтверджує поставку товару .

Відповідно до п.п.3.4.1. Договору, Постачальник здійснює поставку Товару на умовах ЕХW відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс-2000». Покупець своїми силами та за власний рахунок, протягом дня підписання видаткової накладної завантажує та вивозить товар зі складу Постачальника. Ризик випадкової загибелі або псування Товару переходить до Покупця з моменту передачі йому Товару, що підтверджується підписанням сторонами документів, визначених пунктом 3.3.1. цього Договору.

Загальна заборгованість за відвантажений та неоплачений товар за цим Договором не повинна перевищувати 50 000,00 грн. (з ПДВ). (п.5.2. договору).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що рахунок на товар за даним договором виставляється в гривнях виходячи з вартості товару в євро за курсом, визначеним Постачальником, що може відрізнятись від офіційного курсу НБУ, на день виставлення рахунку.

У разі постачання товару на умовах відстрочення (розстрочення) платежу, то таке постачання товару здійснюється на умовах товарного кредиту. За товар, поставлений на умовах відстрочки платежу, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. (п.п.5.3.1. Договору)

З аналізу змісту п.п. 6.1. Договору сторони встановили форма оплати з відстроченням платежу. При цьому строк відстрочення платежу з оплати товару складає 30 (тридцять) календарних днів з дати відвантаження товару (підписання видаткової накладної).

Розглянувши та оцінивши умови Договору суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару в асортименті.

У відповідності до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу згідно ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання укладеного Договору в період з 25.06.09р. по 21.01.10р. ТОВ "Ромстал України" поставило та передало у власність ПП "Компанія ВВГ" товар (в асортименті), за цінами зазначеними (узгодженими) сторонами, що підтверджується долученими до позовної заяви видатковими накладними № РУ-0002470 від 25.06.2009 р., № РУ-0002530 від 01.07.2009 р., № ТР-0000002 від 21.01.2010 р. про отримання товару за зазначеними накладними на загальну суму 40 834,61 грн. При цьому вказані накладні завірені підписами та печатками сторін без зауважень та заперечень.

Разом з тим, як зазначив позивач в наданому суду поясненні (№10858(н) від 03.04.2012р.), згідно з видатковою накладною № РУ-0002470 від 25.06.2009 р. відповідач отримав товари на суму 39065,14 грн., однак, з врахуванням того, що відповідачем частково проводилось погашення суми боргу в сумі 32000,00 грн., повернення товару на суму 1301,93 грн., та здійснено переплату товару за видатковою накладною на суму 97,49 грн., загальна заборгованість за зазначеною накладною складає 5665,72 грн., що підтверджується поданими суду відповідною довідкою та виписками з обслуговуючого банку позивача, а також підписаного сторонами акту звірки розрахунків.

При цьому представник відповідача у судових засіданнях не заперечує щодо поставки позивачем відповідачу товару за Договором, зокрема, і згідно представлених накладних.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки товару, за представленими накладними: № РУ-0002470 від 25.06.2009 р. на суму 39 065,14 грн., № РУ-0002530 від 01.07.2009 р. на суму 370,05 грн., № ТР-0000002 від 21.01.2010 р. на суму 1399,42 грн.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 691, 692, 693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.п. 6.1. Договору сторони встановили строк відстрочення платежу з оплати товару у 30 (тридцять) календарних днів з дати відвантаження товару (підписання видаткової накладної).

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач свої зобов'язання по договору №2306/09Ф від 23.06.2009р. виконав не належним чином, зокрема, не сплатив повністю вартість поставленого товару і, станом на час звернення позивача до суду, неоплаченою відповідачем є сума 7435,19 грн. основного боргу, що також підтверджується наданим суду Актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.05.2012р., в якому зазначено поставки товару із зазначенням номеру, дати видаткової накладної, а також інформація щодо здійснених відповідачем оплат за товар, у тому числі за період дії Договору. Зазначений Акт підписаний без заперечень та зауважень, як з боку позивача так і з боку відповідача. Крім того, сума боргу визнана і представником відповідача у судових засіданнях.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши подані позивачем докази та матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основного боргу 7435 грн. 19 коп. є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і підлягають до задоволення.

Щодо нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних збитків то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних та індексу інфляції законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а саме нарахування втрат від інфляції проводиться відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних суд вважає, що 542 грн. 16 коп. - 3% річних підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

Щодо розміру інфляційних збитків то судом встановлено, що позивачем помилково обраховано в первинному позові розмір інфляційних, які заявлені до стягнення у розмірі 1360,64грн. Проте, в подальшому позивачем було подано суду уточнений розрахунок у якому виправлено допущену помилку та інфляційні обраховано у сумі 1247,29грн. Однак, належним чином оформленої заяви про зменшення позову в цій частині як це передбачено ГПК України суду позивачем не подано. А тому предметом позову є серед іншого і стягнення 1360,64 грн. інфляційних збитків. В зв'язку з чим, здійснивши власний обрахунок, суд вважає, що до стягнення підлягає 1247,29 грн. як правомірно нарахованих. В свою чергу у позовних вимогах про стягнення 113,35 грн. інфляційних збитків суд відмовляє у позові як помилково обрахованих.

Щодо стягнення штрафних санкцій, то судом встановлено наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.п. 9.1., п.п.9.2., п.п.9.3. Договору, за порушення терміну оплати за Договором Покупець сплачує: у випадку порушення Покупцем строків платежів, визначених цим Договором, Покупець сплатити Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України простроченого платежу за кожний день прострочення. Крім пені, Покупець сплачує Постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10% від суми простроченого платежу. У випадку порушення Покупцем строків прийняття Товару, визначених цим Договором, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неприйнятого у продавця Товару за кожен день прострочення зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з цим згідно п.п. 9.3. Договору сторони погодили, що нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження певним строком , протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання.

Враховуючи зазначене, суд критично оцінює заперечення відповідача в частині того, що позивачем нараховано пеню у строк більший ніж шість місяців, що суперечить ст. 232 ГК України, так як сторони передбачили іншу умову за Договором, а саме щодо нарахування неустойки без обмеження строку. При цьому частина 6 ст. 232 ГК України дозволяє змінювати угодою сторін умову щодо строку нарахування неустойки.

Щодо позовної давності до стягнення пені та штрафу, яку відповідач просить застосувати суд у поданій заяві від 24.05.2012р. вх. № 12340(н) від 25.05.2012р., то суд має за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до укладеного Договору сторони встановили строк відстрочення платежу з оплати товару у 30 (тридцять) календарних днів з дати відвантаження товару (підписання видаткової накладної).

При цьому як вбачається із поданого позивачем розрахунку суми боргу (з урахуванням уточненого розрахунку) позивачем здійснено нарахування пені з врахуванням зазначеного строку оплати товару (30 днів) визначеного Договором та з врахуванням часткового погашення боргу.

Так, по накладній № РУ-0002470 від 25.06.2009 р. на суму 5665,72 грн. з період з 26.07.2009р. по 07.02.2012р., по накладній № РУ-0002530 від 01.07.2009 р. на суму 370,05 грн. за період з 01.08.2009р. по 07.02.2012р., по накладній № ТР-0000002 від 21.01.2010 р. на суму 1399,42 грн. за період з 21.02.2010р. по 07.02.2012р.

Разом з цим, позивач звернувся із позовом у суд тільки 12.03.2012р. (згідно відмітки пошти на конверті).

Отже, до стягнення підлягає пеня нарахована позивачем за умовами Договору (п.9.3. Договору) без обмеження строку за період з 12.03.2011р. по 07.02.2012р. (з врахуванням періоду обрахунку позивача по 07.02.2012р.) у розмірі 1051,81 грн.

В свою чергу, у пені обрахованій за період з 25.07.2009р. по 11.03.2011р. у розмірі 2068,01 суд відмовляє у задоволенні позивачу за пропуском ним строку позовної давності, так як умовами Договору сторони погодили про встановлення без обмежень лише строку нарахування та сплати пені в порядку статті 232 ГК України, проте, не збільшували строку позовної давності як це передбачено ст. 259 ЦК України. При цьому вказаною статтею закріплено правило про те, що Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Щодо заявленого до стягнення штрафу у розмірі 743 грн. 52 коп. то суд задовольняє позов в цій частині, так як згідно умов Договору (п.п. 9.1., п.п.9.2., п.п.9.3. Договору) нарахування штрафу сплачується одноразово у відсотковому розмірі від суми простроченого платежу та не обмежено у часі. При цьому сума боргу у розмірі 7 435,19 грн. від якого обраховано позивачем 10% штрафу існувала і станом на 12.03.2011р. і станом на час звернення з позовом до суду 12.03.2012р. У зв'язку з чим, суд не вважає, що у даному випадку пропущено строк позовної давності так як штраф обраховано позивачем на відміну від пені не за кожний день прострочення, а одноразово у розмірі 10% від суми простроченого платежу станом на час звернення з позовом у суд.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Компанія ВВГ" 7435 грн. 19 коп. -основного боргу, 1051 грн. 81 коп. -пені, 542 грн. 16 коп. -3% річних, 743 грн. 52 коп. штрафу, 1247 грн. 29 коп. інфляційних. В свою чергу суд відмовляє позивачу у стягненні 2067 грн. 28 коп . -пені за пропуском позовної давності та 113 грн. 35 коп. інфляційних збитків як помилково обрахованому позивачем у більшому розмірі.

Згідно ч.1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача та позивача пропорційно до задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача в користь позивача підлягає до стягнення 1343 грн. 62 коп. -судового збору. В свою чергу 265 грн. 88 коп. сплаченого судового збору покладаються на позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія ВВГ", вул. Стаднікової, 4-А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 36212255 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромстал Україна", вул. Новокостянтинівська, 4-А, м.Київ, код ЄДРПОУ 32346937, р/р 26002003045900 в ПАТ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539 - 7 435 (сім тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 19 коп. -основного боргу, 1 051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 81 коп. -пені, 542 (п'ятсот сорок дві) грн. 16 коп. -3% річних, 743 (сімсот сорок три) грн. 52 коп. штрафу, 1247 (одну тисячу двісті сорок сім) грн. 29 коп. інфляційних, 1 343 (одну тисячу триста сорок три) грн.

62 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 2067 грн. 28 коп. -пені та 113 грн. 35 коп. інфляційних збитків в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 05.06.2012р.

Суддя В.Л. Гевко