Постанова

від 07.06.2012 по справі 57/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 № 57/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-Хауз»

на рішення господарського суду міста Києва

від 02.03.2012 року

у справі № 57/17 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс ЛТД», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-Хауз», м. Київ,

про стягнення 64200,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - предст. (дов. №2 від 27.05.2012 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 - предст. (дов. б/н від 02.03.2012 р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фортекс ЛТД" (надалі - ТОВ „Фортекс ЛТД") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Корн-Хаус" (надалі - ТОВ „Корн-Хаус") про стягнення 64200,00 грн.

У судовому засіданні представником позивача була надана суду заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 64200,00 грн. заборгованості та 1002,58 грн. 3% річних (а.с.34-35).

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2011 року у справі №57/17, з урахуванням ухвали від 19.03.2012р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 64200,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.91-95).

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року в частині стягнення заборгованості у розмірі 64 200,00 грн. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 21.05.2011 року.

В судовому засіданні 21.05.2012 р. у відповідності до ст.77 ГПК України відкладено розгляд справи до 07.06.2012р.

В судовому засіданні 07.06.2012р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати в частині стягнення заборгованості у розмірі 64200,00грн.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстави для його скасування відсутні, рішення суду находить законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

07.06.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю „Фортекс ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю „Корн-Хаус" був укладений усний договір, за яким відповідачу були поставлені установки (пересувні) 1200/850/2420 та котли для приготування кукурудзи на загальну суму 105000,00 грн. (а.с.13-15).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання усної угоди відповідачу були поставлені установки (пересувні) 1200/850/2420 та котли для приготування кукурудзи на загальну суму 105000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №Ф-0001105 від 18.05.2011р. на суму 15000,00 грн. та №Ф-0001140 від 20.05.2011р. на суму 75000,00 грн., №Ф-0001178 від 25.05.2011р. на суму 15000,00 грн., довіреностями на отримання матеріальних цінностей за № 71 від 18.05.2011р., №73 від 20.05.2011р., №74 від 25.05.2011р. (а.с.13-19).

Позивачем виставлено рахунки-фактури №ФП-143 від 30.03.2011р. на суму 15000,00 грн., №ФП-197 від 06.05.2011р. на суму 75000,00 грн., №ФП-198 від 06.05.2011р. на суму 15000,00 грн. (а.с.20-22).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника як на підставу неможливості виконання зобов'язання відсутність погоджених термінів оплати товару, оскільки виставлені позивачем рахунки-фактури є належними доказами пред'явлення вимоги в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України.

Отже, на момент звернення позивача до суду з позовом у відповідача існував обов'язок оплати отриманий товар.

На виконання угоди відповідачем на адресу позивача надіслано гарантійний лист №7-08/07 від 08.07.2011р., яким ТОВ "Корн-Хауз" гарантувало здійснення оплати за поставлений товар до 30.07.2011р. (а.с.23).

Відповідач даний товар прийняв без зауважень, однак ТОВ „Фортекс ЛТД" за отриманий товар провів оплату частково на суму 40800,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 17.05.2011р. на суму 10000,00 грн., від 23.05.2011р. на суму 30000,00 грн., від 20.09.2011р. на суму 800,00 грн. (а.с.80-83).

Під час розгляду справи відповідач не заперечував факт отримання від відповідача товару на суму 105000,00 грн. та часткової її оплати на суму 40800,00 грн.

Посилання відповідача на виникнення заборгованості за поставлений товар з вини позивача, який зволікав з укладанням договору у письмовій формі, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки скаржником не надано жодних доказів зазначених обставин.

30.11.2011 року між сторонами був укладений акт звірки розрахунків, згідно якого відповідач станом на 30.11.2011р. визнає заборгованість за отриманий товар в сумі 64200,00грн. (а.с.24).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що даний акт звірки підписаний неналежним представником відповідача, оскільки даний акт засвідчений не лише підписом представника, але й печаткою відповідача, достовірність якої відповідачем не спростовується.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням зазначеного, отримання товару відповідачем на виконання договору без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку поставки товару, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження ТОВ "Корн-Хауз" не надано доказів на підтвердження оплати зазначеного товару в повному обсязі, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 64200,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача також 1002,58 грн. 3% річних (а.с.34-35).

Згідно ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимога позивача про стягнення 1002,58 грн. 3% річних не підлягає задоволенню, оскільки є додатковою вимогою і в порушення ст.22 ГПК України заявлена після початку розгляду справи місцевим господарським судом.

В цій частині рішення суду першої інстанції не було оскаржено сторонами.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ТОВ „Фортекс ЛТД" до ТОВ „Корн-Хаус" про стягнення боргу в сумі 64200,00 грн. та залишення без задоволення інших вимог позивача.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом п.1 ч.1 ст.77 ГПК України за наявності обґрунтованого клопотання про відкладення судового розгляду справи в судовому засіданні 17.02.2012р. у зв'язку з неявкою відповідача, який перебував на лікарняному, на переконання колегії суддів є безпідставним, зважаючи на можливість здійснення представництва юридичної особи в господарському суді особами, повноваження яких підтверджені довіреністю від імені підприємства чи організації, та коло яких не обмежено, відповідно до ст.28 ГПК України.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 17.02.2012р. представник відповідача Жук О.В. (заступник генерального директора) брав участь у розгляді справи №57/17. Останній, заперечуючи проти позову, представив суду витребувані документи та надав пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-Хауз» - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-Хауз» на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі №57/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2012 року у справі №57/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №57/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Гаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.