Постанова

від 25.06.2012 по справі 57/366

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 № 57/366

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Дикунської С.Я.

Алданової С.О.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача 1 - ОСОБА_3

від відповідача 2 - не з'явився

від відповідача 3 - ОСОБА_4

від відповідача 4 - ОСОБА_5

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_6 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року (головуючий суддя Гулевець О.В., судді Дідиченко М.А., Пригунова А.Б.)

за позовом ОСОБА_6

до ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

4.Товариства з обмеженою відповідальністю «Лучисте-1»

про визнання договорів нікчемними

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в якій просить визнати нікчемними Договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучисте-1" від 04 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 та Договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучисте-1" від 04 травня 2009 року, укладеного між ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2011р. порушено провадження у справі № 57/366 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лучисте-1".

В той же час, з тексту рішення вбачається, що процесуальний статус Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучисте-1" визначено в якості відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що це є опискою, яка може бути виправлена судом, який ухвалив рішення, в порядку ст. 89 ГПК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду від 10.04.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 22.05.2012 року.

Через канцелярію суду, 21.05.2012 року, від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 22.05.2012 року з'явились представники позивача та відповідача 1. Представники відповідачів 2, 3 та 4 у призначене судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 року розгляд справи відкладено на 12.06.2012 року.

В судове засідання 12.06.2012 року з'явились представники позивача та відповідача 4. Представники відповідачів 1, 2, 3 у призначене судове засідання не з'явились.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року розгляд справи відкладено на 25.06.2012 року.

Через канцелярію суду, 21.06.2012 року, від представника відповідача 2 надійшло заперечення на апеляційну скаргу.

В судове засідання 25.06.2012 року з'явились представники позивача, відповідачів 1, 3 та 4. Представник відповідача 2 у призначене судове засідання не з'явився.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року.

Представники відповідачів 1, 3 та 4 в судовому засіданні заперечували проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. При цьому, відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215,216 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 147 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Вищенаведена норма кореспондується із частиною 1 статті 53 Закону України "Про господарські товариства".

Так, 04 травня 2009 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) ТОВ "Лучисте -1", за яким ОСОБА_12 продала ОСОБА_10 належну їй частку у Статутному капіталі ТОВ "Лучисте -1" у розмірі 24,90 %.

Того ж дня, між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) ТОВ "Лучисте -1", відповідно до умов якого ОСОБА_11 продала ОСОБА_10 належну їй частку у Статутному капіталі ТОВ "Лучисте -1" у розмірі 25,1 %.

З апеляційної скарги вбачається, що апелянт вважає підставою для визнання нікчемними вищезазначених договорів купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лучисте-1" не додержання вимоги щодо нотаріального посвідчення останніх.

Вищезазначені доводи апелянта колегією суддів визнано безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 655 та ст. 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлв-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються агальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно з ч.1 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Чинне законодавство, зокрема ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", не містять припису про обов'язкове нотаріальне посвідчення правочину щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Статтею 657 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) визначено форми окремих видів договорів купівлі-продажу, відповідно до якої договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Необхідність вчинення правочину в нотаріальній формі, як правило, передбачена для майна, що має значну цінність. Наведене також підтверджується пунктом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який містить вичерпний перелік правочинів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, до яких належать: договори про відчуження житлового будинку, іншої нерухомості; договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів; договори про відчуження земельних ділянок; договори купівлі-продажу майна державних підприємств тощо.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що спірні договори купівлі-продажу (відступлення) частки у Статутному капіталі ТОВ "Лучисте -1" не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а відтак є дійсними та відповідають чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 року у справі № 57/366 - без змін.

Матеріали справи № 57/366 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Дикунська С.Я.

Алданова С.О.