Постанова

від 20.06.2012 по справі 5004/2525/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 5004/2525/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Любешівський міжгосподарський комбікормовий завод на рішення господарського суду Волинської області від 20.02.12 р.

у справі № 5004/2525/11 (суддя Черняк Любов Олександрівна )

позивач Любешівський міжгосподарський комбікормовий завод

відповідач Любешівська селищна рада Любешівського району Волинської області

про визнання права власності на нерухоме майно

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2,представника, довіреність в с справі

відповідача - ОСОБА_3, представника, довіренувсть в справі

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2012 року у зв"язку з неможливістю судді Огородніка К.М. прийняти участь в судовому засіданні через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій визначено колегію у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 лютого 2012 року у справі № 5004/2525/11 в позові Любешівського міжгосподарського комбікормового заводу до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання права власноті на нерухоме майно,а саме комбікормовий цех загальною площею 446 кв. м., зерносховище площею 609.9 кв. м., битове приміщення площею 81.0 кв. м., крупорушку площею 60.8 кв. м., прохідну площею 7.7 кв. м. - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову з огляду на норми ч.5 ст.22 ГК України, ст.1 ГПК України, ст.15, ст.392, ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України , місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не подано жодних доказів , які б свідчили про оспорення його права власності на зазначені об"єкти нерухомості та ним не обґрунтовано позовні вимоги , які були заявлені до Любешівської селищної ради.

Не погодившись з постановленим рішенням , позивач звернувся з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Волинської області у справі № 504/2525/11 від 20 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

На думку апелянта ,оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 20 лютого 2012 року є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи. Вважає, що, враховуючи факт оформлення права власності на вказані об»єкти виконкомом Любешівської селищної ради, дії КП "ВО БТІ" щодо відмови в реєстрації права власності шляхом видачі свідоцтва про право власності на об"єкти нерухомості , а саме : комбікормовий цех, зерносховище, битове приміщення, крупорушку та прохідну є обставиною , яка вказує на оспорювання права власності Любешівського міжгосподарського комбікормового заводу на вказані об"єкти нерухомого майна.

Скаржник у апеляційній скарзі наголошує , що позивач в суді першої інстанції заявляв клопотання про залучення в якості відповідача КП ВО БТІ, проте зазначене клопотання судом було не розглянуто.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Волинської області у справі № 504/2525/11 від 20 лютого 2012 року та прийняти нове , яким задовольнити позов Любешівського міжгосподарського комбікормового заводу до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно.

20 червня 2012 року від позивача надійшли письмові пояснення по суті апеляційної скарги,які ідентичні самій апеляційній скарзі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду .

Відповідно до ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року продовжено Любешівському міжгосподарському комбікормовому заводу процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 20 лютого 2012 року у справі № 5004/2525/11 до 25 червня 2012 року включно та витребувано з Волинського обласного бюро технічної інвентаризації для огляду в судовому засіданні інвентарну справу на приміщення комбікормового цеху, зерносховище, битове приміщення, крупорушку, прохідну.

Волинським ОБТІ вимоги ухвали суду не виконані. Разом з тим, враховуючи, що передбачені ст. 69 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги закінчуються ,колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу по суті .

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав . Вказав, що дії БТІ про відмову у проведенні державної реєстрації права власності вони не оскаржили. Просить апеляційну скаргу задоволити у повному об»єімі.

Представник відповідача не заперечив проти визнання за Любешівським міжгосподарським комбікормовим заводом права власності на спірні об»єкти.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням виконкому Любешівської селищної ради від 30.07.2010 р. № 5 було вирішено оформити право власноті на комбікормовий цех, зерносховище , битове приміщення, крупорушку, прохідну, пожежний резервуар в смт. Любешів, вул. Березня , 1-А за Любешівським комбікормвим заводом. ( а.с.8).

Відповідно до рішення № 5256 від 04.07.11 р. Комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації " відмовило позивачу у видачі свідоцтва про право власності та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за комбікормовим заводом, посилаючись на приписи п.8.1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 р. зареєстрованого в Мінюсті України 18.02.02 р. за № 157/6445. У вказаному рішенні зазначено, що заводом до заяви не долучено документів про засвідчення відповідності закінченого будівництво об"єкта проектній документації , державним будівельним нормам, стандартам і правилам ( а.с.7).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності стала відмова КП "Волинське ОБТІ" в реєстрації права власності на об"єкти нерухомості. В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник апелянта підтримав зазначене.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

Частиною ч. 5 ст. 22 ГК України встановлено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Приписами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Згідно п. 6.1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.02р ( в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що оформлення права власності на обєкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2.2 Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення права власності на нерухоме майно до БТІ подаються правовстановлюючі документи, що визначені цим Положенням. Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (додаток №2 до Тимчасового положення) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 10 ч. "б"ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчих органів відноситься облік відповідно до Закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про те , що позивачем не подано жодних доказів, які б свідчили про оспорення його права власності на об"єкти нерухомого майна відповідачем -Любешівською селищною радою, оскільки виконкомом Любешівської селищної ради вирішено оформити право власності на зазначені в позовній заяві об'єкти нерухомості, а рішенням БТІ від 04.07.11р. відмовлено в реєстрації прав власності .

Крім того,відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об"єкти нерухомого майна та видачі свідоцтва суб"єкту господарювання у зв"язку з ненаданням ним неообхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об"єкти нерухомого майна. До такого висновку прийшов Верховний суд України у постановах : від 20 червня 2011 року у справі № 3-54 гс 11 ,від 20 червня 2011 року у справі № 3-55 гс 11 , від 20 червня 2011 року у справі № 3-60 гс 11,від 20 червня 2011 року у справі № 3-61 гс 11,від 12 вересня 2011 року у справі № 3-78 гс 11,від 03 жовтня 2011 року у справі № 3-100 гс 11,від 10 жовтня 2011 року у справі № 3-105 гс 11,від 10 жовтня 2011 року у справі № 3-109 гс 11.

Також ,місцевий господарський суд обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення відповідачем у даній справі Волинське ОБТІ , оскільки згідно з приписами пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень .

За приписами пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.02 за №157/6445, реєстрацію прав власності здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації. Відповідно до пункту 1.4 цього Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Разом з цим, згідно з Прикінцевими положеннями Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" до створення єдиної системи реєстрації прав на нерухомість та землю - реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації в порядку, визначеному Міністерством юстиції України, як органом центральної виконавчої влади до повноважень якого належить нормативне та методичне забезпечення діяльності підприємств бюро технічної інвентаризації.

Отже, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це підтвердження державою виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, що у свою чергу гарантується Конституцією України. Викладене свідчить, що органу бюро технічної інвентаризації на основі законодавства делеговані повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно, а відтак,розгляд спорів до таких суб»єктів до компетенції господарських судів не відноситься .

Інші доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Пленум Вищого господарського суду України у пункті 4 постанови № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» звертає увагу, що рішення може грунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження й оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Любешівського міжгосподарського комбікормового заводу та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 20 лютого 2012 року у справі № 5004/2525/11.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 20 лютого 2012 року справі № 5004/2525/11 залишити без змін,а апеляційну скаргу Любешівського міжгосподарського комбікормового заводу залишити без задоволення .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.