Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а/0570/2069/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Толстолуцька М.М.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року справа №2а/0570/2069/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року в адміністративній справі за позовом прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Спецвисотрембуд» про стягнення адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Центрально-Міського району м. Макіївки звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, обґрунтувавши свої вимоги тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «Спецвисотрембуд» надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Оскільки, фактично за даними звіту інвалід на підприємстві не працював, відповідач не виконав норматив по створенню одного робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, тому повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію та пеню в загальному розмірі 32 178,09 грн., з яких 29 546,67 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій та 2 631,42 грн. - пеня за період з 16.04.11р. по 06.02.12р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році, у розмірі 14 773,34 грн. та пеню в сумі 119,61 грн.

Не погодившись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду змінити, стягнувши на користь Державного бюджету України заявлену суму в повному обсязі.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю НВП «Спецвисотрембуд» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Макіївської міської ради 09.04.04 року за кодом 20390138.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.

Так, ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 с січня 2007 року №70 на виконання вказаного Закону затверджено Порядок подання підприємствами . установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Крім того, згідно зі ст. 18 Закону №875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з листа Макіївського міського центру зайнятості від 12.03.2012 року, відповідачем протягом 2010 року звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН та офіційні звернення з приводу працевлаштування інвалідів не наддавались (а.с.31), при цьому, відповідач зазначає в своїх запереченнях на позов, що головний бухгалтер підприємства ОСОБА_2, яка є інвалідом (а.с.56), працює на повну ставку і це є її основним місцем роботи.

Проте, з копії наказу Макіївського міського відділу охорони здоров`я Міської дитячої лікарні №11 від 02.02.90р. за №34-к слідує, що ОСОБА_2 була прийнята за переведенням на посаду лікаря-педіатра, про що у її трудовій книжці зроблено відповідний запис, в той час, як запис про працевлаштування на підприємство відповідача відсутній (а.с.47,48, 73-75).

Крім того, з довідки від 23.03.11р. №5, виданої підприємством відповідача для територіального Управління Пенсійного фонду України, вбачається, що ОСОБА_2 працює на посаді головного бухгалтера з 01.04.96р. на умовах штатного сумісництва (а.с.100).

Тобто, основним місцем роботи ОСОБА_2, як вірно зазначає суд першої інстанції, є Міська дитяча лікарня №11.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не дотримано вимоги діючого законодавства щодо нормативу робочих місць для інвалідів, разом з тим, прийняте рішення суд мотивував тим, що вимоги позивача про стягнення до бюджету суми несплачених адміністративно-господарських санкцій підлягають частковому задоволенню, оскільки з системного тлумачення положень Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) вбачається, що застосування формули розрахунку адміністративно-господарських санкцій залежить від середньооблікової кількості штатних працівників. Розмежування законодавцем підприємств, на яких обліковується від 8 до 15 осіб та тих, на яких працює 15 осіб і більше, на думку суду, пов'язане з необхідністю підприємств застосовувати округлення штатної кількості працівників до цілого числа для формування статистичних даних.

Тобто, аналізуючи наведені норми законодавства, суд зробив висновок про те, що на підприємстві ТОВ НВП «Спецвисотрембуд» середньооблікова кількість штатних працівників складає 15 осіб, з урахуванням округлення, тому до позивача має бути застосована формула розрахунку для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Середньооблікова кількість штатних працівників, відповідно до п. 3.2. Наказу Державного комітету статистики N 286 від 28.09.05 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників», зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.11.2005 року за N 1442/11722, розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Відповідно до п.3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року N 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2007 р. за N 117/13384, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

У рядку 04 відображається сума фактичних нарахувань за звітний рік за заробітною платою штатних працівників, урахованих у рядку 01 (п.3.5).

Для роботодавців, у яких працює 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює рядок 06 = (рядок 03 - рядок 02) х рядок 05.

Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій дорівнює рядок 06 = 1 х(рядок 05:2) (п.3.7).

Таким чином, аналізуючи наведені норми, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, де чисельність працівників 15 осіб (включно), визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст..ст.195,197,198,202,205,207,211.212.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року в адміністративній справі №2а/0570/2069/2012 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року в адміністративній справі №2а/0570/2069/2012 - скасувати.

Позов прокурора Центрально-Міського району м. Макіївки в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Спецвисотрембуд» про стягнення адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 32 178,09 грн., - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Спецвисотрембуд» (86132, Донецька область, м.Макіївка, вул.Панченко, 84/12, кв.140, р/р 26001000102227 ПАТ «Укрсоцбанк», м.Києв, МФО 300023, ід.код 20390138) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (83073, м.Донецьк, вул. Університетська, 91, р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ід.код 13492430) адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню у загальному розмірі 32 178 (тридцять дві тисячі сто сімдесят вісім) гривень 09 копійок, а також судовий збір на користь держави в сумі 321 (триста двадцять одна) грн.. 78 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п»ять днів з дня направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко